Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №760/9655/25 — Київський апеляційний суд

справа № 760/9655/25

головуючий у суді І інстанції Педенко А.М.

провадження № 33/824/1058/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Романа Петровича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 23 березня 2025 року о 23 год. 25 хв. по вул. Г. Шаповала, 12 в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, за адресою: вул. Відпочинку, буд. 18 в м. Києві КНП «КМНКЛ Соціотерапія». Результат огляду (висновок лікаря №001438 від 24 березня 2025 року) - позитивний, 0,32% проміле, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, у зв`язку з чим його дії кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Р.П. подав апеляційну скаргу, в якій він просить суд: скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено висновок щодо результату огляду на стан сп`яніння №001438 від 24 березня 2025 року, з якого вбачається, що 23 березня 2025 о 23 год. 55 хв. установлено діагноз - алкогольне сп`яніння 0,32 проміле.

Однак, огляд на місці виявлення військовослужбовця або в органі управління Служби правопорядку не проводився, а матеріали справи не містять направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279944 від 24 березня 2025 року не зазначено, які саме ознаки алкогольного сп`яніння було виявлено у ОСОБА_2 , відсутні відомості, що йому пропонувалось пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці виявлення, відсутні відомості про відмову особи від такого огляду на місці виявлення.

Під час судового розгляду справи, встановити повноваження особи, який склав досліджуваний протокол щодо ОСОБА_2 не представилось можливим, а тому суддя був позбавлений підстав вважати, що протокол складений уповноваженою особою.

Вказує, що під час складання протоко ОСОБА_3 не був забезпечений правом на юридичну допомогу адвоката та на ознайомлення з матеріалами, що стали підставою для складання протоколу про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення без забезпечення участі ОСОБА_2 у судовому засіданні, не повідомив належним чином про час та місце судового розгляду та не надав матеріали для ознайомлення, а також залишив поза увагою обов`язок зупинити провадження у справі та здійснити належний виклик особи через командування військової частини.

Також від захисника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Р.П. надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких він посилається на те, що висновок медичного огляду який було надано до суду містить очевидно недостовірну інформації, саме: у ході перегляду відео встановлено, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів взагалі не складався; обстеження технічними засобами проводилось не 23 березня 2025 року, як зазначено у висновку, а 24 березня 2025 року, що об`єктивно не відповідає дійсності (0:29 хвилина відеофайл);

Вказує, що пунктом 8 розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) визначено, що у разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Зазначає про наявність грубих порушень базових положень Інструкції.

Вказує, що стороною захисту неодноразово направлялись адвокатські запити до КНП «KMHKЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» з метою отримання відомостей про складання акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак цей заклад не знаходиться за місцем реєстрації, а Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вказує, що відповідний заклад охорони здоров`я є припиненим (ліквідованим), отримати будь які відомості не представляється можливим (витяг додається).

Також зазначає, що ОСОБА_1 06 квітня 2022 року мобілізований до Збройних сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , безпосередньо приймає участь у бойових діях та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів, постійно залучений до виконання бойових завдань з використанням транспортних заходів.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Р.П. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, від т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 наразі перебуває у службовому відрядженні та безпосередньо виконує бойові завдання у районі ведення бойових дій тому військова частина не має можливості забезпечити його явку у судове засідання, яке призначене на 05 серпня 2026 року.

Також від т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 надійшло клопотання, у якому він просить суд:

врахувати службову характеристику, статус учасника бойових дій та заслуги ОСОБА_1 перед Батьківщиною, готовність військового колективу взяти його на поруки, при розгляді апеляційної скарги.

не позбавляти ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.

скасувати постанову суду першої інстанції та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передавши його на поруки військовому колективу військової частини НОМЕР_2 для здійснення заходів виховного характеру.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є ветераном та патріотом України, брав безпосередню участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році став на захист держави та брав участь у бойових діях. За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Службові обов`язки виконує бездоганно, користується авторитетом серед побратимів та повагою з боку командування. Раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, дисциплінарних стягнень не має.

Вказує, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 безпосередньо виконує бойові (спеціальні) завдання у складі підрозділу. Його службові обов`язки напряму пов`язані з керуванням службовими транспортними засобами. Специфіка виконання завдань (транспортування мобільного РЕБ, переміщення вогневих груп та особового складу) вимагає від нього постійної мобільності. Позбавлення його права керування транспортними засобами вкрай негативно вплине на боєздатність підрозділу та виконання поставлених військових завдань.

Командування та особовий склад військової частини НОМЕР_2 детально обговорили цю ситуацію та переконані, що цей інцидент є прикрим винятком, а не правилом у поведінці військовослужбовця. Командування військової частини військовий колектив висловлюють повну готовність взяти ОСОБА_1 на поруки, здійснювати посилений контроль за його поведінкою та дисципліною як під час виконання службових обов`язків, так і в позаслужбовий час.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу серії ЕПР1 № 279944 від 24 березня 2025 року додано:

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» 24 березня 2025 року, відповідно до якого 23 березня 2025 року о 23:55 год. проведено огляд ОСОБА_1 та встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння - 0,32 %;

роздруківку з бази АРМОР про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами;

відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, яким зафіксовано, що працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд, ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, результат - 0,38 % (08:46 хв. відеозапису); ОСОБА_1 сказав, що хоче пройти огляд у закладі охорони здоров`я, працівники поліції відвезли його КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія», де він пройшов огляд за допомогою технічного засобу «Драгер», результат 0,32 % (28:50 хв. відеозапису); ОСОБА_1 пояснив, що випив 0,3 л пива.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники закладу охорони здоров`я провели огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з порушенням пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, а саме: непроведення у разі позитивного результату тесту обов`язкового підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, апеляційний суд враховує таке.

Пунктами 6-8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Тобто Інструкцією визначено обов`язковість підтверджуючого дослідження на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини після встановленого позитивного результату огляду за допомогою тесту.

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився у КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» за допомогою технічного засобу «Драгер», результат 0,32 %.

Застосування інших методик встановлення стану алкогольного сп`яніння відеозаписом не зафіксовано та у матеріалах справи відсутні докази про це.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Р.П. у доповненні до апеляційної скарги посилається на те, що ним направлялися адвокатські запити до КНП «KMHKЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» для отримання відомостей про складання акта огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, однак отримати будь які відомості не представляється можливим.

Апеляційний суд враховує, що газоаналізатор «Алкотест Драгер» є саме технічним засобом.

Огляд ОСОБА_1 проводився саме з метою встановлення перебування в стані алкогольного сп`яніння шляхом вимірювання масової частки алкоголю у видихуваному повітрі за допомогою технічного засобу.

Тому обов`язковість проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі у цьому випадку Інструкцією № 1452/735 не передбачена.

Апеляційний суд також звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що після проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою газоаналізатора у закладі охорони здоров`я, він підписав висновок лікаря про його перебування в стані сп`яніння і підтвердив, що вживав 0,3 л пива.

Отже, ОСОБА_1 під час огляду повідомив про вживання алкоголю, підписав висновок лікаря без зауважень, що правильно оцінено, як згоду із зазначеним висновком.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та відповідно до вимог частини 3 статті 266-1 КУпАП, його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитись військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Частиною 1 статті 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини 2 указаної статті огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Згідно з частиною 3 цієї статті огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Зміст статті 266-1 КУпАП свідчить про те, що цією нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення статті 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України.

Крім того матеріали справи не містять даних про те, що у зазначений у протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання обов`язків військовослужбовця.

За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 , який не перебував під час виконання обов`язків військової служби, та який керував транспортним засобам, на стан алкогольного сп`яніння правомірно здійснювався у загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжено.

Згідно з витягом з наказу ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КУпАП законодавства України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України.

Статтею 246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому в КУпАП не передбачено положень щодо застосування аналогії закону до норм Кримінального процесуального кодексу України у випадку зупинення справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що під час розгляду судами окремої категорії справ про адміністративні правопорушення положеннями КУпАП допускається зупинення строку розгляду таких справ.

Так, згідно з частиною 4 статті 277 КУпАП строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

При цьому адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його вчинення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (частина 4 статі 38 КУпАП).

Однак, частиною 6 статті 38 КУпАП визначено, що за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Зазначені вище положення дають можливість розглянути питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП у суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими частиною 2 статті 38 КУпАП.

Тобто КУпАП врегульовані питання зупинення провадження в адміністративних справах шляхом надання можливості суду зупиняти провадження в окремо визначених категоріях справ у конкретно передбачених випадках і законодавцем не віднесено до таких справ ті, що стосуються притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, зокрема із зазначених у клопотанні захисника ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Р.П. підстав (на період проходження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період), між тим передбачені суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими частиною 2 статті 38 КУпАП, для розгляду питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи.

ОСОБА_1 має захисника - адвоката Гайдая Р.П., який здійснює захист його інтересів під час розгляду справи, тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином своє право на захист.

Апеляційна скарга подана адвокатом Гайдаєм Р.П., а тому процесуальних порушень, зокрема порушення права на захист та права на доступ до правосуддя, апеляційний суд не вбачає, оскільки суд вправі розглянути справу за відсутністю особи, що вчинила правопорушення, відповідно до вимог статті 268 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не зупинено провадження у справі не спростовують правильність та законність оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не зафіксовані ознаки сп`яніння у зв`язку з наявністю яких ОСОБА_1 направлено на огляд апеляційний суд відхиляє, оскільки останньому ставиться у вину порушення пункту 2.9 ПДР (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), на підтвердження чого надано висновок медичного закладу, а не пункту 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння).

Щодо доводів про неприпустимість застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до ОСОБА_1 з огляду на те, що він є військовослужбовцем та використовує транспортні засоби під час виконань військових завдань, апеляційний суд враховує таке.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП визначені загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Указане адміністративне стягнення, визначене законодавцем у частині 1 статті 130 КУпАП, як основне, так і додаткове, є безальтернативним.

За таких обставин у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суддя за результатами розгляду справи, застосувавши до правопорушника стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, діяв відповідно до імперативних приписів частини 1 статті 130 КУпАП.

З огляду на безальтернативність та імперативність приписів частини 1 статті 130 КУпАП щодо необхідності одночасного накладення, як основного, так і додаткового стягнення, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність незастосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому законом не визначено будь-яких повноважень суду щодо можливості не призначати такий вид адміністративного стягнення відносно військовослужбовців.

Інший підхід суперечитиме положенням статті 7 КУпАП, відповідно до якої провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який має позитивну характеристику як військовослужбовець, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Клопотання т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 про передачу ОСОБА_1 на поруки військового колективу ВЧ НОМЕР_2 , не може бути задоволене, оскільки Законом України №2657-IX від 06 жовтня 2022 року статтю 21 КпАП України було виключено, що, як наслідок, позбавляє можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності та передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Романа Петровича залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова