Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №357/21298/25 — Київський апеляційний суд

справа № 357/21298/25

головуючий у суді І інстанції Вознюк О.Л.

провадження № 33/824/2048/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Сердюк К.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124, частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №541036 від 15 грудня 2025 року, 14 грудня 2025 року о 22 год. 40 хв. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припарковане авто марки «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого зник з місця ДТП та повернувшись на місце ДТП мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився. Дії кваліфіковані за частиною 4 статті 130 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 541010 від 14 грудня 2025 року, 14 грудня 2025 року о 22 год 40 хв за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, в наслідок чого здійснив наїзд на припарковане марки «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків. Дії кваліфіковані за статтею 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №541017 від 14 грудня 2025 року, 14 грудня 2025 року о 22 год 40 хв за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на припарковане авто «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_2 , та зник з місця вчинення пригоди. Дії кваліфіковані за статтею 122-4 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та 122-4 КУпАП та з урахуванням статтею 36 КУпАП застосувати адміністративне стягнення в межах санкції статті 122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить:

скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року в частині закриття справи про адміністративне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП.

в цій частині прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, призначивши покарання передбачене диспозицією статті.

в частині призначення покарання за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4 і 124 КУпАП, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року у справі №357/21298/25 змінити, призначивши покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суть дорожньо-транспортної пригоди полягала у наступному: 14 грудня 2025 року близько 22.40 години в м. Біла Церква Київської області, на вул. Ярослава Мудрого 15, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив зіткнення із припаркованим автомобілем «TESLA MODEL3», внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкоджене. Після зіткнення водій ОСОБА_2 втік з місця зіткнення, та його автомобіль пізніше був розшуканий працівниками поліції. Під час оформлення матеріалів про дорожньо-транспортну пригоду працівники поліції виявили у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп`яніння.

Такий розвиток дорожньо-транспортної пригоди логічний і підтверджений доказами.

Вказує, що на порушення вимог статті 252 КУпАП України суд першої інстанції не дослідив всебічно, повно і об`єктивно всі обставини справи в їх сукупності, невірно дав оцінку наявним доказам, та дійшов посилкового висновку про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП.

Суд залишив поза увагою пояснення потерпілої ОСОБА_1 , яка у суді підтвердила наявність виявлених у ОСОБА_2 ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. В подальшому ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці пригоди за допомогою приладу «Драгер» та в лікарні. Поліцейським ОСОБА_2 пояснював, що вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди.

Суд першої інстанції не вжив заходів для отримання пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 і не взяв до уваги їх. Пославшись у своїй постанові виключно на пояснення захисника Дейнеки C.JI. всупереч вимог закону суд при ухвалені рішення взагалі не досліджував будь яких пояснень правопорушника, оскільки письмові пояснення в матеріалах справи були відсутні, так як на місці пригоди ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень.

Суд першої інстанції неправильно оцінив наявні в матеріалах справи відеозаписи, а послався на невірне тлумачення захисником Дейнекою С.Л. відеозаписів, зазначивши що у відеозаписах відсутні докази вживання водієм ОСОБА_2 алкогольних напоїв після вчинення ДТП.

Спілкування ОСОБА_2 із поліцейським зафіксовано на бодікамеру поліцейського і надано суду у вигляді відеофайла «С1ір-5.тр4». Указаним відеозаписом зафіксовано пояснення ОСОБА_2 , які він надавав поліцейським, але відмовився від написання письмових пояснень, оскільки прагнув уникнути складання адміністративних матеріалів щодо нього шляхом відшкодування потерпілій заподіяної шкоди та подальшому надання пояснення, що не він був за кермом свого автомобіля на момент ДТП.

Також у цьому файлі, на таймкоді «44.37 - 44.44» працівник поліції задає ОСОБА_2 запитання «Скажіть будь-ласка, ви вживали алкогольні напої до ДТП чи після?» і одразу звучить відповідь ОСОБА_2 «Після».

Однак ці обставини судом першої інстанції залишені поза увагою.

Зазначає, що при призначенні остаточного покарання за статтями 122-4 та 124 КУпАП суд не оцінив обтяжливу обставину - вчинення правопорушення особою в стані алкогольного сп`яніння, та вчинення грубих і систематичних порушень ПДР.

Від захисника ОСОБА_2 - адвоката Дейнеки С.Л. надійшли письмові пояснення, у яких він просить залишити апеляційну скаргу потерпілої без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Пояснення обґрунтовані тим, що потерпіла ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу на постанову суду в частині закриття провадження у справі за частиною 4 статті 130 КУпАП, не є потерпілою, а тому не наділена правом оскаржувати постанову в частині адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП.

Вказує, що ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за статтями 124, 122-4 КУпАП, судом також були встановлені обставини, що пом`якшують відповідальність. Суд дійшов правильного висновку, що застосування штрафу буде достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Потерпіла вважає, що судом не було враховано грубі і систематичні порушення правил дорожнього рух, однак будь-яких доказів, що ОСОБА_2 систематично вчиняє адміністративні правопорушення до матеріалів адміністративної справи не було долучено, оскільки вони відсутні і посилення потерпілої, щодо вчинення ОСОБА_2 систематичні правопорушення є надуманими і нічим не підтверджені.

Вважає, що оскаржувана постанова є законною, однак як що апеляційний суд дійде висновку про необхідність скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та постановити нову постанову, то відповідно до статті 38 КУпАП просить врахувати строки накладення адміністративного стягнення.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник адвокат Швець О.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_2 - адвокат Дейнека С.Л. у судовому засіданні у режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Диспозиція статті 130 КУпАП не містить вказівки на заподіяння в результаті порушення ПДР шкоди (моральної, фізичної або майнової) іншій особі.

Відповідно до частини 2 статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Перелік осіб, які мають право оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно зі статтею 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

За змістом статті 256 КУпАП відомості щодо потерпілих (прізвища, адреси), якщо вони є, повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Якщо правопорушенням заподіяно майнову шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд досліджує фактичні обставини правопорушення виключно в межах, викладених у відповідному протоколі, а в цьому провадженні відносно ОСОБА_2 за частиною 4 статті 130 КУпАП відсутні дані, які б надавали правові підстави для визнання ОСОБА_1 потерпілою від цього правопорушення.

З огляду на диспозицію частини 4 статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 не може бути визнаною потерпілою особою від вчинення указаного правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 не наділена правом оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга в частині оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року щодо призначення адміністративного стягнення за частиною 4 статті 130 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4 і 124 КУпАП, апеляційний суд враховує таке.

Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом частини 1 статті 9 КУпАП невід`ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (пункт 2.10 ПДР України)

Фактичні обставини адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП учасниками ДТП не оспорюються.

Справи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП розглядаються одночасно, судом першої інстанції оскаржуваною постановою накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкцією статті 122-4 КУпАП за більш серйозне правопорушення з числа вчинених ОСОБА_2 передбачено накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Частиною 2, 3 статті 30 КУпАП України передбачено, що позбавлення наданого даному громадянину права керування транспортними засобами застосовується до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування транспортними засобами застосовується у разі залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 14 грудня 2025 року о 22 год 40 хв за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості та дистанції, в наслідок чого здійснив наїзд на припарковане марки «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків.

На порушення вимог пункту 2.10 а) ПДР України ОСОБА_2 залишив місце вказаної дорожньо-транспортної пригоди, до якої причетний, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП,

Будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 місце події залишив і вказані обставини у своїй сукупності свідчать про вчинене грубе порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративних стягнень.

Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху у майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому посилання захисника ОСОБА_2 у письмових поясненнях, поданих до апеляційного суду, на те, що останній не заперечує свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не є безумовною підставою для визначення судом мінімального адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті, оскільки першочерговим є досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП.

Щодо доводів захисника ОСОБА_2 - адвоката Дейнеки С.Л. про те, що станом на час апеляційного перегляду справи строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП закінчилися, апеляційний суд враховує, що адміністративне стягнення за статтями 122-4, 124 КУпАП накладене судом першої інстанції відносно ОСОБА_2 у межах тримісячного строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, а апеляційний суд лише змінює таке стягнення у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - 122-4 КУпАП.

За таких встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року в частині призначення адміністративного стягнення за статтями 122-4, 124 КУпАПпідлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року в частині призначення адміністративного стягнення за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення за статтями 124, 122-4 КУпАП змінити.

Застосувати до ОСОБА_2 замість штрафу у розмірі 3 400 грн, адміністративне стягнення, передбачене статтею 122-4 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року в частині призначення адміністративного стягнення за частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути особі, що її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова