Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №373/546/21 — Київський апеляційний суд

справа № 373/546/21 головуючий у суді І інстанції Залеська А.О.

провадження № 22-ц/824/9927/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфекренції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Переяславської міської ради поданою представником - Саулком Вячеславом Володимировичем на ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Переяславської міської ради про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року начальник Переяславського управління ДКС України Київської області Олена Шкіра звернувся з заявою, в якій з урахуванням уточнених вимог, просила суд: встановити спосіб виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021, яким стягнуто з Переяславської міської ради (боржник) на користь ОСОБА_2 (стягувач) майнову шкоду в розмірі 55 410,54 грн та судові витрати в розмірі 908,00 грн, а також рішення Верховного Суду від 22.06.2022, яким стягнуто з Переяславської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 816,00 грн, - шляхом стягнення (списання) присуджених грошових сум за виконавчими листами від 22.08.2022 у справі №373/546/21 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Переяславської міської ради (ЄДРПОУ 33201806), як головного розпорядника бюджетних коштів.

Заява умотивована тим, що вже більше як три роки Управління намагається виконати судове рішення про стягнення коштів з Переяславської міської ради на користь фізичної особи ОСОБА_2 . Міський голова Саулко Вячеслав на неодноразові вимоги вжити заходи на виконання судового рішення відписується тим, що Переяславська міська рада не має відкритих рахунків в органах Казначейства України та не є розпорядником бюджетних коштів, а тому не може бути боржником в розумінні п. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №845, який регулює виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів. На підставі положень п. 9 згаданої Постанови з цих мотивів Управління кілька разів повертало виконавчі листи стягувачу ОСОБА_2 , який оскаржив дії Управління до адміністративного суду та виграв справу. Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 09.01.2025 у справі № 320/7958/23 визнав протиправними дії Управління щодо повернення виконавчих листів та зобов`язав здійснити дії, направлені на виконання рішення судів за виконавчими листами у справі №373//546//21, виданими 22.08.2022 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області про стягнення коштів з Переяславської міської рали на користь ОСОБА_2 .

Начальник управління Шкіра Олена пояснила, що Переяславська міська рада (ЄДРПОУ: 04054978), яка є боржником за виконавчими документами, дійсно не має відкритих рахунків, бюджетних асигнувань та не обслуговується в органах казначейства України, а отже не являється розпорядником бюджетних коштів (коштів місцевого бюджету) у відносинах з казначейством. Тому безспірне списання коштів місцевого бюджету з рахунку міської ради, якого в управлінні немає, не можливо. Водночас, виконавчий комітет Переяславської міської ради, який зареєстрований як самостійна юридична особа, має відкриті рахунки (обслуговується) у Переяславському управління Державної казначейської служби України Київської області, та згідно Закону є головним розпорядником бюджетних коштів міської ради (місцевого бюджету). За твердженням заявника, Переяславська міська рада має можливість виконати судове рішення про виплату стягувачу присуджених сум, через виконавчий орган (виконавчий комітет), який є підпорядкований та підконтрольний міській раді, здійснює її фінансове обслуговування. Проте, у зв`язку з бездіяльністю боржника Переяславської міської ради в особі міського голови Саулка В., а саме: не вжиття заходів по виділенню коштів місцевого бюджету за цільовою програмою (на виконання судового рішення), єдиним способом виконання виконавчих листі на рішення суду, в яких боржником є Переяславська міська рада, є списання відповідної суми коштів за рахунок бюджетних асигнувань з рахунку Виконавчого комітету Переяславської міської ради, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Представник Переяславської міської ради Сірош А.В. та представник виконавчого комітету Переяславської міської ради (залучено судом як третя особа) Лебідь Н.Ф. заперечили проти задоволення заяви. Пояснили суду, що Переяславська міська рада теоретично має можливість процедурно вирішити це питання шляхом ініціювання (зокрема депутатом чи міським головою) змін до бюджетної програми, з включенням додаткової статті витрат на виконання конкретного судового рішення, що повинно бути проголосовано на сесії міської ради. Однак, суб`єкта ініціювання цього питання до цього часу не знайшлось. Вважають, що зазначений у заяві спосіб виконання судового рішення по суті є заміною одного боржника (міської ради) на іншого (виконавчий комітет), що суперечить змісту рішення суду, де чітко вказано про стягнення коштів з Переяславської міської ради.

Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року заяву задоволено.

