Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №357/11086/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11086/26

1-кп/357/1051/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111030000783 від 11.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Біла Церква Київської обл., громадянки України, із повною загальною середньою освітою, неодруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Судом установлено, що 10 травня 2026 року поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 та інспектор цього самого підрозділу ОСОБА_6 у складі екіпажу «Вулкан-0701» виконували службові обов`язки з патрулювання території Білоцерківського району Київської області.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до ч.3 ст.18 КК України, є службовими особами, оскільки постійно здійснюють функції представників влади.

10 травня 2026 року о 22 годині 58 хвилин на службовий планшет екіпажу «Вулкан-0701» надійшло повідомлення про домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 .

Прибувши за вказаною адресою близько 23 години 05 хвилин, працівники поліції встановили заявницю ОСОБА_7 та її доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час з`ясування обставин події працівники поліції встановили наявність підстав для складання стосовно ОСОБА_4 матеріалів про адміністративне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, про що повідомили останню.

У цей час у ОСОБА_4 , яка усвідомлювала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками поліції, перебувають при виконанні службових обов`язків і мають намір скласти стосовно неї відповідні адміністративні матеріали, виник умисел на надання їм неправомірної вигоди за нескладання таких матеріалів.

Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , 10 травня 2026 року в період із 23 години 19 хвилин до 23 години 22 хвилин умисно висловила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропозицію надати їм неправомірну вигоду за нескладання стосовно неї матеріалів про адміністративне правопорушення.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, ОСОБА_4 взяла за місцем свого проживання належні їй грошові кошти в сумі 200 євро — дві купюри номіналом по 100 євро кожна — та поклала їх на службовий планшет працівників поліції, фактично надавши їм неправомірну вигоду за невчинення в її інтересах дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за нескладання відповідних адміністративних матеріалів.

Отже, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, а саме: запропонувала службовим особам надати їм неправомірну вигоду та надала таку вигоду за невчинення службовими особами в її інтересах дій з використанням наданого їм службового становища.

2. Доведеність винуватості обвинуваченої

2.1. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та підтвердила час, місце, мотив, спосіб і обставини його вчинення, викладені в обвинувальному акті.

Прокурор вважав обвинувачення доведеним і не заперечував проти визначення обсягу доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

2.2. Визначення обсягу доказів

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Суд пересвідчився, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а позиція обвинуваченої є добровільною та не є наслідком примусу, погроз, обіцянок чи неправильного розуміння суті обвинувачення.

Обвинуваченій роз`яснено, що в разі розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України вона буде позбавлена права оспорювати в апеляційному порядку ті фактичні обставини, які не заперечувала під час судового розгляду та докази щодо яких суд визнав недоцільним досліджувати.

Після такого роз`яснення обвинувачена наполягала на своїй позиції, повністю визнала вину та не заперечувала проти застосування передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України порядку.

За таких обставин суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та відомостей, які характеризують її особу.

2.3. Показання обвинуваченої

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що проживає разом із матір`ю та неповнолітньою донькою. 10 травня 2026 року вона повернулася додому у стані алкогольного сп`яніння, після чого між нею та матір`ю виник словесний конфлікт. Сусіди викликали працівників поліції. Працівники поліції, які прибули на виклик, почали складати стосовно неї адміністративні матеріали та термінові заборонні приписи. З метою уникнути їх складання вона запропонувала поліцейським 200 євро, після чого взяла у своїй кімнаті дві купюри номіналом по 100 євро кожна та поклала їх на службовий планшет працівників поліції. Обвинувачена також пояснила, що накладені на неї адміністративні стягнення сплатила, свою поведінку усвідомила, у вчиненому розкаюється та зробила для себе належні висновки.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, стосуються обставин, які вона сприймала безпосередньо, узгоджуються з формулюванням висунутого обвинувачення та матеріалами щодо вилучених коштів. Підстав вважати, що обвинувачена обмовляє себе, судом не встановлено.

2.4. Відомості щодо речових доказів та особи обвинуваченої

Судом досліджено постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11 травня 2026 року, ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2026 року, квитанцію № 481 про прийняття речових доказів на зберігання, а також постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 4 червня 2026 року.

Із зазначених матеріалів убачається, що під час огляду місця події вилучено 200 євро — дві купюри номіналом по 100 євро із серійними номерами VA2151851897 та S12592432681, які ОСОБА_4 надала працівникам поліції як неправомірну вигоду.

Матеріалами, що характеризують особу обвинуваченої, встановлено, що ОСОБА_4 є громадянкою України, має постійне місце проживання, неодружена, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково у зв`язку із загальним захворюванням, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судима. Характеристика за місцем проживання в матеріалах провадження відсутня.

