Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №757/13181/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/13181/26-п Головуючий у суді першої інстанції - Гридасова А.М.

Номер провадження № 33/824/3303/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Лесь Іриною Олександрівною, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року щодо притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596266 від 20 лютого 2026 року водій ОСОБА_1 20 лютого 2026 року о 00 годин 45 хвилин за адресою місто Київ, міст Патона, керувала транспортним засобом марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилась, дана подія була зафіксована на нагрудну боді-камеру.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - Лесь І.О. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено права ОСОБА_1 на захист, гарантованого ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Так, у судовій повістці її прізвище помилково зазначено як « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », а графа щодо місця проживання залишена незаповненою.

Крім того, у постанові суду першої інстанції помилково зазначено адресу проживання, за якою ОСОБА_1 ніколи не була зареєстрована та не проживала. За таких обставин вона об`єктивно не могла отримати повідомлення про судовий розгляд і реалізувати своє право на участь у ньому, надавати пояснення, докази та заперечення.

Зазначає, що ОСОБА_1 з 27 листопада 2025 року зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується відповіддю з ЄСІТС № 35409078. Однак через допущені судом першої інстанції помилки у її персональних даних справа № 757/13181/26-п не відображалася в Електронному кабінеті, що позбавило її можливості своєчасно дізнатися про дату судового розгляду та реалізувати право на захист.

Наведені порушення призвели до порушення вимог ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 була фактично позбавлена можливості бути присутньою при розгляді справи, надати пояснення, подати докази на свій захист, зокрема оригінал висновку медичного огляду про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, а також скористатися правовою допомогою захисника.

Отже, висновок суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_1 не відповідає матеріалам справи.

Посилання на довідку про доставку судової повістки у додаток «Viber» також не підтверджує належного повідомлення. Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про згоду на отримання судових викликів у такий спосіб, а тому таке повідомлення не відповідає вимогам законодавства.

Сторона захисту вказує, що долучений до справи відеозапис спростовує висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. З відео вбачається, що на пропозицію пройти огляд за допомогою алкотестера «Drager» остання погодилась та розпочала продування, однак процедуру припинив сам працівник поліції, повідомивши, що прилад вимкнений. Категоричної відмови від проходження огляду ОСОБА_1 не висловлювала.

Надалі, у межах двогодинного строку, вона добровільно пройшла медичний огляд у закладі охорони здоров`я, за результатами якого ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Таким чином, відеозапис підтверджує згоду ОСОБА_1 на проходження огляду та спростовує висновок про її відмову від нього.

Крім того, відеозапис спростовує твердження про наявність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп`яніння, оскільки зафіксовано її чітку та зв`язну мову, відсутність хиткої ходи та поведінки, характерної для стану сп`яніння.

Самостійне проходження нею медичного огляду у межах двогодинного строку свідчить про відсутність наміру ухилятися від огляду та підтверджує прагнення довести свою тверезість у встановленому законом порядку. Водночас висновок медичного огляду, яким ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, не був досліджений судом першої інстанції через неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Додатково зазначає, що у оскаржуваній постанові суду першої інстанції також неправильно зазначено дату народження ОСОБА_1 , що свідчить про допущені судом численні помилки при встановленні її персональних даних.

Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не була присутня в судовому засіданні 16 квітня 2026 року в день проголошення постанови.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи, документ в електронному вигляді «Постанова» від 16 квітня 2026 року по справі № 757/13181/26-п, а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано 25.05.2026 8:39:36 одержувачу на його електронну адресу odemidenko1998@gmail.com (а.с. 32).

Разом з тим, відповідно до заяви про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 26 травня 2026 року ознайомилась з матеріалами справи та 27 травня 2026 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 - Лесь І.О. також було надано матеріли адміністративної справи для ознайомлення (а.с. 33, 34)

Апеляційну скаргу було подано 01 червня 2026 року (а.с. 39 - 58).

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та її захисник Лесь І.О. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її захисника Лесь І.О., дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735, та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 9 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктами 7 і 8 Порядку № 1103 передбачено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596266 від 20 лютого 2026 року водій ОСОБА_1 20 лютого 2026 року о 00 годин 45 хвилин за адресою місто Київ, міст Патона, керувала транспортним засобом марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилась, дана подія була зафіксована на нагрудну боді-камеру. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1-2)

У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначила, що вона не згодна.

В матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд як водія транспортного засобу до КНП Київська міська клінічна лікарня № 10 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 лютого 2026 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. (а.с. 4)

З довідки «Админпрактика» ІПНП «Армор», наданої співробітниками поліції до суду, вбачається, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується посвідчення водія НОМЕР_2 . (а.с. 5-6)

В матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП 20 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 13).

На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що працівники патрульної поліції під час комендантської години зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 (00:25:10). На відео зафіксовано, як працівник патрульної поліції запитує водія чому остання пересувається в комендантську годину та попросив водія надати документи. Під час спілкування працівник поліції запитав ОСОБА_1 , чи остання вживала алкогольні напої. (00:25:50). Перебуваючи за кермом транспортного засобу остання повідомила, що вона не вживала алкогольні напої (00:26:02). Працівник патрульної поліції пропонує пройти огляд на місці зупинки чи проїхати до лікаря нарколога (00:26:28). ОСОБА_1 повідомляє, що вона пройде на місці (00:26:22). Працівник патрульної поліції приніс прилад «Драгег» та надає водію право вибрати трубочку (муштук) та просить перевірити їх на герметичність (00:34:30). На відео зафіксовано, як працівник поліції роз`яснює право проходження (00:36:30). Поліцейський повідомляє, що прилад проходить перевірку (00:36:04). Надалі працівник патрульної поліції запитує водія чи буде остання проходить тест на приладі «Драгер» (00:37:00). ОСОБА_1 повідомляє, що вона боїться проходити (00:37:05) та постійно з кимось розмовляє по телефону. На відео зафіксовано, що водію неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння проте, остання ухиляється від проходження та просить надати їй час (00:38:33). Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомила останніх про те, що вона трошки вживала зранку (00:38:52), а також в ході розмови повідомляє працівникам поліції, що вона не відмовляється пройти тест. (00:40:36). Працівником поліції неодноразово запропоновано пройти тест на приладі «Драгер»(00:43:25) ОСОБА_1 ухиляється від проходження та повідомляє працівникам поліції, що вона вживала алкогольні напої зранку проте вона не відмовляється пройти тест на прилад, а повідомляє вона не може настроїтись. (00:45:52) В подальшому ОСОБА_1 розмовляє по телефону та повідомляє, що вона нервує та боїться проходити (00:47:47) Працівник патрульної поліції повідомляє ОСОБА_1 , оскільки її дії вказують на ухилення від проходження то відносно останньої буде складено протокол за п. 2.5 ПДР та ст. 130 КУпАП (00:48:25) ОСОБА_1 роз`яснюють, що фіксується відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а також що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, ознайомлюють особу зі змістом складеного протоколу, а також роз`яснюють його права.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виявлені працівниками поліції 20 лютого 2026 року у ОСОБА_1 в розумінні п.1, 2, 3 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилася.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Факт відмови (пасивної відмови) водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Факт відмови (пасивної відмови) водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.

Відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що на неодноразову вимогу працівника поліції до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, остання ухилялась від його проходження.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння, чого не зробив.

Вказані докази спростовують доводи апелянта щодо недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також те, що працівниками поліції не надано достатніх доказів, що протокол відповідає нормам закону.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що остання погодилась та розпочала продування, однак процедуру припинив сам працівник поліції, повідомивши, що прилад вимкнений, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки із переглянутого відеозапису, вбачається, що працівник патрульної розпочав процедуру проходження та включив прилад, показав та роз`яснив всю процедуру.

Проте остання своїми діями ухилялась від проходження на протязі 20 хвилин, а тому у зв`язку тривалим перебуванням пристрою в режимі очікування, а також із урахуванням погодних умов, які були в цей час, останній вимкнувся.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, які полягали у затягуванні часу (протягом 20 хвилин) та призвели до технічного вимкнення пристрою «Драгер», кваліфікуються як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому посилання проте, що вона не висловлювала категоричної відмови від проходження огляду ОСОБА_1 спростовані відеозаписом.

Апеляційний суд також не може взяти до уваги посилання проте, що ОСОБА_1 у той же день самостійно пройшла медичний огляд у закладі охорони здоров`я, за результатами якого, підтвердженими лабораторними дослідженнями, ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, оскільки даний результат було отримано ОСОБА_1 на підставі його самозвернення, без присутності працівників поліції, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, протокол відносно ОСОБА_1 складено працівниками поліції за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування в стані алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення у відповідності до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильно зазначену дату народження ОСОБА_1 , що свідчить про допущені судом численні помилки при встановленні її персональних даних, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки зазначені помилки в постанові суду першої інстанції не вливаються на склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Лесь І.О., слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Лесь Іриною Олександрівною, залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А. Яворський