Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №757/38570/25-п — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Київ

Справа №757/38570/25-п

Апеляційне провадження №33/824/3122/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року за матеріалами, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405489 від 28 липня 2025 року, ОСОБА_1 28 липня 2025 року о 20 год 40 хв в м. Києві на вул. Генерала Алмазова, 2, в порушення п. 2.1(а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Джог, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування таким транспортним засобом. При цьому, вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року, оскільки постановою серії ЕНА № 3837488 від 11 січня 2025 року до нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що з урахуванням фактичних обставин справи суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною другою-четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, у виховних цілях вважає необхідним призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Горбовим В.А., 15 травня 2026 подано апеляційну скарга, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції помилково встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується фактичними даними протоколу про адміністративні правопорушення, постановою серії ЕНА №3837488 від 11 січня 2025 року, відеозаписами нагрудних камер, іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Посилається на те, що на відео відсутні відомості про рух та керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції.

Крім того, у протоколі про адміністративні правопорушення у графі 10 «Технічний запис відеозапису» відсутні будь-які відомості.

Звертає увагу, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 при цьому належних доказів фактичного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять. Фактично ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист, надати пояснення та заперечення щодо обставин справи.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом, оскільки протокол за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Вказує, що відсутні будь-які належні та допустимі докази для підтвердження винуватості та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що про наявність оскаржуваної постанови стало відомо лише 06 травня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 12). У зв`язку з чим просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року як такий, що пропущений з поважних причин.

В повторно призначене судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Горбовий В.А. не з`явилися, останній направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язкуз зайнятістю в судовому процесі у справі №757/3847/26-ц в Печерському районному суді м. Києва.

Між тим апеляційний суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки попередньо заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 22 червня 2026 року адвокат Горбовий В.А. просив відкласти розгляд справи у зв`язку з зайнятістю в інших судових процесах у Звягельському міськрайонному суді та Галицькому районному суді м. Львова.

Вказане клопотання було задоволено та призначено справу до розгляду на 27 липня 2026 року.

За таких обставин, повторна неявка в судове засідання з тих самих підстав розцінюється судом, як надання переваги захисником брати участь у розгляді справи іншим судом.

З огляду на що розгляд справи підлягає завершенню за відсутності скаржника та його представника.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 , визнано у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, за вказане правопорушення, вчинене повторно, передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України, повністю доведена належними та допустимими доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405489 від 08 липня 2025 року, постановою серії ЕНА № 3837488 від 11 січня 2025 року, відеозаписами з нагрудних камер.

Так, згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405489 від 28 липня 2025 року, ОСОБА_1 28 липня 2025 року о 20 год 40 хв в м. Києві на вул. Генерала Алмазова, 2, в порушення п. 2.1(а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Джог, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування таким транспортним засобом. При цьому, вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року, оскільки постановою серії ЕНА № 3837488 від 11 січня 2025 року до нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 1).

Отже, в протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався та в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» підпис не поставив й не зазначив будь-яких пояснень.

Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції, ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи у Печерському районному суді міста Києва.

Складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення серії підписано ОСОБА_1 без застережень.

Таким чином, протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме: Серія ЕНА № 3837488 від 11 січня 2025 року (а.с. 4).

Відповідно до змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 11 січня 2025 року о 15:13:42 в м. Київ, по вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе) керував транспортним засобом «SEYHAN», номерний знак НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, за що відповідальність передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Матеріали даної справи не містять відомостей про скасування даної постанови чи оскарження дій поліцейських з приводу винесення вказаної постанови.

Отже, суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, яке вчинене повторно протягом року, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, був притягнутий постановою Серії ЕНА № 3837488 від 11 січня 2025 року.

Таким чином, станом на 28 липня 2025 року ОСОБА_1 був особою, яка керувала транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія, а також особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП 11 січня 2025 року, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП передбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 2 статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Фактів обмеження реалізації будь-яких прав ОСОБА_1 судом першої інстанції, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність суддею при розгляді справи не убачається.

Приймаючи рішення у справі, слід також звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на те, що останній, внаслідок порушення п. п. 2.1а ПДР, повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи на те права (керування таким транспортним засобом).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на відео відомостей про рух транспортного засобу є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом.

Посилання в апеляційній скарзі, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може розглядатися як самостійна підстава для скасування рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом направлялася повістка на адресу ОСОБА_1 , яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що судом не здійснювався виклик ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення, який містить підпис ОСОБА_1 наявна інформація про суд в якому відбудеться розгляд справи, а тому ОСОБА_1 мав можливість цікавитися рухом справи та брати активну участь у розгляді справи, проте відповідні дії вчиненні не були в тому числі на стадії апеляційного перегляду справи.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи положення ст. 251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінці.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року не вбачається.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.