Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №359/11106/25 — Київський апеляційний суд

справа № 359/11106/25

головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

провадження № 22-ц/824/4621/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горобей Руслани Геннадіївни на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року

за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Сікози В`ячеслава Олександровича про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Тетяна Володимирівна, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Криворучко Оксана Вікторівна, про визнання права власності на частину об`єкту нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, у якому просить

визнати за нею право власності на 1/3 частину самочинно побудованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 ,

скасувати рішення:

приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Криворучко О.В. від 19 березня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Криворучко О.В. від 29 серпня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

рішення приватного нотаріуса КМНО Лапкевич Т.В. від 29 липня 2025 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

застосувати наслідки нікчемності до договору дарування житлового будинку, укладеного 29 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та до договору купівлі-продажу від 29 липня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ОСОБА_2 у своєму позові просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частину самочинно побудованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності та застосувати наслідки нікчемності до договору дарування житлового будинку, укладеного 29 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та до договору купівлі-продажу від 29 липня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

На обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що з 1997 року вона є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3220882601:01:007:0119, з 2022 року кадастровий номер: 3220882601:01:007:0165), площею 0,1158 та, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує із земельною ділянкою (кадастровий номер 3220882601:01:007:0135, з 2022 року кадастровий номер: 3220882601:01:007:0161) площею 0,1242 га, що належить ОСОБА_1 .

На земельній ділянці кадастровий номер: 3220882601:01:007:0161 за адресою: АДРЕСА_1 , збудований з 1991 по 1994 року за власні кошти ОСОБА_5 (матір позивача).

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 06 червня 1995 року у справі № 2-36/1995 затверджено мирову угоду, якою визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

Вказує, що з 2004 року по теперішній час у спірному будинку постійно проживає ОСОБА_5 (матір позивача).

Зазначає, що у серпні 2025 року позивачка випадково дізналась про те, житловий будинок та земельна ділянка (кадастровий номер: 3220882601:01:007:0161) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані 29 липня 2025 року на праві приватної власності за відповідачем на підставі укладеного зі ОСОБА_3 договору купівлі-продажу (попередні власники: ОСОБА_3 з 29 серпня 2018 року по 29 липня 2025 року та ОСОБА_4 з 24 квітня 2003 року по 29 серпня 2018 року).

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сікоза В.О. звернувся до суду із заявою, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частини нерухомого майна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882601:01:007:0161, а також заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження чи обтяження указаного майна.

Заява обґрунтована тим, що до Бориспільського міськрайонного суду Київської області пред`явлений позов з вимогою про визнання права власності на частину об`єкту нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Предметом спору у цій справі є 1/3 частина самовільно побудованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882601:01:007:0161. 25 серпня 2025 року на електронну пошту ОСОБА_2 надійшов лист від ОСОБА_1 з проектом договору про наміри першочергового викупу нерухомого майна. У такий спосіб ОСОБА_1 вчиняє безпосередні дії, спрямовані на реалізацію спірного об`єкту нерухомого майна та підтверджує свої наміри щодо продажу спірної будівлі третім особам, тобто існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_7 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову.

Накладено арешт на 1/3 частини нерухомого майна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882601:01:007:0161.

Відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право власності ОСОБА_1 на 1/3 частини указаного житлового будинку оспорюється ОСОБА_2 в судовому порядку.

ОСОБА_1 висловив свій намір на відчуження спірного об`єкту нерухомого майна шляхом направлення ОСОБА_2 пропозиції щодо викупу вказаних об`єктів. Тому, суд погоджується з доводами представника заявника ОСОБА_7 що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане нерухоме майно, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду, в разі задоволення позову.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, а саме в частині щодо встановлення заборони ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження чи обтяження 1/3 частини нерухомого майна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882601:01:007:0161, належить відмовити, оскільки такі вимоги у повній мірі охоплюються вимогою про накладення арешту та виключають можливість вчинення будь-яких дій щодо розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Горобей Р.Г. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є законним власником нерухомого майна:

житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 256,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 882578932208;

земельної ділянки площею 0,1242 га, кадастровий номер 3220882601:01:007:0161, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2954385832208,

на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком від 29 липня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстраційним № 2158.

Після придбання вказаного нерухомого майна до ОСОБА_1 звернулась позивач з пропозицією укласти з нею договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна в силу того, що попередньо це майно належало її родичам та в силу неприязних родинних відносин вона не змогла знайти спільної мови з попередніми власниками щодо укладення договору купівлі-продажу.

Між позивачем та відповідачем відбулись перемовини з цього приводу та були досягнуті домовленості щодо ціна купівлі-продажу нерухомого майна. У зв`язку з відсутністю необхідної суми грошових коштів для укладення договору купівлі-продажу позивач виступила ініціатором підготовки та укладення договору про наміри першочергового викупу нерухомого майна.

На прохання та за ініціативи позивача, ОСОБА_1 підготував договір про наміри першочергового викупу нерухомого майна від 25 серпня 2025 року та направив його на адресу позивача для підписання та погодження.

Указаний проект договору від 25 серпня 2025 року хоч і був розроблений та направлений для погодження за ініціативи позивача залишився не підписаним та не погодженим з боку позивача.

Після чого була отримана усна відповідь від позивача про відсутність у неї необхідної суми грошових коштів та взагалі намір звертатись до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу та заявою про накладення арешту на нерухоме майно яке належить ОСОБА_1 .

Вказує, що у прохальній частині заяви про забезпечення позову не конкретизовано на яке саме майно (із зазначенням реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна) просить накласти арешт позивач, натомість просто вказано «накласти арешт на 1/3 частину нерухомого майна, що зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3220882601:01:007:0161».

Нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 256,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 882578932208 та земельна ділянка площею 0,1242 га, кадастровий номер 3220882601:01.007:0161, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2954385832208, не є спільною частковою власністю, так як належать відповідачу одноособово на праві приватної власності.

У заяві про забезпечення позову від 01 жовтня 2025 року відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Позивач звернулась з позовом про визнання за нею права власності на 1/3 частинку самочинно побудованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судом жодним чином не надано оцінку обставинам, що у випадку зміни власника нерухомого майна вказана обставина може ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав чи інтересів позивача.

Відповідач вважає, що запропоновані у цій заяві заходи забезпечення позову є не обґрунтованими, нерозумними, неспівмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, оскільки доказів того, що теперішній власник нерухомого майна вживає заходи щодо подальшого відчуження спірного майна не надано до суду.

Окрім того, заходи забезпечення позову у цьому випадку створять перепони у вільному користуванні та розпорядженні майном, що буде суперечити статті 41 Конституції України, де закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Дії спрямовані на посягання права власності особи є незаконними.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Сікоза В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частини нерухомого майна та заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження чи обтяження 1/3 частини нерухомого майна не завдасть збитків відповідачу на період розгляду справи у суді, а тому необхідність в зустрічному забезпечені відсутня.

З матеріалів позовної заяви та додатків доданих до неї, вбачається, що Позивачка має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України ( АДРЕСА_2 ) та має у власності майно, що знаходиться на території України (у т.ч. земельна ділянка кадастровий номер: 3220882601:01:007:0165), площею 0,1158 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), отже доводи відповідача з цього приводу є безпідставними.

Вказує, що накладення арешту саме на 1/3 частини нерухомого майна без конкретизації приміщень та виділення його в натурі, буде достатньо для досягнення цілі забезпечення позову - можливості продажу відповідачем житлового будинку АДРЕСА_1 під час розгляду справи в суді.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник ОСОБА_2 - адвоката Сікоза В.О у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Горобей Р.Г. надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій вона підтримала вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) викладено висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано такі об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1 :

житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 256,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 882578932308;

земельна ділянка, площею 0,1242 га, кадастровий номер: 3220882601:01:007:0161.

Об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою належать відповідачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, частки відсутні.

Предметом позову у цій справі є визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину самочинно побудованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 та інші немайнові вимоги.

Оскільки, представником ОСОБА_2 - адвокатом Сікозою В.О. у заяві про забезпечення позову не конкретизовано майно, питання про арешт якого порушується у заяві, а вказано лише: «1/3 частину нерухомого майна, що зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3220882601:01:007:0161», апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що задовольняючи заяву суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову (накладення арешту на 1/3 частину нерухомого майна, що зареєстровано за певною адресою), який просила застосувати позивачка, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам (визнання права власності на 1/3 частину самочинно побудованого майна - житлового будинку), не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Сікози В.О. про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горобей Руслани Геннадіївни задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Сікози В`ячеслава Олександровича про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська