Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №370/2969/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/539/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Київ

Справа № 370/2969/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Білоцької Л.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Макарівського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 04.08.2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час перебування у якому у них народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.02.2016 року шлюб між ними розірвано.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.12.2014 року з відповідача на користь позивача стягувалися аліменти на утримання спільних синів до їх повноліття.

З 01.09.2021 року ОСОБА_4 навчався на контрактній основі у Національному транспортному університеті, який закінчив 30.06.2023 року.Після досягнення старшим сином ОСОБА_6 повноліття вона не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

З 02.09.2023 року син ОСОБА_6 навчається на контрактній основі у Національному транспортному університеті для здобуття ступеня вищої освіти - магістра, вартість навчання за весь строк становить 46 900 грн. За період 2023/2024 роки навчання сина ОСОБА_6 позивач сплатила 33 500 грн. Умови договорів про навчання не включають оплату за проживання у гуртожитку, додаткові освітні послуги та загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 212 200 грн.

Вказані освітні послуги, належне харчування, одяг, засоби гігієни та інші побутові речі оплачуються позивачем. На прохання до відповідача про матеріальну допомогу їй в оплаті за навчання відповідач не відреагував.

Крім того, позивач посилалася на те, що спільний з відповідачем син ОСОБА_7 закінчив середню школу та вступив до вищого навчального закладу в Словацькій Республіці, для вступу до якого йому була необхідна допомога у підготовці для складання іспитів. Для вибору навчального закладу, підготовки, умов та освітнього напрямку, формування пакету вступних документів, передбаченого в процесі вступу вимогами Міністерства освіти Словацької Республіки та обраного ВНЗ є проходження курсів словацької мови та доступ до проходження курсів, в зв`язку з чим укладено Договір про надання послуг від 11.03.2024 року щодо вступу до ВНЗ у Словацькій Республіці. Відповідно до умов зазначеного договору позивачем сплачено витрати на загальну суму 64 435,00 грн. та додатково понесені витрати на виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у загальній сумі 2048грн.

Позивач вважає, що оскільки відповідач є працездатною особою, тому зобов`язаний виконувати свої батьківські обов`язки щодо утримання своїх дітей пов`язані з наданням їм освіти. Тому позивач просить суд: стягнути з відповідача на її користь:

- аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 4000 гривень, щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення двадцяти трьох річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою;

- витрати на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, що викликані особливими обставинами (оплата за навчання у ВНЗ) разово в сумі - 16 750 гривень, що складає 50 % від загальної суми додаткових витрат, а саме: 16 750 гривень, що складає 50 % від загальної суми понесених витрат на оплату за навчання у Національному транспортному університеті за 2023-2024 навчальний рік - у розмірі 33 500 гривень;

- додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами (оплата за навчання у ВНЗ) разово в сумі 32 217 грн., що складає 50 % від загальної суми додаткових витрат понесених на оплату до вступу на навчання на факультет виробничих технологій Кошицького Технічного Університету, розташований у Прешові, за 2024/2025 навчальному році; - стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правову допомогу (юридичні послуги адвоката) у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 3028 грн., щомісяця, починаючи з 04.10.2024 року та до досягнення дитиною двадцяти трьох років. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 69 грн. 28 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 572 грн.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем надано суду підтверджуючі документи, вартість оплаченого навчання, проїзд до навчального закладу, харчування, а тому заявлена сума 4000 грн., є мінімальною.

Не погоджується з висновками суду у відмові позовних вимог в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що у нього не має можливості проходження навчання у державних закладах освіти, оскільки він не підпадає на безоплатну форму навчання для здобуття фахової вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі, з урахуванням умов військового стану, а тому необхідне навчання за кордоном.

Також, повнолітній син ОСОБА_4 потребує оплати за навчання у НТУ України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сикорського, вартість якого становить 54 900 грн., а тому, оскільки відповідач є працездатною особою, зобов`язаний виконувати свої батьківські обов`язки, щодо утримання та надання освіти дітям.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що оскільки відповідач не надав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не може за власною ініціативою надавати оцінку співмірності заявленого розміру витрат і обсягом виконаних робіт адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, рішення суду обґрунтованим, яке ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, оскільки позивач на власний розсуд здійснила додаткові витрати на дітей, без згоди та домовленості з відповідачем.Стверджує, що не має можливості сплачувати додаткові витрати, оскільки доглядає за хворим, непрацездатним батьком.

У додаткових пояснення щодо відзиву відповідача, позивач ОСОБА_1 зазначає, що діти постійно знаходяться на її утриманні, батько має достатній матеріальний стан, але не приймає участі у вихованні та утриманні дітей та уникає сплати аліментів та додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру аліментів, що підлягатимуть стягненню з відповідача ОСОБА_4 , суд врахував, що повнолітній син навчається в Національному транспортному університеті на денній формі навчання з 01 вересня 2023 року, строк закінчення закладу освіти 31 січня 2025 року, працевлаштуватися він не має змоги у зв`язку з навчанням, а також, враховуючи матеріальне становище як позивача, так і відповідача, які є працездатними, позивач не довела можливості відповідача надавати грошову допомогу на утримання повнолітнього сина у заявленому розмірі і що син потребує аліментів саме в такому розмірі.

Крім того, при визначенні розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача, суд також врахував обставини, визначені в ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я сторін, матеріальне становище відповідача. Враховує необхідність оплати за навчання, придбання продуктів харчування, засобів особистої гігієни, одягу, предметів і речей для навчання тощо, ту обставину, що син ОСОБА_4 , як повнолітня особа, повинен і самостійно приймати заходи до власного матеріального забезпечення.

Тож суд визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на повнолітнього сина ОСОБА_4 , в сумі 3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення ним 23-х років за умови продовження навчання.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, місцевий суд дійшов висновку, що наявність переплати за аліментами може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.

При цьому, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що викликані особливими обставинами (оплата за навчання у ВНЗ) в сумі 32 217 грн., що складає 50% від загальної суми додаткових витрат понесених позивачем на оплату до вступу на навчання на факультет виробничих технологій Кошицького технічного університету, який розташований у Прешові (Словаччина), за 2024/2025 навчальному році, суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19, зазначив, що витрати на навчання дитини з метою здобуття професійної освіти за кордоном, за наявності можливості проходження навчання в державних закладах освіти, не відносять до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам і нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 04 серпня 2001 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого 04 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Макарівського районного управління Міністерства юстиції Київської області серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 24 січня 2002 року Відділом реєстрації актів громадського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві серії НОМЕР_2 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін також народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Макарівського районного управління юстиції Київської області серії НОМЕР_3 (а.с. 20).

Місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 з 24 жовтня 2014 року, місце проживання ОСОБА_5 теж зареєстроване за вказаною адресою, але з з 24 грудня 2009 року (а.с. 23).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року у справі № 370/1473/15-ц шлюб між сторонами розірвано (а.с. 13).

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року у справі № 170/2702/14-ц з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14).

Між Національним транспортним університетом та ОСОБА_1 укладено договір № 2704-21 про навчання, за яким плата за надання освітньої послуг за період 2021/2022 навчальний рік 25 750 грн, за 2022/2023 навчальний рік - 25 750 грн.

09 вересня 2023 року між Національним транспортним університетом та ОСОБА_4 укладено договір № 4082-23 про надання платної освітньої послуги за денною формою навчання для здобуття ступеня вищої освіти «Магістра». Загальна вартість освітньої послуги за навчання 2023/2024 рік становить 46 900 грн.

Відповідно до договору між Національним транспортним університетом та ОСОБА_4 від 02 вересня 2023 року № ЕП308/23, ОСОБА_4 зарахований на навчання на 1 курс за фенною формою здобуття освіти, для здобуття ступеня вищої освіти «Магістр» (а.с.27-28).

Відповідно до довідки № 57 від 09 січня 2024 року, виданої Національним транспортним університетом, ОСОБА_4 є студентом 1 курсу денної форми навчання. Термін закінчення навчання за навчальним планом здобувача вищої освіти освітнього ступеня «Магістр» - 31 січня 2025 року.

ОСОБА_4 здійснював оплату за навчання відповідно до контракту ЕП1-1М 4082-23 від 02.09.2023 року на рахунок Національного транспортного університету, що підтверджується копіями квитанцій: №ВР94-КА23-14В8-6861 від 29.09.2023 року на суму 6700 грн.; №9Р07-12НР-АВВ7-ВО54 від 24.11.2023 року на суму 3350 грн.; №К1Т6-Р2РК-1Х7Т-Х6НЕ від 06.12.2023 року у сумі 3350 грн.; №СМ55-9С5Н-ХКМС-Р5РО від 08.01.2024 року на суму 3350 грн.; №ВКХ1-Е224-НХТ4-58Р3 від 06.02.2024 року на суму 3350 грн.; №АЕ61-1НМ8-ХХ7С-5К74 від 07.03.2024 року на суму 3350 грн.; №С864-Х410-Е9Р8-ОН82 від 17.05.2024 року на суму 3350 грн.; МСНК-03С9-8Т32-А6АМ від 10.04.2024 року на суму 3350 грн., №578Е-К4Х2-КХТ0-3170 від 29.05.2024 року на суму 3350 грн.(а.с. 36-44).

11 березня 2024 року між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , який діє за згодою мати ОСОБА_1 , було укладений договір б/н про надання послуг, згідно з яким замовник є учасником програми «Free student» в межах якої замовник бере на себе зобов`язання оплати послуг, а виконавець надавати замовнику комплекс посередницьких послуг, щодо вступу до вищого навчального закладу Словацької Республіки.

Згідно з рахунками ФОП ОСОБА_8 №178Т від 11.03.2024 року, №179Т від 11.03.2024 року, №229Т від 15 травня 2024 року, ОСОБА_1 за дитину ОСОБА_5 здійснила оплату за допоміжну діяльність у освіті, що підтверджується квитанціями №9336-0643-0127-6923 від 14.03.2024 року у сумі 25 290 грн.; №9336-0642-4687-0433 від 14.03.2024 року у сумі 12 000 грн.; №9342-7587-3145-5722 від 20.05.2024 року у сумі 23 845 грн.; № 9347-3605-2180-2410 від 05.07.2024 року у сумі 3300 грн.

Згідно з квитанцією №2723870 від 06.04.2024 року ОСОБА_5 на підставі акту виконаних робіт №1906228/1 від 06.04.2024 року сплатив ДП «Документ» вартість робіт за послуги з питань оформлення паспортних документів у сумі 540 грн.

Згідно з відомостями з трудової книжки, ОСОБА_3 15 грудня 2015 року було звільнено з посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

10 січня 2017 року Калуським міськрайонним центром зайнятості закінчено виплати допомоги по безробіттю, на підставі наказу №нт170111 від 11.01.2017 року.

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів, виданого ВДВС Калуського району Івано-Франківської області станом на 01 жовтня 2024 року за виконавчим листом №370/2031/18 від 03.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сума переплати становить 15 189 грн. 35 коп.(а.с.84).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 16.10.2024 року за період з І кварталу 2023 року по ІІ квартал 2024 року, середня сума нарахованого доходу ОСОБА_3 складає 107 грн.(а.с.85 зворот).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються Главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на повнолітню дочку, сина, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту даних норм, порядок виконання обов`язку матері, батька утримувати дитину до її повноліття та правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані різними нормами Сімейного кодексу України, виходячи із різного правового статусу дитини (особи, яка не досягла 18 років) та дочки, сина, які досягли повноліття.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, касаційним судом роз`яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України).

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

У наведеній для порівняння справі, касаційний суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції про те, що на відповідача не може бути покладено обов`язок по їх оплаті, оскільки норми глави 16 СК України не передбачають обов`язку батька брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, що навчається. При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

Встановивши, що спільний син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається за договором № ЕП308/23 від 02 вересня 2023 року на денній формі навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько повнолітнього сина, повинен матеріально його утримувати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування статті 199 СК України та наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

При визначенні розміру аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, суд обґрунтовано прийняв до уваги обставини, зазначені у статті 182 СУ України та, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, задовольняючи правомірні очікування позивача на отримання аліментів, та враховуючи заперечення відповідача, вважав за можливе визначити до стягнення аліменти у розмірі 3028 грн. щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років за умови продовження навчання.

Отже, правильно встановивши фактичні обставини та застосувавши матеріальне право, що підлягало застосуванню до врегулювання спірних правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову,.

Доводи позивача, що неповнолітній син ОСОБА_7 не має можливості проходження навчання у державних закладах освіти, оскільки він не підпадає на безоплатну форму навчання для здобуття фахової вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі, з урахуванням умов військового стану, а тому необхідне навчання за кордоном та стягнення додаткових витрат, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку укладанням договору про надання посередницьких послуг, щодо вступу до Словацької Республіки нею сплачено кошти за послуги, закордонний паспорт та інше.

Позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Стати учасником програми «Free Student» було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем, що не може слугувати підставою для покладення на відповідача обов`язку компенсувати позивачу відповідні витрати.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року № 336/1488/19.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 26 вересня 2018 року у справі №569/6838/15, навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Таким чином, враховуючи, що навчання сина сторін ОСОБА_4 у Національному транспортному університеті для здобуття ступеня вищої освіти, магістр за денною формою навчання не відноситься до особливих обставин, які визначені статтею 185 СК України, що передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині присуджених до стягнення з відповідача розміру судових витрат.

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що процент задоволених позовних вимог складає 5,72 %, не врахувавши при цьому правило обчислення ціни позову у справах про стягнення аліментів, що визначене ч. 1 ст. 176 ЦПК України, - сукупністю всіх виплат, але не більш як за 6 місяців.

Частина перша статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, тоді як під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Отже, позовні вимоги про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину мають майновий характер.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо позов подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Позивач пред`явила позовну вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину в сукупному розмірі 48 967 грн. та позовну вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_6 , який продовжує навчання, до досягнення 23-річного віку.

За правилом частини першої статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Позивач звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою 04 жовтня 2024 року (а.с. 1), а син позивача ОСОБА_6 досягнув 23-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_7, отже з відповідача підлягатимуть стягненню аліменти до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Загальний розмір позовних вимог складає 64 967 грн., що складається з вимог про стягнення аліментів - 16 000 грн. та додаткових витрат в сукупному розмірі 48 967 грн.

Позивачем пред`явлено три самостійні позовні вимоги, проте задоволено лише одну з них. У задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат відмовлено, а отже розмір задоволених позовних вимог складає всього 19% .

Оскільки ціна позову складає 64 697 грн., що станом на жовтень 2024 року становило менше 1% прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, то з відповідача підлягав стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд зазначає, що зазначені види судових витрат належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

Під час провадження в суді першої інстанції позивач подала докази про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Оскільки позов задоволено на 19%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1900 грн.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на вищевикладене, рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року підлягає зміні в частині розміру судових витрат шляхом збільшення розміру судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави, із суми 69,28 грн. до суми 1211,20 грн. та збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , із суми 572 грн. до суми 1900 грн., в іншій частині судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року - змінити в частині розміру судових витрат :

Збільшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави, із суми 69 грн. 28 коп. до суми 1211 грн. 20 коп.

Збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , із суми 572 грн. до суми 1900 грн.

В іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.