3. Правова кваліфікація дій обвинуваченої

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України, є встановлений законом порядок здійснення службовими особами своїх повноважень.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення виразилося у висловленні ОСОБА_4 працівникам поліції пропозиції надати їм неправомірну вигоду, а надалі — у фактичному наданні 200 євро за нескладання стосовно неї адміністративних матеріалів.

ОСОБА_4 усвідомлювала, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є працівниками поліції та службовими особами, перебувають при виконанні службових обов`язків і мають повноваження складати відповідні адміністративні матеріали. Незважаючи на це, вона запропонувала та надала їм гроші саме за невчинення таких дій у її інтересах.

Отже, обвинувачена діяла з прямим умислом і з метою уникнути передбачених законом негативних наслідків.

Сукупність установлених обставин дає суду підстави дійти висновку, що винуватість ОСОБА_4 доведена поза розумним сумнівом, а її дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що обвинувачена повністю визнала винуватість, надала критичну оцінку своїй поведінці, висловила жаль з приводу вчиненого та зазначила, що зробила для себе належні висновки.

Саме по собі повне визнання вини та підтвердження відомих органу досудового розслідування обставин не є достатньою підставою для визнання активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення окремою пом`якшувальною обставиною. Конкретних активних дій ОСОБА_4 , спрямованих на надання органу досудового розслідування невідомих йому відомостей або доказів, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Повідомлена обвинуваченою обставина про перебування у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту з матір`ю не була включена до висунутого обвинувачення як обставина, що обтяжує покарання. Крім того, стороною обвинувачення не доведено безпосереднього зв`язку цього стану з прийняттям рішення про пропозицію та надання неправомірної вигоди. Тому підстав для застосування п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України суд не вбачає.

5. Мотиви призначення покарання

5.1. Позиції учасників судового провадження

Прокурор, вважаючи винуватість ОСОБА_4 доведеною, просив призначити їй за ч. 1 ст. 369 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Обвинувачена зазначила, що розкаюється у вчиненому, зробила для себе належні висновки та просила призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі, запропонованому прокурором.

5.2. Висновки суду щодо виду та розміру покарання

Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами. Особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, її майновий і сімейний стан, ставлення до вчиненого, а також наявність пом`якшувальної та відсутність обтяжувальних обставин.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 запропонувала та надала неправомірну вигоду в сумі 200 євро працівникам поліції за нескладання стосовно неї адміністративних матеріалів. Водночас працівники поліції від одержання коштів відмовилися, бажаних для обвинуваченої наслідків не настало.

ОСОБА_4 раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню доньку, є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, повністю визнала вину та щиро розкаялася.

З огляду на наведене, враховуючи майновий стан обвинуваченої, суд доходить висновку, що її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливі без призначення покарання, пов`язаного з обмеженням або позбавленням волі.

Тому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, - 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На переконання суду, таке покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до ч. 3 ст. 53 КК України унеможливлювали б призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, судом не встановлено.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи долю речових доказів, суд керується положеннями статей 96-1, 96-2 КК України та ст. 100 КПК України.

Під час огляду місця події 11 травня 2026 року вилучено грошові кошти в сумі 200 євро - дві купюри номіналом по 100 євро кожна із серійними номерами VA2151851897 та S12592432681, поміщені до спеціального пакета № NPU 6088416.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2026 року у справі № 357/7921/26, провадження № 1-кс/357/990/26, на зазначені кошти накладено арешт.

Судом установлено, що вказані кошти належали ОСОБА_4 та були безпосередньо використані нею як засіб вчинення кримінального правопорушення — для надання неправомірної вигоди службовим особам.

Тому відповідно до статей 96-1, 96-2 КК України ці грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації у власність держави.

Оскільки кошти підлягають спеціальній конфіскації, правові підстави для скасування накладеного на них арешту до набрання вироком законної сили відсутні. Після набрання вироком законної сили арешт підлягає скасуванню у зв`язку з виконанням рішення про спеціальну конфіскацію.

Документи, визнані речовими доказами, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України належить залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.ст.53, 369 КК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

1. На підставі статей 96-1, 96-2 КК України, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, та п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави грошові кошти в сумі 200 (двісті) євро — дві купюри номіналом по 100 (сто) євро кожна із серійними номерами VA2151851897 та S12592432681, поміщені до спеціального пакета № NPU 6088416, які відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11 травня 2026 року і квитанції № 481 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, зберігаються в індивідуальному сейфі ПАТ АБ «Укргазбанк».

2. На підставі п.7 ч.9 ст.100 КПК України два оптичні диски з відеозаписами, марковані барвником чорного кольору написами « ОСОБА_4 1/2» та « ОСОБА_4 2/2», які відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 4 червня 2026 року зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2026 року у справі № 357/7921/26, провадження № 1-кс/357/990/26, на грошові кошти в сумі 200 (двісті) євро, залишити чинним до набрання цим вироком законної сили, після чого скасувати у зв`язку із застосуванням спеціальної конфіскації.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1