Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №760/27412/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/27412/25Головуючий у І інстанції: Агафонов С.А.

Провадження №33/824/3431/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Вознюка В.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погоджуючись з даним рішенням судді, захисник Вознюк В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, щов матеріалах справи про адміністративне правопорушення не конкретизована суть адміністративного правопорушення, а саме поліцейськими не вказано, на підставі чого вони дійшли висновку, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки не зазначено, які саме ознаки сп`яніння були виявлені у нього згідно Інструкції.

Просить врахувати, що при розмові з поліцейським ОСОБА_1 повідомляв, що не згоден з результатами огляду його на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, оскільки не вживав алкогольні напої, але поліцейські належним чином не відреагували на це та не забезпечили проведення його огляду в медичному закладі, чим порушили саму процедуру огляду на стан сп`яніння.

Також зазначає, що відео з нагрудної камери працівника поліції, яке міститься в матеріалах справи, є не повним та не відтворює весь процес спілкування з поліцейськими.

За твердженнями апелянта,поліцейські на місці зупинки не роз`яснили ОСОБА_1 підстави для проведення його огляду на стан сп`яніння, процедуру проведення огляду та наслідки за відмову від проходження огляду. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров`я після його незгоди з результатом огляду.

Звертає увагу на те, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 декілька разів пройти огляд на стан сп`яніння на місці, використовуючи одну і ту ж трубку, що вже є порушенням процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

При цьому, процедура огляду проходила одночасно з розглядом щодо нього справи про адміністративне правопорушення за непристебнутий ремінь безпеки, що викликає сумніви у неупередженості поліцейського.

За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення,заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Вознюка В.А., проаналізувавши доводи апеляційної скарги,суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він20вересня 2025 року о01 год. 30 хв.,керував автомобілем «Лінкольн» д.н.з. НОМЕР_1 , 47в місті Києві у стані алкогольногосп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», зі згоди водія, що підтверджується тестом №1613 від 20.09.2025 року, результат огляду становить 0,35 проміле, чимпорушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Із відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що ними було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування поліцейськогоз водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. За результатами проведеного огляду за допомогою приладу «Драгер» було встановлено, що в організмі ОСОБА_1 було виявлено алкоголь в кількості 0,35 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився на місці, жодних заперечень не висловлював.

Всупереч доводам захисника, наявний в матеріалах справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки в повній мірі відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 20.09.2025 року, складеному відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що працівники поліції не доставили ОСОБА_1 у медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння, суд вважає необґрунтованими, оскільки після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з результатами погодився, а тому у поліцейських не виникло обов`язку доставити ОСОБА_1 до медичного закладу для повторного проведення огляду.

Не відповідають фактичним обставинам справи і доводи захисника про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які вони вбачали у нього.

Поряд з цим, захисник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 декілька разів пройти огляд на стан сп`янінняна місці,використовуючи одну і ту ж трубку, що є порушенням процедури проведення огляду на стан сп`яніння

Такі доводи спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що під час першої спроби проходження огляду прилад відобразив повідомлення «алкоголь у роті», яке свідчить про виявлення залишкового алкоголю в ротовій порожнині та не є остаточним результатом визначення концентрації алкоголю у видихуваному повітрі.

Саме після відображення зазначеного повідомлення було проведено повторний забір проби видихуваного повітря, за результатами якого прилад визначив концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі та сформував відповідний результат огляду.

Таким чином, повторне продування було обумовлене особливістю роботи спеціального технічного засобу, який після повідомлення «алкоголь у роті» не формує остаточного результату вимірювання концентрації алкоголю в організмі особи.

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що працівник поліції безпідставно змусив ОСОБА_1 повторно проходити огляд після отримання нульового результату, не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на неправильному тлумаченні зафіксованих подій та не ставить під сумнів законність проведеного огляду.

Поряд з тим, доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури проведення огляду у зв`язку з тим, що після першої спроби проходження огляду працівник поліції не замінив мундштук на новий, не свідчать про недопустимість отриманого результату огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за непристебнутий ремінь безпеки, а тому свідчить про упередженість працівника поліції, є безпідставними.

Сам по собі факт одночасного вчинення поліцейським процесуальних дій щодо різних адміністративних правопорушень не свідчить про його упередженість чи порушення порядку проведення огляду.

Отже, наведені доводи захисника ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені матеріалами справи та не спростовують законності проведеного огляду ОСОБА_1 і висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права,на які посилається апелянт в поданій апеляційній скарзі, не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя апеляційної інстанції не вбачає.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Вознюка В.А. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, залишити без змін, а подану захисником Вознюком В.А. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Мосьондз