Встановлено спосіб виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року у справі №373/546/21 за виконавчим листом від 22.08.2022 про стягнення з Переяславської міської ради (боржник) на користь ОСОБА_2 (стягувач) майнової шкоди в розмірі 55 410,54 грн та судових витрат в розмірі 908,00 грн, а також ухвали Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 373/546/21 за виконавчим листом від 22.08.2022 про стягнення з Переяславської міської ради (боржник) на користь ОСОБА_2 (стягувач) судового збору в розмірі 1 816,00 грн, - шляхом стягнення (списання) присуджених грошових сум за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Переяславської міської ради (ЄДРПОУ 33201806), як головного розпорядника бюджетних коштів.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 30 березня 2026 року представником Виконавчого комітету Переяславської міської ради - Саулком Вячеславом Володимировичем через систему «Електронний суд» подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій останній просив скасувати ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2026 року у справі № 373/546/21 та відмовити Переяславському управлінню Державної казначейської служби України Київської області у задоволенні заявлених вимог щодо встановлення способу виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року у справі № 373/546/21.

В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначив, що виконавчий комітет Переяславської міської ради не був стороною виконавчого провадження. Всупереч цьому, згідно оскаржуваної ухвали суду від 23.03.2026, виконком зобов`язаний виконати обов`язок боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, по суті, відбувається фактична заміна боржника з Переяславської міської ради (код ЄДРПОУ 04054978) на Виконавчий комітет Переяславської міської ради ( код ЄДРПОУ 33201806), що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, заміна боржника може відбуватися лише у разі правонаступництва. Виконавчий комітет не є правонаступником Переяславської міської ради. Міська рада нікуди не вибувала, не ліквідовувалася і на сьогоднішній день є діючою юридичною особою, її права і обов`язки не переходили до Виконавчого комітету Переяславської міської ради.

Окрім цього, представник вказує, що в ухвалі суду немає жодних роз`яснень та обґрунтувань чому саме з такого великого переліку головних розпорядників бюджетних коштів Переяславської міської територіальної громади виконувати рішення суду замість відповідача та боржника по справі має Виконавчий комітет Переяславської міської ради.

Відтак, на думку представника суд практично переклав обов`язок боржника на Виконавчий комітет.

Також зазначено, що бюджетні асигнування Виконавчого комітету Переяславської міської ради, за рахунок яких суд зобов`язав стягнути борг перед гр. ОСОБА_2 , не передбачають таких напрямків фінансування. Ні затвердженим міською радою Бюджетом на 2026 рік, ні прийнятими міською радою програмами, не передбачено видатків для погашення Виконавчим комітетом боргів за Переяславську міську раду.

Суд встановив, що боржником є Переяславська міська рада і заміну боржника не проводив. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі-Порядок). Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів шляхом безспірного списання - Казначейством та його територіальними органами.

Даним Порядком не передбачено списання коштів з юридичних осіб (органів місцевого самоврядування як представницьких (рад) так і виконавчих (виконавчих комітетів), які не є згідно рішення/ухвали суду чи виконавчому листі - боржниками, а тому Виконавчий комітет Переяславської міської ради не є боржником то і списання коштів з його рахунків буде незаконним.

Окрім цього, представник зазначив, що у справах про відшкодування шкоди не пов`язаної з каліцтвом та справах за заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду не передбачено негайного виконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Переяславської міської ради поданою представником - Саулком Вячеславом Володимировичем на ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Переяславської міської ради про відшкодування шкоди.

15 травня 2026 року від представника Переяславського управління державної казначейської служби України Київської області - Шкіри Олени Андріївни через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Так, представник вказує, що згідно виконавчих листів боржником встановлено Переяславську міську раду ( код ЄДРПОУ 04054978), яка згідно мережі та Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів, не являється розпорядником бюджетних коштів, не має відкритих рахунків, бюджетних асигнувань та не обслуговується в Переяславському управлінні Державної казначейської служби України Київської області.

Переяславська міська рада (код ЄДРПОУ 04054978) та виконавчий комітет Переяславської міської ради (код ЄДРПОУ 33201806) є різними, самостійними, діючими юридичними особами, суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Проте, розпорядником бюджетних коштів є виконавчий комітет Переяславської міської ради, а не сама Переяславська міська рада, що не має відповідних рахунків в Переяславському управлінні Державної казначейської служби України Київської області.

Переяславська міська рада не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні в Переяславському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, не має відкритих рахунків, які відкриваються розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів) відповідно до Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року №758 (зі змінами), з яких можливе безспірне списання коштів на користь стягувача.

Переяслав-Хмельницьке управління Державної казначейської служби України Київської області Переяславській міській раді направило лист № 03-06-06/695 від 30 вересня 2025 року щодо вжиття заходів для здійснення дій щодо виплати позивачу заборгованості та дій, спрямованих на виконання рішень суду та виконавчих листів у справі №373/546/21 та лист № 03-10-06/896 від 09 грудня 2025 року про вжиті ними заходи для виконання рішень суду у справі №373/546/21.

У відповідь Переяславська міська рада направила листи від 03 жовтня 2025 року № 07-14/2342/2-25 та від 16 грудня 2025 року № 07-13/2998/2-25 про те, що Переяславська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, не має відкритих рахунків, бюджетних асигнувань та не обслуговується в Переяслав-Хмельницькому управлінні Державної казначейської служби України Київської області, а отже не має правових підстав для виконання фінансових зобов`язань і у зв`язку з цим, вжити заходи для виконання рішень суду у справі № 373/546/21 не має можливості.

Переяславське управління Державної казначейської служби України Київської області внаслідок пасивної поведінки Переяславської міської ради (боржника/відповідача) та невжиття нею заходів, спрямованих на виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України та згідно статті 129-1 Конституції України є обов`язковим для виконання боржником, є труднощі для застосування положень, пункту 26, 31 Порядку, щодо стягнення коштів з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 у розмірах, присуджених судом, що реально може бути здійснено лише шляхом списання необхідних сум з рахунків Виконавчого комітету Переяславської міської ради, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Відсутність у боржника відкритих рахунків в органах Казначейства не змінює його статус як органу місцевого самоврядування та не звільняє його від виконання рішення суду.

Відтак, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В апеляції відповідачем не спростовано доводи стягувача, вказані в позовній заяві, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

18 травня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 направив відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначив, що Головним розпорядником коштів бюджету Переяславської міської ради є виконавчий комітет Переяславської міської ради. Переяславська міська рада та виконавчий комітет Переяславської міської ради з точки зору цивільного законодавства є окремими юридичними особами, проте вказані особи є юридичними особами публічного права, створеними для вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України. Виконавчий комітет Переяславської міської ради є головним розпорядником коштів Переяславської міської ради, її структурним підрозділом, наділеним відповідними функціями та повноваженнями, зокрема щодо здійснення розрахунків за виниклими фінансовими зобов`язаннями, міський голова м. Переяслава очолює Виконавчий комітет Переяславської міської ради в силу закону та зобов`язаний вжити заходів для виконання судових рішень. Крім того, зміна способу та порядку виконання рішення не є заміною боржника у справі, а лише визначає порядок виконання рішення, яке гарантовано законом та державною.

Таким чином ОСОБА_2 , просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі №373/546/21 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гичко О.А. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, однак 05 серпня 2026 року до апеляційного суду надійшла заява за підписом міського голови Переяславської міської ради Саулко В.В. у якій останній підтримав доводи апеляційної скарги та просив розглядати справу за відсутності представника міської ради.

Інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасника справи, що з`явився, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд першої встановив, що 13.08.2021 рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі № 373/546/21 позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з Переяславської міської ради на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 55 410,54 грн та судові витрати в сумі 908,00 грн.

Вказане рішення суду оскаржувалось відповідачем - Переяславською міською радою до Київського апеляційного суду та було скасоване постановою від 15.11.2021, якою відмовлено в задоволенні позову.

22.06.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати КЦС постанову Київського апеляційного суду від 15.11.2021 скасовано, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021 залишено в силі. Стягнуто з Переяславської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений ним за подання касаційної скарги в розмірі 1 816,00 грн.

22.08.2022 Переяславський міськрайонний суд Київської області за заявою стягувача видав два виконавчі листи у справі № 373/546//21: 1) на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021 про стягнення з Переяславської міської ради 55410,54 грн майнової шкоди та 908,00 грн судових витрат; 2) на постанову Верховного Суду від 22.06.2022 про стягнення з Переяславської міської ради 1816,00 грн, сплаченого ОСОБА_2 судового збору.

01.09.2022 ОСОБА_2 подав обидва виконавчі листи на виконання до Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області.

05.09.2022 Переяслав-Хмельницьке управління ДКС України Київської області в особі начальника Шкіри Олени листом № 03-10-06/305 повернуло ОСОБА_2 , подані ним виконавчі листи без виконання, обґрунтувавши тим, що зазначений у цих документах боржник - Переяславська міська рада не обслуговується в Казначействі, а саме: не має відкритих рахунків та бюджетних асигнувань у Переяслав-Хмельницькому управлінні ДКС України Київської області, наявність яких є обов`язковою умовою для прийняття виконавчого документу до виконання саме органом Казначейства.

14.09.2022 ОСОБА_2 , отримавши згаданий лист від органу Казначейства про неможливість стягнення (списання з рахунків) Переяславської міської ради присуджених йому коштів, подав до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області заяву про зміну способу виконання рішення суду у справі № 373//546/21, - шляхом заміни сторони боржника Переяславську міську раду на Виконавчий комітет Переяславської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів, який має відкриті рахунки (бюджетні асигнування) у Переяслав-Хмельницькому управлінні ДКС України Київської області. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28.09.2022, яка залишена без змін апеляційним судом, відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_2 .

Після цього стягувач ОСОБА_2 подав виконавчі листи, у яких боржником є Переяславська міська рада, на виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Міністерства юстиції України. Проте 22.12.2022 та 26.12.2022 обидва виконавчі листи, видані Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом на рішення суду у справі № 373/546//21, повернуті стягувачу на підставі п. 9 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем), про що міститься відмітка державного виконавця на виконавчому листі.

За таких обставин ОСОБА_2 повторно подав до Переяслав-Хмельницького управління Державної казначейської служби України Київської області виконавчі документи № 373/546//21, де боржником згідно рішення суду є Переяславська міська рада. Проте, виконавчі листи не були прийняті до виконання та 13.02.2023 повернуті стягувачу на підставі п.п. 3 п. 9 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 845, про що здійснено відмітку у виконавчому листі начальником управління Оленою Шкірою.

Відмову Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області у прийнятті виконавчих листів до виконання ОСОБА_2 (стягувач) оскаржив до суду.

09.01.2025 Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 320/7958/23, яким задовольнив позов ОСОБА_2 : визнав протиправними дії Управління щодо повернення виконавчих листів стягувачу та зобов`язав Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області здійснити дії направлені на виконання виконавчих листів Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.08.2022 по справі № 373/546//21 про стягнення з Переяславської міської ради на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 55 410,54 грн, судових витрат в розмірі 908,00 грн та судового збору в розмірі 1 816,00 грн. Вказане рішення залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 (№ рішення в ЄДРСС 124333539 та 130477142).

Переяславське управління Державної казначейської служби України в Київській області направило Переяславській міській раді лист №03-06-06/695 від 30.09.2025, в якому наголосило на необхідності вжити заходи, спрямовані на виплату ОСОБА_2 заборгованостей на виконання рішення суду та виконавчих листів у справі №373/546//21. Також 09.12.2025 управління направило Переяславській міській раді лист № 03-10-06//896 з вимогою повідомити про вжиті заходи на виконання рішення суду.

У відповідь на вказані звернення Переяславська міська рада в особі міського голови Саулка В. направила до Переяславського управління ДКСУ в Київській області листи від 03.10.2025 за № 07-14/2342/2-25 та від 16.12.2025 за № 07-13/2998/2-25 зміст яких зводиться до того, що Переяславська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, не має відкритих рахунків, бюджетних асигнувань та не обслуговується в органах Казначейства, а отже не має правових підстав для виконання фінансових зобов`язань (у тому числі за судовим рішенням), у зв`язку з чим не має можливості вжити заходи для виконання рішення суду у справі №373/546/21 (а.с.21,17 т. 2).

Згідно наданого заявником Переліку установ (організацій), включених до мережі державного та місцевого бюджетів в розрізі органів ДКСУ Переяславська міська рада не є розпорядником та одержувачем коштів місцевого бюджету. Виконавчий комітет Переяславської міської ради є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Суд першої інстанції враховуючи зазначене дійшов висновку, що у контексті даної судової справи боржником є Переяславська міська рада, а виконавчий комітет Переяславської міської ради є виконавчим органом міської ради, бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені судом обставини свідчать, що у Переяславського управління Державної казначейської служби України Київської області внаслідок пасивної поведінки Переяславської міської ради (боржника/відповідача) та невжиття нею заходів, спрямованих на виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України та згідно ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим для виконання боржником, є труднощі для застосування положень п. 26, 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, щодо стягнення коштів з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 у розмірах, присуджених судом, що реально може бути здійснено лише шляхом списання необхідних сум з рахунків виконавчого комітету Переяславської міської ради як головного (централізованого) розпорядника коштами місцевого бюджету, тобто бюджетної установи, що здійснює фінансове обслуговування боржника (Переяславської міської ради).

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване судове рішення, у межах доводів апеляційних скарг, погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, врегульовані розділом VI ЦПК України. Зокрема, у частині першій статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд першої інстанції може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 435 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В аспекті дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом вже наголошувалося, що за змістом статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (постанова Верховного Суду від 27 травня 2024 року у справі №619/3051/17).

Усталеним у процесуальному праві є розуміння понять «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення як категорій, що мають спеціальне значення і реалізуються у виконавчому провадженні. Вони означають послідовність і зміст виконавчих дій, які підлягають вчиненню державним/ приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це, по суті, спосіб здійснення того способу захисту, який реалізовано судом у своєму рішенні. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією із основних засад судочинства.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі № 2-749/11/2229), під зміною способу та порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим або у зміні механізму його реалізації. При цьому, вирішуючи питання про зміну способу або порядку виконання, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про ускладнення або неможливість виконання рішення у первісному вигляді.

Водночас, Верховний Суд наголошує на імперативній забороні змінювати при цьому зміст судового рішення або його суть. Суть рішення суду - це присудження певного блага або зобов`язання вчинити дії. Заборона зміни рішення по суті означає неможливість зміни обсягу присудженого (наприклад, суми боргу), заміни належного боржника іншою особою або зміни способу захисту права, який був предметом розгляду по суті спору.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним особам, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснює Державна казначейська служба.

В той же час, відповідно до пункту 41 Порядку № 845 безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним особам, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, здійснює орган Казначейства, тобто Головне управління Казначейства.

Порядок № 845 розмежовує стягнення коштів відповідного бюджету залежно від органу, який завдав шкоду, що також впливає на те який орган повинен виконувати судове рішення - Казначейство чи орган Казначейства.

Порядком № 845 також встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Також, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Тобто законодавець не відносить місцевий чи державний бюджет до категорії «боржників», але визначає безспірне списання коштів як спосіб виконання рішення.

З урахуванням загальних принципів відшкодування шкоди завданої рішенням, дією чи бездіяльністю державного органу, законодавством регламентовано механізмом відшкодуванням шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчого органу, відтак і їх структурними підрозділами та посадовими особами під час здійснення своїх повноважень, а саме шляхом безспірного списання відповідним територіальним органом Казначейства коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 по справі № 910/16226/21.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За змістом частини першої, третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування є юридичними особами наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно та несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти (ч.ч.6,7 ст. 16 Закону).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути виключно, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

У справі, що переглядається вбачається, що судами було встановлено, що майну позивача завдано шкоду внаслідок неналежного виконання Переяславською міською радою Київської області своїх обов`язків зі своєчасного і якісного виконання робіт з утримання дороги.

Разом з цим, після набрання законної сили рішення суду першої інстанції не виконується Переяславською міською радою Київської області, оскільки рада не є розпорядником бюджетних коштів, не має відкритих рахунків, бюджетних асигнувань та не обслуговується в органах Казначейства, а отже не має правових підстав для виконання фінансових зобов`язань, що стало підставою для звернення Переяславського управління Державної казначейської служби України Київської області заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, факт неможливості виконання рішення суду який є доведений, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції керуючись нормами законодавства та з метою забезпечення виконання рішення суду, яке є обов`язковим до виконання вірно вважав, що боржником є Переяславська міська рада, однак в силу своїх повноважень не може забезпечити виконання рішення суду. Проте, виконавчий комітет Переяславської міської ради є виконавчим органом міської ради, бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, а тому за його рахунок можливо виконати рішення суду.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду, що рішення суду може бути виконано лише шляхом списання необхідних сум з рахунків виконавчого комітету Переяславської міської ради як головного (централізованого) розпорядника коштами місцевого бюджету, тобто бюджетної установи, що здійснює фінансове обслуговування боржника (Переяславської міської ради).

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку суть рішення суду залишається незмінною, оскільки: розмір шкоди не змінюється, суб`єкт відповідальності не змінюється, боржником у зобов`язанні з відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування залишається Переяславська міська рада, проте виконання рішення суду буде відбуватися через підконтрольний та підзвітний відповідній раді виконавчий орган - виконавчий комітет Переяславської міської ради як головного (централізованого) розпорядника коштами місцевого бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким кошти державного бюджету належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються. У пункті 6.21 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду чітко вказала, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення.

Таким чином, конкретизація або зміна у резолютивній частині рішення джерела стягнення (бюджетної програми) є саме питанням порядку виконання, яке підлягає вирішенню в порядку статті 435 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною ухвалою та не є підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про встановлення способу виконання рішення суду дійшов вірних висновків про наявність для цього правових підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Переяславської міської ради подану представником - Саулком Вячеславом Володимировичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Переяславського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова