Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №375/1601/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9868/2026

справа №375/1601/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Горьовою Юлією Володимирівною, на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Банах-Кокус О.В., повне рішення складено 24 лютого 2026 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів.

В обґрунтування позову вказує, що з 06 жовтня 2017 року позивачка є клієнткою АТ КБ «ПриватБанк», в якому має рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

14 листопада 2024 року у вечірній час доби у позивачки почав повільно працювати телефон, зранку 15 листопада 2024 року вона вирішила перевірити баланс її грошових коштів за допомогою додатку Приват24. Відкривши мобільний застосунок Приват24, позивачка виявила відсутність грошових коштів на кредитній карті та карті для виплат (з карти для виплат невідомими особами перераховано на її кредитну карту кошти в розмірі 12 800,00 грн, які були зняті ними з кредитної карти). Вказані кошти 14 листопада 2024 року зникли з її банківських рахунків, без її відома, шляхом переведення на інші, невідомі їй рахунки у вечірній час.

Зазначає, що 14 листопада 2024 року згідно даних виписки по рахунку НОМЕР_2 , проводились такі платежі, зокрема о 21:52 год переказ на картку позивачки *5013.

14 листопада 2024 року згідно даних виписки по рахунку НОМЕР_1 по картці/рахунку № НОМЕР_3 , проводились наступні операції:

о 21:47 год переказ 29 999,00 грн на MONODirect, KYIV;

о 21:48 год переказ 29 999,00 грн на MONODirect, KYIV;

о 21:48 год переказ 29 999,00 грн на MONODirect, KYIV;

о 21:50 год переказ 6 000,00 грн на MONODirect, KYIV;

о 21:52 год зарахування коштів зі своєї картки * НОМЕР_4 в сумі 12 800,00 грн;

о 21:53 год переказ 12 200,00 грн на MONODirect, KYIV.

Вказує, що зверталася до АТ КБ "ПриватБанк" на номер 3700 та повідомила про зникнення коштів, працівниця служби підтримки надала позивачці інформацію, що на її рахунках відсутні кошти. Далі позивачка звернулася до відділення АТ КБ "ПриватБанк" у селищі Рокитне Київської області, де працівники відділення порекомендували написати заяву до банку про здійснення шахрайських дій.

Про зазначені обставини позивачка також повідомила орган поліції. В результаті розгляду заяви працівниками поліції 15 листопада 2024 року внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12024111250000258 за правовою кваліфікацією частина 4 статті 185 КК України.

Згодом від відповідача позивачці почали надходити на мобільний додаток Приват24 сповіщення про те, що їй необхідно внести обов`язковий платіж за кредитною карткою. Відповідач почав нараховувати відсотки за користування кредитом та здійснювати автоматичне списання особистих коштів позивачки на погашення наявної заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що станом на дату подання позову до суду за період з 01 січня 2025 року по 01 червня 2025 року відповідачем списано 17 601,64 грн.

25 квітня 2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою-вимогою, у якій просила терміново розпочати службове розслідування за фактом шахрайських дій, вчинених невстановленими особами за її картковими рахунками, терміново відновити залишок коштів на рахунках, скасувати заборгованість, зупинити нарахування та списання відсотків.

Банк надав відповідь, у якій зазначив, що переказ коштів з картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивачки. При вказаній процедурі клієнт вводить своє ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру картки, CVV- коду, терміну дії. Дані операції були підтверджені шляхом використання «Технології безпеки З-D Secure». Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивачки та іншої особистої інформації.

Позивачка вказує, що операції 14 листопада 2024 року у період з 21:47 до 21:53 по своїм рахункам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не здійснювала, на невідомих інтернет-ресурсах не реєструвалась та дані своїх карток не вказувала, доступу до її телефону та карток треті особи не мали. Дані своїх банківських карток, рахунків нікому не розголошувала, картки не губила, за невідомими посиланнями не переходила.

Вказує, що посилання банку на порушення позивачкою умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, сприяння позивачкою незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій не підтверджені відповідачем. Крім цього, відповідачем не вжито всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивачки та їх поновлення, зокрема, щодо використання коректного введення пін-коду, здійснення СМС-інформування позивачки про всі операції, сповіщення позивачки в додатку "Приват24".

Ураховуючи викладене вказує, що відповідачем неправомірно нараховуються та списуються відсотки за користування кредитом, заборгованість за яким утворилась внаслідок несанкціонованих операцій від 14 листопада 2024 року щодо використання кредитних коштів. За таких обставин відповідач має припинити нарахування та повернути позивачці списані з її особистих рахунків кошти за користування кредитом.

Зазначає, що загальна ціна позову становить 134 757,39 гривень, з яких: 99 355,75 гривень - розмір перерахованих 14 листопада 2024 року з кредитної картки/рахунку НОМЕР_1 на невідомий рахунок MONODirect;

12 800,00 гривень - розмір перерахованих 14 листопада 2024 року із рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_1 коштів позиваки невідомими особами, внаслідок вчинення неправомірних дій, а потім перерахунок цих коштів на невідомий рахунок MONODirect;

17 601,64 гривень - списані з рахунку позивача відсотки за використання кредитного ліміту за період з 01 січня 2025 року по 01 червня 2025 року включно;

5 000,00 гривень оплата послуг правничої допомоги.

Мотивуючи наведеним, просить:

- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операцій 14 листопада 2024 року;

- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" скасувати заборгованість, зупинити нарахування та списання відсотків ОСОБА_1 за використання кредитного ліміту за рахунком НОМЕР_1 , заборгованість за яким утворилася внаслідок несанкціонованих операцій від 14 листопада 2024 року;

- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списані з 01 січня 2025 року відсотки за використання кредитного ліміту за рахунком НОМЕР_1 , заборгованість за яким утворилась внаслідок несанкціонованих операцій від 14 листопада 2024 року;

- стягнути із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачкою не доведено, що спірні платіжні операції здійснені сторонніми особами без її волі. Суд зробив висновок, що самі по собі твердження про шахрайські дії та факт звернення до правоохоронних органів не є достатніми доказами незаконного списання коштів.

Із наданих банком технічних даних суд встановив, що вхід до системи "Приват24", підключення картки до Google Pay та подальше проведення всіх оспорюваних операцій здійснювалися з використанням фінансового номера телефону позивачки, її звичного мобільного пристрою, типової IP-адреси та без будь-яких змін пароля, фінансового номера, PIN-коду чи CVV2-коду. Такі обставини, на переконання суду, свідчили про належну автентифікацію користувача та відсутність ознак стороннього втручання або компрометації облікового запису.

Оскільки операції були підтверджені із використанням звичних засобів автентифікації клієнта, а доказів того, що банк допустив порушення процедури ідентифікації або здійснив операції без належної автентифікації, суд не встановив, відповідальність за проведені транзакції була покладена на позивачку.

Крім того, суд звернув увагу, що позивачка не надала належних доказів, які б підтверджували факт шахрайських дій саме щодо її рахунку. Зокрема, суд зазначив, що внесення відомостей до ЄРДР або подання заяви про кримінальне правопорушення не має преюдиційного значення для цивільної справи і саме по собі не підтверджує факту незаконного заволодіння коштами.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Горьовою Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що 14 листопада 2024 року у період з 21:47 до 21:53 з рахунків позивачки невстановленими особами було здійснено шість транзакцій на загальну суму 111 982,75 грн, включаючи переказ кредитних коштів, їх зняття та переведення 12 800 грн з картки для виплат на кредитну картку. Позивачка зазначає, що жодної із цих операцій не здійснювала, не повідомляла третім особам реквізити карток, CVV/CVC-коди, PIN-коди, паролі, не переходила за невідомими посиланнями та не втрачала телефон чи банківські картки.

Виявивши списання коштів, позивачка негайно звернулася на гарячу лінію банку за номером 3700, повідомила про шахрайські операції, звернулася до відділення банку із відповідною заявою, а також до поліції. За її заявою 15 листопада 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024111250000258, вона визнана потерпілою, а досудове розслідування триває.

Під час судового розгляду було досліджено аудіозапис телефонної розмови позивачки із оператором банку, з якого вбачається, що вона повідомила про скидання телефону до заводських налаштувань, після чого виявила відсутність коштів та одразу заявила банку про здійснення операцій без її волі.

Попри це АТ КБ «ПриватБанк» продовжив нараховувати проценти за використання кредитного ліміту та списувати особисті кошти позивачки на погашення утвореної заборгованості. Крім того, 26 грудня 2024 року страхова компанія виплатила позивачці 25 000 грн страхового відшкодування за договором страхування від шахрайства.

25 квітня 2025 року позивачка звернулася до банку із письмовою вимогою провести службове розслідування, відновити залишок коштів, припинити нарахування процентів та повернути вже списані проценти. У відповіді від 12 травня 2025 року банк повідомив, що операції виконані через Приват24 після авторизації користувача, підтверджені технологією 3D Secure, здійснені із використанням фінансового телефону та іншої персональної інформації клієнта, а тому підстав для задоволення вимог не вбачає.

Вказує, що суд першої інстанції погодився із доводами банку, виходячи з того, що спірні операції проведені із використанням фінансового номера телефону позивачки, типового мобільного пристрою, звичної IP-адреси та без зміни пароля до Приват24, а також зазначив, що відсутній вирок або інше судове рішення у кримінальному провадженні, яке підтверджувало б факт шахрайського заволодіння коштами.

Разом з цим вказує, що відповідно до статті 87 Закону України "Про платіжні послуги", пунктів 136, 140, 146, 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Національного банку України №164 від 29 липня 2022 року, відповідальність користувача можлива лише у випадку доведення, що саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання персональної інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції. Сам факт проведення операцій після коректної авторизації не є доказом вини клієнта.

Саме банк повинен довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню персональних даних. Відповідач таких належних та допустимих доказів не надав. Посилання банку на використання фінансового номера телефону, звичного пристрою, IP-адреси та технології 3D Secure лише підтверджують технічний спосіб проведення операцій, але не доводять, що саме позивачка їх ініціювала чи сприяла розголошенню конфіденційної інформації.

Вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачка повідомляла третім особам PIN-код, CVV/CVC-код, одноразові паролі чи іншу інформацію, яка дала можливість провести спірні операції. Також відповідач не надав матеріалів службового розслідування, хоча посилався на його проведення.

Звертає увагу, що позивачка одразу після виявлення несанкціонованих операцій повідомила банк, звернулася до поліції, надала банку витяг з ЄРДР та вжила всіх залежних від неї заходів для запобігання подальшим збиткам, чим виконала вимоги частини четвертої статті 87 Закону України "Про платіжні послуги".

Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18, від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1442/22.

Вказує, що саме банк повинен довести сприяння клієнта незаконному використанню персональної інформації, а за відсутності таких доказів необхідно виходити з відсутності вини користувача. Сам по собі факт коректного введення реквізитів або проходження автентифікації не підтверджує, що операції були ініційовані клієнтом. За відсутності належних доказів усі сумніви мають тлумачитися на користь споживача як слабшої сторони договірних відносин.

Суд першої інстанції зазначені висновки Верховного Суду не врахував, фактично переклав тягар доказування на позивачку та безпідставно вимагав доведення факту шахрайства вироком у кримінальному провадженні, хоча саме банк мав довести наявність вини позивачки.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

До апеляційної скарги долучено клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у ПрАТ "Київстар":

- інформацію чи здійснювалося блокування та/або заміна SIM-карти за номером мобільного телефону НОМЕР_5 в листопаді 2024 року;

- деталізовану інформацію стосовно вхідних та вихідних телефонних дзвінків, SMS, MMS за номером телефону НОМЕР_5 в період з 13 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року;

- інформацію про модель телефону, який використовувався за номером телефону НОМЕР_5 у 2024 році та використовується станом на 01 березня 2026 року.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

24 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

Зазначає, що за доводами позивачки 14 листопада 2024 року у період з 21:47 до 21:53 вона не здійснювала жодних операцій за своїми рахунками, не реєструвалася на невідомих інтернет-ресурсах, не повідомляла реквізити банківських карток, не втрачала їх, не передавала телефон чи картки третім особам та не переходила за невідомими посиланнями. Разом з цим, лише 15 листопада 2024 року о 14:50:51 позивачка звернулася до служби підтримки банку, повідомивши про списання коштів та зазначивши, що її телефон було "очищено до заводських налаштувань" і "зламано".

За результатами службової перевірки банк встановив, що всі спірні операції проведені після належної автентифікації платіжного інструменту та держателя картки. Позивачка була зареєстрована у Приват24 за фінансовим номером телефону НОМЕР_5 , який протягом спірного періоду не змінювався. Оспорювані операції здійснені шляхом інтернет-платежів із правильним введенням реквізитів картки, CVV2-коду, із проходженням авторизації 3D Secure, способом оплати Google Pay із використанням віртуального токена, сформованого під час підключення картки до Google Pay. Підключення картки до Google Pay відбулося 14.11.2024 о 21:45:28 із використанням фінансового номера позивачки, підтверджувального SMS-коду та з IP-адреси НОМЕР_6 , яка систематично використовувалася позивачкою для входу до Приват24. На електронну адресу позивачки також направлено повідомлення про успішну активацію картки у Google Pay.

Вказує, що перевіркою установлено, що зміни фінансового номера телефону, логіну, пароля, облікового запису Приват24, PIN-кодів чи CVV2-кодів до або під час проведення спірних операцій не здійснювалися. Авторизації у Приват24 відбувалися виключно з одного звичного для позивачки мобільного пристрою Xiaomi (2107113SG, ідентифікатор IMEI НОМЕР_10) з тієї ж IP-адреси НОМЕР_6 , з якої здійснено підключення картки до Google Pay. Цей самий пристрій використовувався позивачкою і для інших безспірних операцій, зокрема платежу на суму 301 грн того ж дня о 18:00. Входів до Приват24 з інших пристроїв не зафіксовано.

Звертає увагу, що наведені обставини свідчать про відсутність будь-якого втручання у Приват24, а всі спірні операції здійснені після належної автентифікації користувача. Доказів блокування, перевипуску SIM-картки, втрати фінансового номера або заволодіння телефоном позивачки третіми особами матеріали справи не містять.

Вказує, що посилання позивачки на скидання телефону до заводських налаштувань не підтверджує факту шахрайства. Крім того, відповідач звертає увагу на суперечність у поясненнях позивачки, оскільки після скидання телефону до заводських налаштувань вона, за власними словами, вже вранці змогла увійти до Приват24 без відновлення телефону, хоча повне скидання передбачає видалення всіх програм і даних та здійснюється лише безпосередньо на самому пристрої. Також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між скиданням телефону та проведенням платіжних операцій.

За відсутності доказів протиправного заволодіння фінансовим номером або телефоном презюмується, що фінансовий номер використовувався самою позивачкою або третіми особами за його волевиявленням. Отже, відсутність змін фінансового номера, пароля та інших параметрів доступу свідчить, що спірні транзакції були здійснені самою позивачкою.

Вказує, що згідно положень Закону України "Про платіжні послуги" саме на користувача покладається обов`язок не допускати використання платіжного засобу сторонніми особами та не розголошувати інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Твердження скаржниці про те, що виплата страхового відшкодування підтверджує факт шахрайства, є безпідставними, оскільки згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" та статті 990 ЦК України, страхова виплата здійснюється відповідно до умов договору страхування та страхового акта і сама по собі не встановлює факту вчинення кримінального правопорушення. Для виплати за договором страхування достатньо заяви страхувальника та витягу з ЄРДР, тоді як встановлення факту шахрайства належить до компетенції правоохоронних органів. При цьому страховою компанією вже відшкодовано позивачці 25 000 грн, у тому числі 12 800 грн особистих коштів.

Вказує на неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги про відновлення залишку коштів, скасування кредитної заборгованості, припинення нарахування відсотків та стягнення процентів є взаємопов`язаними, частково дублюють одна одну і не містять належного правового обґрунтування.

Саме користувач зобов`язаний забезпечити належне зберігання платіжних інструментів, а власник рахунку не несе відповідальності лише за операції, проведені без автентифікації платіжного інструменту та його держателя. Оскільки всі спірні операції здійснені після належної автентифікації із використанням фінансового номера позивачки та без будь-яких змін облікових даних, відповідальність за них покладається на власника рахунку.

Щодо звернення позивачки до правоохоронних органів зазначає, що внесення відомостей до ЄРДР здійснюється лише зі слів заявника та не підтверджує факту шахрайства. Жодного обвинувального вироку, яким було б встановлено незаконне списання коштів третіми особами, матеріали справи не містять.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказує, що позивачка не довела фактичне понесення витрат саме у цій справі, а договір і платіжні документи не містять посилань на представництво у спорі з АТ КБ "ПриватБанк".

Щодо посилань скаржниці на правові висновки Верховного Суду вказує, що такі зроблено за інших фактичних обставин та на підставі нормативних актів, які втратили чинність.

Щодо клопотання про витребування доказів вказує, що приймаючи участь у розгляді справи у суді першої інстанції, представник позивачки не скористалася своїм правом на подання клопотання про витребування доказів, причин не подання такого клопотання також скаржником не зазначено.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні адвокатка Горьова Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.

Представниця відповідача - адвокатка Рура Н.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, пославшись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниць позивачки - адвокатки Горьової Ю.В., представниці відповідача - адвокатки Рури Н.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання за клопотанням скаржниці про витребування доказів, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачка та її представник брали участь у судовому розгляді, були належним чином обізнані про предмет доказування у справі та мали можливість реалізувати передбачені процесуальним законом права, у тому числі право на подання клопотання про витребування доказів.

Разом з тим, клопотання про витребування у ПрАТ "Київстар" зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції позивачкою не заявлялося.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз`яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

З матеріалів справи убачається, що позивачка, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористалася своїм правом на подання клопотань про витребування доказів з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Подаючи клопотання разом з апеляційною скаргою, скаржниця не навела жодних обставин, які б свідчили про неможливість його подання у строки, встановлені статтями 83, 84 ЦПК України, з причин, що не залежали від неї. Також у клопотанні не наведено належного обґрунтування того, з яких підстав необхідність витребування зазначених доказів виникла лише на стадії апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний перегляд справи не спрямований на усунення процесуальної пасивності сторони під час розгляду справи чи на збір нових доказів, які сторона без поважних причин не подала.

За таких обставин колегія суддів ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовила у задоволенні клопотання скаржниці про витребування доказів.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Відповідно до даних виписки по картці № НОМЕР_7 (рахунок НОМЕР_2 ) убачається, що 14 листопада 2024 року о 21 годині 52 хвилини здійснено списання на суму 12 800,00 гривень. У графі деталі операції вказано "на свою картку * НОМЕР_8 " (том 1 а.с. 11).

Відповідно до даних виписки по картці № НОМЕР_9 (рахунок НОМЕР_1 ) убачається, що 14 листопада 2024 року у проміжку часу з 21 години 47 хвилин по 21 годину 53 хвилини із здійснювались списання грошових коштів 5 транзакціями: о 21:47 годині на суму 29 999,00 гривень; о 21:48 годині на суму 29 999,00 гривень та 29 999,00 гривень; о 21:50 годині на суму 6 000,00 гривень; о 21:53 годині на суму 12 200,00 гривень. У графі деталі платежу зазначено "MONODirect, KYIV". Крім цього, виписка з рахунку містить відомості про зарахування коштів у розмірі 12 800,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "зі своєї картки * НОМЕР_4 " (том 1 а.с. 12).

З даних витягу з ЄРДР убачається, що за заявою ОСОБА_1 від 15 листопада 2024 року розпочато досудове розслідування. Попередня правова кваліфікація частина 4 статті 185 КК України (том 1 а.с. 13).

Згідно даних виписки по картці № НОМЕР_7 убачається, що 26 грудня 2024 року на рахунок здійснено нарахування 25 000,00 гривень. У графі деталі операції вказано "безготівкове поповнення, СК УНІВЕРСАЛЬНА ПРАТ. Коментар до платежу: Perekaz koshtiv-ST" (а.с. 19).

25 квітня 2025 року позивачка звернулась до відповідача із заявою-вимогою, у якій просила розпочати службове розслідування за фактом шахрайських дій, вчинених невстановленими особами; відновити залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 ; припинити нарахування відсотків, пені та інших штрафних санкцій користування використаним кредитним лімітом; невідкладно повернути сплачені відсотки за користування кредитним лімітом (а.с. 20).

З даних відомостей про авторизацію у додатку убачається, що протягом 14 листопада 2024 року здійснено 9 процедур авторизації з мобільного пристрою Xiaomi 2107113SG, imei НОМЕР_10 (а.с. 60).

З даних відомостей про акаунт ОСОБА_1 убачається, що фінансовим номером ОСОБА_1 значиться НОМЕР_5 (а.с. 62).

Матеріали справи містять компакт-диск із записом телефонної розмови представника банку та ОСОБА_1 тривалістю 5 хвилин.

Із змісту розмови убачається, що ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію банку, повідомивши про шахрайські дії щодо її рахунку, а саме зняття коштів із двох карток.

У телефонній розмові вказала, що зранку виявила, що телефон був відключений, паролі змінені, у жодний додаток вона увійти не змогла. Після відновлення телефону зателефонувала за номером 3700 та дізналась про стан рахунків. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, що остання банківська операція ініційована позивачкою була сплата комунальних послуг на суму 300 гривень за послуги Інтернету. Подальші дії були ініційовані не нею.

На відрізку часу 02:30 хвилин звукозапису ОСОБА_1 вказала, що будь-яких повідомлень, дзвінків чи будь-яких посилань на телефон не надходили. Крім цього зазначила, що телефон було "очищено до заводських налаштувань".

Надалі представник банку роз`яснив подальші дії ОСОБА_1 для оформлення страхової виплати.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина 1 статті 1066 ЦК України).

Згідно зі статтею 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З 01 серпня 2022 року введено в дію Закон України "Про платіжні послуги" (тут і далі у редакції від 08 листопада 2024 року, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг (пункт 1); держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (пункт 7); дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації (пункт 8).

Відповідно до частини 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно частини 1 статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Відповідно до окремих положень Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції, чинній з 09 листопада 2024 року:

Розділ 1

1.1.1.2. Авторизація - процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням Електронного платіжного засобу.

1.1.1.63. Система Internet Banking Приват24 (далі - "Система "Приват24"(для фізичних осіб) або "Система "Приват24 для бізнесу"" (для юридичних осіб)) - система дистанційного обслуговування Клієнтів, в т.ч. її мобільна версія.

1.1.1.73. Фінансовий номер телефону Клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений Клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть виконуватися платіжні операції.

Підтверджується Клієнтом під час активації банківської послуги за допомогою POS-терміналу у відділенні Банку, банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду платіжної картки і sms- паролем, а також у Системі «Приват24» Банку (у разі зміни логіна користувача).

Згідно пункту 1.1.11.1. розділу 1.1.11. "Виконання платіжних операцій та порядок розрахунків Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції чинній з 09 листопада 2024 року" Банк приймає платіжні інструкції від Клієнта виключно у таких каналах: Система Internet Вanking "Приват24"/"Приват24 для бізнесу", в т.ч. її мобільна версія, сервіси "LiqPay" та каси Банку, АТМ, ТСО, телефонний банкінг через Контактний центр Банку, цілодобову службу "Консьєрж-сервіс". Клієнт має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі залежно від каналу її надання в Банк.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Предметом доказування у цій справі є, зокрема, встановлення того, чи були спірні платіжні операції від 14 листопада 2024 року несанкціонованими, тобто такими, що здійснені без волі позивачки, а також чи наявні підстави для покладення відповідальності за наслідки їх проведення саме на банк.

При вирішенні таких спорів суд повинен оцінювати усю сукупність доказів та встановити, чи підтверджуються матеріалами справи обставини, які свідчать про здійснення операцій саме сторонніми особами всупереч волі користувача, або ж, навпаки, наявні докази свідчать про проведення операцій із використанням звичних засобів доступу та автентифікації клієнта.

Як убачається із матеріалів справи, банком надано технічні відомості щодо проведення спірних операцій, із даних яких установлено, що авторизація у системі «Приват24» здійснювалася із мобільного пристрою Xiaomi 2107113SG, який використовувався позивачкою і під час інших безспірних банківських операцій; будь-яких змін паролів для доступу до додатку здійснено не було, фінансовий номер позивачка не змінювала, а всі спірні позивачкою операції здійснені після приєднання банківської картки до сервісів Google Pay.

Наведені відповідачем дані належними та допустимими доказами скаржницею не спростовані.

Колегія суддів вказує, що позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог щодо несанкціонованого списання коштів не надано жодного доказу, який би підтверджував обставини, що супроводжують несанкціоноване втручання у систему дистанційного банківського обслуговування, зокрема: зміни чи перевипуску сім-картки, зміни фінансового номеру держателя картки, отримання сторонніми особами доступу до номеру телефону, авторизацію у мобільному додатку з іншого пристрою чи з іншої IP чи MAC адреси пристрою тощо.

Твердження скаржниці про дистанційне очищення пристрою до заводських налаштувань висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки така обставина сама по собі не підтверджує факту несанкціонованого списання коштів із банківського рахунку.

Зазначена дія стосується функціонування мобільного пристрою та його операційної системи в цілому, а не окремого банківського застосунку та не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із здійсненням спірних платіжних операцій.

Відтак саме по собі скидання телефону до заводських налаштувань не є належним доказом того, що спірні операції були ініційовані або виконані внаслідок несанкціонованого втручання третіх осіб.

Колегія суддів враховує, що відповідно до відомостей банку авторизація у Приват24 протягом 14 листопада 2024 року неодноразово здійснювалася саме із цього мобільного пристрою, у тому числі до проведення спірних операцій, а остання безспірна операція (оплата послуг Інтернету) також була проведена із використанням цього ж пристрою.

За таких обставин відсутні підстави уважати, що під час проведення оспорюваних транзакцій банк обслуговував невідомий пристрій або стороннього користувача.

Посилання скаржниці на внесення відомостей до ЄРДР за заявою позивачки щодо вчинення шахрайських дій свідчить лише про початок кримінального провадження та не встановлює факту вчинення кримінального правопорушення, особи винного чи обставин незаконного списання коштів.

Станом на час розгляду справи будь-яких процесуальних рішень у кримінальному провадженні, які б підтверджували факт несанкціонованого доступу до банківських рахунків позивачки або встановлювали осіб, які здійснили спірні операції, матеріали справи не містять.

Колегія суддів уважає безпідставними доводи скаржниці про те, що страхова виплата у розмірі 25 000 грн підтверджує факт шахрайства.

Так, відповідно до окремих положень частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;

страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов договору страхування та сама по собі не є доказом незаконності проведення банківських операцій або вини банку, оскільки рішення страховика приймається виходячи із умов конкретного договору страхування та не встановлює юридичних фактів, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Договору страхування, на підставі якого здійснено відповідну виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять, що позбавляє суд установити підстави та умови виплати страхового відшкодування.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 03 липня 2019 року у справах №537/3312/16-ц та № 342/180/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1442/22, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Дійсно, у зазначених постановах Верховний Суд звертав увагу на необхідність доведення банком обставин, які свідчать про порушення користувачем правил користування платіжним інструментом або сприяння незаконному використанню персональної інформації.

Водночас наведені правові висновки підлягають застосуванню з урахуванням установлених у кожній конкретній справі фактичних обставин.

У цій справі відповідач надав докази того, що всі спірні операції здійснювалися із використанням належних засобів автентифікації, звичного для позивачки мобільного пристрою, незмінного фінансового номера телефону та типової IP-адреси. Надані відповідачем докази щодо довіреного входу у мобільний додаток та здійснення спірних операцій із довіреного пристрою позивачкою не спростовані, відтак колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Горьовою Юлією Володимирівною, залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 11 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова