Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №290/706/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

290/706/26

1-кп/290/312/26

12.08.26

12 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , а також прокурора ОСОБА_3 , прокурора стажиста ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12026065630000029 від 01.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ягодинка Романівського району Житомирської області, громадянина України, з незакінченою середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

1. Обставини справи, встановлені судом

1.1. ОСОБА_5 спільно проживає зі своєю матір`ю, потерпілою ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що упродовж 2025-2026 років обвинувачений систематично вчиняв щодо матері домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та застосовував фізичну силу.

1.2. Так, 18 травня 2025 року близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за вказаною адресою, вчинив стосовно матері психологічне насильство у формі висловлювань нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю. Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 29.05.2025 обвинуваченого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 40 годин.

1.3. 02 жовтня 2025 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 повторно вчинив психологічне насильство щодо матері, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою. Постановою Романівського районного суду від 05.12.2025 обвинуваченого визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

1.4. Незважаючи на двічі застосовану до нього адміністративну відповідальність, обвинувачений належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став: 10 листопада 2025 року він знову вчинив щодо матері психологічне насильство у формі нецензурної лайки, внаслідок чого потерпілій було завдано шкоди психічному здоров`ю.

1.5. Продовжуючи протиправну поведінку, 29 травня 2026 року близько 19 год. 40 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на подвір`ї за місцем свого проживання, у ході словесної суперечки з матір`ю, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному стані, наніс їй один удар кулаком правої руки в обличчя, чим спричинив ОСОБА_7 тілесне ушкодження у виді синця навколо лівого ока, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 146 відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

1.6. Цього ж дня, 29 травня 2026 року о 19 год. 47 хв, тобто невдовзі після конфлікту з матір`ю, ОСОБА_5 , перебуваючи на тому ж подвір`ї, де в цей час перебувала ОСОБА_6 , у зв`язку з конфліктом, що виник між ними, умисно наніс останній один удар в область обличчя, внаслідок чого потерпіла отримала тілесне ушкодження у виді крововиливу в слизову верхньої губи, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 135 відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

1.7. Дії ОСОБА_5 кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 125 КК України (епізод від 29.05.2026 щодо ОСОБА_6 ), та злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України (систематичне домашнє насильство щодо матері ОСОБА_7 ).

2. Щодо кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України

2.1. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 подала заяву про відмову від обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України в порядку приватного обвинувачення та просила закрити кримінальне провадження в цій частині, зазначивши, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має, а конфлікт між ними є вичерпаним.

2.2. Обвинувачений ОСОБА_5 заяву потерпілої підтримав, не заперечував проти закриття кримінального провадження в цій частині.

2.3. Прокурор не заперечив проти закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.

2.4. Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Згідно зі ст. 477 КПК України до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення належить, зокрема, провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.

2.5. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

2.6. Суд встановив, що заява потерпілої ОСОБА_6 про відмову від обвинувачення є добровільною й усвідомленою, а процесуальних перешкод для закриття кримінального провадження в цій частині не встановлено.

2.7. За таких обставин кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

3. Кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 126-1 КК України

3.1. Дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив умисні систематичні дії, які виразились у психологічному та фізичному насильстві щодо матері, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних і психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

3.2. Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20, відповідно до якої систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій, кожна з яких сама по собі може видаватися незначною, але їх вчинення у сукупності досягає рівня, коли діяння набуває ознак кримінального правопорушення.

3.3. Суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 755/4894/22, згідно з яким систематичність домашнього насильства може підтверджуватися сукупністю епізодів, частина яких зафіксована протоколами про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, поряд з принаймні одним новим самостійним епізодом, за який особа до адміністративної відповідальності не притягувалася.

3.4. У цьому провадженні два епізоди психологічного насильства (18.05.2025 та 02.10.2025) підтверджені постановами суду про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, третій епізод психологічного насильства від 10.11.2025 підтверджується показаннями потерпілої та матеріалами кримінального провадження, а четвертий, останній епізод фізичного насильства від 29.05.2026 є новим самостійним актом, за який обвинувачений до адміністративної відповідальності не притягувався, що в сукупності утворює необхідну ознаку систематичності.

3.5. Суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.05.2024 у справі № 522/2378/22, відповідно до якої попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство за умови подальшого повторення протиправних дій і настання більш тяжких наслідків не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

3.6. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2023 у справі № 725/4683/20, домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, які підлягають оцінці відповідно до вимог ст. 94 КПК України; зокрема, адміністративні протоколи, постанови суду у справах про адміністративні правопорушення, показання потерпілих та висновки експертів можуть оцінюватися у сукупності з іншими доказами

4. Позиція обвинуваченого та потерпілої

4.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, пояснив, що дійсно систематично конфліктував з матір`ю і допускав щодо неї образи та застосування фізичної сили. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд не призначати покарання, пов`язане з позбавленням волі.

4.2. Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначила, що не наполягає на суворому покаранні сина.

5. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

5.1. Обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та надав суду пояснення, які узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

5.2. За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. Судом з`ясовано добровільність такої позиції обвинуваченого та роз`яснено наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України.

5.3. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, доведеною повністю.

6. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

6.1. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого.

6.2. Обставин, що обтяжують покарання, на підставі ст. 67 КК України судом не встановлено.

7. Дані про особу обвинуваченого та мотиви призначення покарання

7.1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення останнього епізоду інкримінованих йому діянь мав 19 років, а на момент розгляду справи судом — 20 років, тобто є особою молодого віку, яка відносно нещодавно досягла повноліття.

7.2. В обвинувальному акті зазначено про наявність в обвинуваченого повної загальної середньої освіти. Разом з тим у судовому засіданні достовірно встановлено, що фактично ОСОБА_5 повної загальної середньої освіти не здобув: він закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, після чого навчався два курси у ліцеї, де намагався опанувати професію тракториста, проте навчання не завершив і відповідного документа про освіту не отримав, про що сам обвинувачений повідомив суду. Суд враховує це як обставину, що характеризує особу обвинуваченого.

7.3. Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд звертає особливу увагу на незрілість ОСОБА_5 та його явно недостатньо серйозне ставлення до вчиненого, що проявляється у наступному.

7.3.1. По-перше, обвинувачений, незважаючи на двічі застосовану до нього адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства (постанови від 29.05.2025 та від 05.12.2025), належних висновків для себе не зробив і продовжив протиправну поведінку щодо матері, що свідчить про недостатнє усвідомлення суспільної небезпечності власних дій та нездатність критично оцінювати наслідки своєї поведінки навіть після застосування державного примусу.

7.3.2. По-друге, встановлений судом неналежний, незавершений рівень освіти обвинуваченого (9 класів школи та два незакінчені курси ліцею) при досягненні ним 20-річного віку вказує на порушення звичайної освітньої та соціальної траєкторії, властивої особам цього віку, і на відсутність сталих життєвих орієнтирів, які, як правило, формуються в процесі здобуття повної загальної середньої освіти. Об`єктивно невисокий освітній рівень обмежує здатність молодої особи до самостійного критичного осмислення власних вчинків, розуміння правових наслідків протиправної поведінки та вироблення неагресивної, конструктивної моделі поведінки в сім`ї.

7.3.3. По-третє, обвинувачений є офіційно непрацевлаштованим і не має постійного заняття, що в поєднанні з невисоким освітнім рівнем і молодим віком створює несприятливе середовище для його соціалізації та об`єктивно посилює ризик подальшої протиправної поведінки.

7.3.4. По-четверте, суд враховує, що незрілість обвинуваченого проявляється і в самому його поясненні, наданому суду, а саме в тому, що ОСОБА_5 не сприймав власну систематичну поведінку щодо матері як насильство в юридичному значенні цього поняття, а розцінював її як звичайні побутові непорозуміння. Таке ставлення додатково підтверджує недостатній рівень усвідомлення обвинуваченим протиправності й суспільної небезпечності власних дій, зумовлений, зокрема, його молодим віком, невисоким освітнім рівнем і відсутністю досвіду самостійного відповідального життя.

7.4. Зазначені обставини, на переконання суду, не свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, однак вказують на необхідність застосування до нього таких заходів кримінально-правового впливу, які поєднували б контроль з боку держави із цілеспрямованим впливом на усунення чинників, що зумовили протиправну поведінку, зокрема відновлення освітньої траєкторії та трудову зайнятість, оскільки виключно каральний підхід за таких обставин не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

7.5. На підставі викладеного, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, даних про особу обвинуваченого, його молодого віку та незрілості, невисокого освітнього рівня, відсутності офіційного працевлаштування, щирого каяття та повного визнання вини, відсутності обтяжуючих покарання обставин, а також позиції потерпілої ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання, передбачене санкцією ст. 126-1 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, тобто в мінімальному розмірі, встановленому ч. 4 ст. 59-1 КК України.

7.6. Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України суд зобов`язаний покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов`язки, передбачені цією нормою в імперативному порядку.

7.7. Крім того, суд вважає за необхідне додатково покласти на ОСОБА_5 , на підставі п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України, обов`язок працевлаштуватися або, за направленням уповноваженого органу з питань пробації, звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу), оскільки відсутність постійної зайнятості обвинуваченого суд визнає одним із факторів, що сприяв формуванню його протиправної моделі поведінки.

7.8. Суд окремо розглянув питання про доцільність покладення на обвинуваченого обов`язку, спрямованого на здобуття повної загальної середньої освіти. Перелік обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 59-1 КК України, є вичерпним і прямо не містить такого обов`язку як самостійного пункту, однак пункт 2 частини третьої цієї статті передбачає право суду покласти на засудженого обов`язок дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій. Враховуючи молодий вік обвинуваченого, встановлений судом факт незавершеної середньої освіти, а також те, що здобуття повної загальної середньої освіти є для ОСОБА_5 об`єктивно доступним за різними формами навчання, у тому числі вечірньою, заочною чи дистанційною, суд дійшов висновку, що продовження навчання обвинуваченим сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та здатне позитивно вплинути на подолання встановленої судом незрілості. Керуючись п. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язок вчинення певних дій, а саме: звернутися до закладу загальної середньої освіти для продовження здобуття повної загальної середньої освіти за очною, вечірньою, заочною або дистанційною формою навчання та не переривати таке навчання без поважних причин до його завершення.

7.9. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України суд вважає за необхідне направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на три місяці, оскільки застосування цього обмежувального заходу є важливим інструментом зміни поведінки особи психологічними методами (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.12.2024 у справі № 185/2010/24), що є особливо доцільним з огляду на встановлену судом незрілість обвинуваченого та потребу в цілеспрямованій корекції його ставлення до вчиненого.

8. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

8.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

8.2. Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

8.3. Судові витрати відсутні.

8.4. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 26, 91-1, 100, 284, 349, 368, 369, 370, 371, 372, 374, 395, 477, 532 КПК України, ст. ст. 12, 50, 59-1, 65, 66, 67, 91-1, 126-1 КК України, суд, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

1. Кримінальне провадження № 12026065630000029 щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_6 від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.

2. ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

3. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

3.1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

3.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. На підставі п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 додатковий обов`язок: працевлаштуватися або, за направленням уповноваженого органу з питань пробації, звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

5. На підставі п. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 додатковий обов`язок: звернутися до закладу загальної середньої освіти для продовження здобуття повної загальної середньої освіти за очною, вечірньою, заочною або дистанційною формою навчання та не переривати таке навчання без поважних причин до його завершення.

6. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на три місяці.

7. Виконання вироку в частині проходження ОСОБА_5 програми для кривдників покласти на виконавчий комітет Романівської селищної ради Житомирського району, Житомирської області.

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано, та може бути оскаржений в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

СуддяОСОБА_8