Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №755/12345/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2279/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Справа № 755/12345/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Галагана В.І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

встановив:

В липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з нього на свою користь додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 75 766,19 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що від зареєстрованого шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року з відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, починаючи з 20 жовтня 2022 року і до досягнення повноліття.

Для належного навчання та утримання дитини позивач вимушена витрачати додаткові кошти, оскільки аліменти не покривають обов`язкові витрати на дитину. Зокрема, позивачем було здійснено оплату медичних послуг, наданих дитині у зв`язку із потребою у лікуванні та консультаціях спеціалістів, проведено операцію; оплачено участь дитини у літньому дитячому таборі з метою організації відпочинку та оздоровлення; оплачено заняття у гуртку з образотворчого мистецтва (малювання), що є важливою частиною розвитку дитини; придбано необхідні канцелярські товари. З огляду на навчальні та соціальні потреби доньки, мобільний телефон та навушники для комунікації, дистанційного навчання та повсякденного користування, а всього позивачем витрачено 151 532,39 грн.

Вказані витрати понесено позивачем одноособово, відповідач у добровільному порядку не надає кошти на додаткові витрати на утримання доньки, тому позивач вимушена була звернутися з цим позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апелянт стверджує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки за статтею 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть бути викликані не лише тяжкою хворобою чи каліцтвом, а й розвитком здібностей дитини та іншими особливими обставинами. Дитина сторін має виражений інтерес і здібності до образотворчого мистецтва, що підтверджується багаторічним навчанням у спеціалізованому закладі позашкільної освіти, регулярною участю в заходах, виставках і навчальними досягненнями, у зв`язку з чим вона також потребує якісні художні матеріали та оплати в навчанні, що є прямим наслідком розвитку здібностей, а отже, входить до переліку «особливих обставин».

Апелянт звертає увагу, що окрім освітніх потреб, додаткові витрати на дитину пов`язані з необхідністю забезпечення її здоров`я. При цьому, закон не пов`язує виникнення підстав для стягнення додаткових витрат з наявністю саме «тяжкої» хвороби, а достатнім вважається, щоб обставини були об`єктивними та виходили за межі звичайного утримання. На переконання апелянта, суд першої інстанції неправомірно звів право на компенсацію лише до випадків каліцтва або тяжких хвороб, чого ні СК України, ні практика ЄСПЛ не передбачають.

Стосовно витрат на літній табір, то зазначені витрати відповідають принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, адже пов`язуються з оздоровленням, соціалізацією та фізичним розвитком дитини, що особливо є необхідним в умовах післявоєнних психологічних викликів.

Витрати, пов`язані з придбанням телефону й навушників, зумовлені забезпеченням потреб дитини в освітній сфері, як-от дистанційного навчання, комунікації з педагогами, безпеки в пересуванні.

Апелянт зауважує, що факт стягнення аліментів на підставі судового рішення не виключає можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини на підставі статті 185 СК України, оскільки базова сума аліментів покриває лише звичайні витрати на дитину, тоді як у справі йдеться про непередбачувані, виняткові та додаткові витрати.

Після неодноразових звернень до закладів охорони здоров`я державної форми власності лікування не дало жодного результату, а стан дитини лише погіршувався, зір продовжував погіршуватися, а аденоїди давали ускладнення. Дитина змушена була носити окуляри на постійній основі, а також було показано оперативне втручання з видалення аденоїдів, що слід вважати вимушеною медичною необхідністю з метою збереження здоров`я дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на те, що позивач не довела існування підстав для стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, зокрема, не доведено, що дитина потребує таких витрат у зв`язку з існуванням тяжкої або хронічної хвороби. Надані позивачем документи свідчать лише про проходження дитиною звичайних профілактичних або консультаційних оглядів, які дитина може отримати безкоштовно відповідно до Програми медичних гарантій, яка передбачає можливість безоплатного лікування дітей, в тому числі в державних стоматологічних закладах.

З наданих позивачем доказів вбачається, що декларації із сімейним лікарем не було укладено, що дає підстави вважати, що позивач не скористалася гарантованою державою можливістю безкоштовного медичного обслуговування дитини. Відсутність декларацій і направлень унеможливлює покладення таких витрат на іншу сторону спору, адже вони є результатом особистого вибору позивача.

Витрати на придбання смартфону, навушників, а також участь дитини у платних гуртках, заняттях, музеях, таборах і додаткових секціях не можуть бути покладені на відповідача як додаткові витрати, оскільки вони є елементом звичайного утримання дитини, яке покривається аліментами, що відповідає практиці Верховного Суду у справах №№ 761/6933/17, 205/4622/16-ц, 369/11745/16-ц, 520/12681/17.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав у частині додаткових витрат, пов`язаних із навчанням дитини образотворчого мистецтва, заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у відповідній частині просив залишити без змін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем витрати, пов`язані з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, а саме: навчання у закладі позашкільної мистецької освіти, купівля приладдя та витратних матеріалів, витрати на придбання мобільного телефону, навушників, витрати на відпочинок у літньому арт-таборі не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, у розумінні ст. 185 СК України.

Витрати на медичне консультування, лікування дитини у лікарів педіатра, отоларинголога, гінеколога, стоматолога, також не є додатковими витратами, оскільки ст.ст. 180, 182 і 185 СК України чітко встановлюють, що підставою для стягнення таких витрат є каліцтво дитини або тяжка хвороба, а позивачем не доведено, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на утримання дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на медичне консультування, лікування дитини у лікарів педіатра, отоларинголога, гінеколога, стоматолога з тих підстав, що зазначені витрати не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, проте не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, понесених у зв`язку з навчанням дитини образотворчого мистецтва, оскільки в цій частині висновок суду не відповідає фактичним обставинам.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають малолітню доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 03 березня 2015 року, актовий запис № 634 (т. 1 а.с. 21).

Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 755/10426/22 з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 22).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13.01.2023 у справі № 755/10310/22 шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 19-20).

Постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУЮ МЮ (м. Київ) від 03.02.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2023 у справі № 755/10426/22 (т. 1 а.с. 23).

18.07.2023 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінено прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) ЦМУЮ МЮ (м. Київ) від 18.07.2023 року (т. 1 а.с. 24).

На підтвердження витрат на оплату медичних послуг позивач надала рахунок від 26.10.2024 № 7054 та квитанцію на суму 6710 грн. (т. 1 а.с. 32), рахунок від 24.02.2024 № 1103 та квитанцію на суму 6240 грн. (т. 1 а.с. 35), рахунок від 24.03.2024 № 1704 на суму 3000 грн., рахунок від 12.04.2025 № 2367 та квитанцію на суму 3428 грн. (т. 1 а.с. 41), квитанцію на суму 450 грн. (т. 1 а.с. 44), розрахунковий документ на суму 290 грн. (т. 1 а.с. 48), квитанцію на суму 16 700 грн. (т. 1 а.с. 50), платіжну інструкцію від 03.04.2025 на суму 3216,08 грн. (т. 1 а.с. 51), платіжну інструкцію від 16.04.2025 на суму 14750 грн. (т. 1 а.с. 52), акт виконаних робіт від 01.07.2023 на суму 850 грн. (т. 1 а.с. 53), акт виконаних робіт від 01.04.2023 на суму 1050 грн. (т. 1 а.с. 54), акт виконаних робіт від 01.07.2023 та квитанцію на суму 750 грн. (т. 1 а.с. 55), акт виконаних робіт від 01.07.2023 на суму 800 грн. (т. 1 а.с. 56), акт виконаних робіт від 08.07.2023 та квитанцію на суму 850 грн. (т. 1 а.с. 57), акт виконаних робіт від 11.11.2024 на суму 1900 грн. (т. 1 а.с. 58), квитанцію від 24.05.2023 на суму 1050 грн. (т. 1 а.с. 59), акт виконаних робіт від 28.10.2024 та квитанцію на суму 500 грн. (т. 1 а.с. 60), акт виконаних робіт від 16.11.2024 та квитанцію на суму 1150 грн. (т. 1 а.с. 61), акт виконаних робіт від 04.02.2025 на суму 2500 грн. (т. 1 а.с. 62), рахунок-акт від 18.03.2025 № 323765 на загальну суму 3608 грн. (т. 1 а.с. 63), рахунок-акт від 15.04.2025 № 342243 на суму 1409 грн. (т. 1 а.с. 69), рахунки на сплату від 27.10.2023 № Філ-231027-0051 на суму 850 грн. (т. 1 а.с. 71), від 17.11.2023 № Філ-231117-0034 на суму 850 грн. (т. 1 а.с. 73), від 06.04.2024 № Філ-240406-0058 на суму 600 грн. (т. 1 а.с. 82), квитанцію від 09.12.2023 на суму 850 грн. (т. 1 а.с. 75), замовлення № 014152001 та квитанцію на суму 530 грн. (т. 1 а.с. 77), замовлення № 014154815 на суму 3296 грн. (т. 1 а.с. 85, 86).

За даними розрахунку заборгованості від 08.07.2025 року, складеного державним виконавцем Дніпровського ВДВС в міста Києві у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів становила 6 529,52 грн. при цьому у квітні 2023 року відповідачем сплачено на користь позивача 25 168,12 грн., у травні 2023 року - 24 033,24 грн., у червні 2023 року - 10 894,64 грн., у липні 2023 року - 10 917,58 грн., у серпні 2023 року - 22 975,90 грн., у вересні 2023 року - 18 066,78 грн., у жовтні 2023 року -18 872,58 грн., у листопаді 2023 року - 34 762,07 грн., у грудні 2023 року - 28 330 грн., у січні 2024 року - 26 748,38 грн., в лютому 2024 року - 30 458,79 грн., у березні 2024 року - 29 596,72 грн., у квітні 2024 року - 5458,79 грн., у травні 2024 року - 5458,79 грн., у червні 2024 року - 22 561,62 грн., у липні 2024 року - 12 186,97 грн., у серпні 2024 року - 12 270,44 грн., у вересні 2024 року - 10 324,38 грн., у жовтні 2024 року - 5319,94 грн., у листопаді 2024 року - 5319,94 грн., у грудні 2024 року - 5350,52 грн., у січні 2025 року - 5287,88 грн., у лютому 2025 року -5287,88 грн., у березні 2025 року - 5287,88 грн., у квітні 2025 року -5287,88 грн., у травні 2025 року - 5287,88 грн., у червні 2025 року - 3752,69 грн. (т. 1 а.с. 70).

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_9 від 20.05.2025 року, ОСОБА_4 , 2015 року народження, відвідала кілька змін літнього табору із 17.06.2024 року по 28.06.2024 року, із 15.07.2024 року по 26.07.2024 року, оплату здійснено матір`ю дитини на суму 10 480 грн. (т. 1 а.с. 102-107).

Згідно з довідкою Дитячої художньої школи № 11 від 13.05.2025 року, ОСОБА_4 навчається у закладі позашкільної мистецької освіти з 01.09.2023 року (т. 1 а.с. 108).

Факт понесення позивачем витрат на оплату навчання в художній школі підтверджується платіжними інструкціями від 10.09.2023 на суму 1500 грн. (т. 1 а.с. 109), від 08.12.2023 на суму 1500 грн. (т. 1 а.с. 110), від 12.09.2024 на суму 1500 грн. (т. 1 а.с. 111), від 07.12.2024 на суму 1500 грн. (т. 1 а.с. 112), від 06.03.2025 на суму 1500 грн. (т. 1 а.с. 113), всього - 7500 грн.

Згідно з дипломом І ступеня Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у 2021 році ОСОБА_4 нагороджено за 1 місце в конкурсі дитячого малюнка « Малюю бібліотеку майбутнього », присвяченого 100-річчю від дня заснування Публічної бібліотеки імені Володимира Малика Лубенської міської ради (вікова категорія 6-8 років) (т. 1 а.с. 116).

Відповідно до диплому І ступеня Всеукраїнського благодійного фонду «Діти - наше майбутнє» 26 грудня 2024 року ОСОБА_4 визнано призером Всеукраїнського конкурсу малюнків та листів до Дня Святого Миколая «Миколай, прийди до нас!» (т. 1 а.с. 115).

З метою задоволення потреб дитини у сфері образотворчого мистецтва позивач придбала папку-портфель «Santi» для ескізів А3 «City» (367х30х495 мм) на суму 330 грн., лінер пігментний 0,5 мм чорного кольору вартістю 50 грн., лінер пігментний 0,3 мм чорного кольору вартістю 50 грн., лінер пігментний 0,1 мм чорного кольору вартістю 50 грн. (т. 1 а.с. 117), всього - 480 грн., а також олівці кольорові шестигранні 12 мм у металевому пеналі «Marco Raffine» вартістю 132,30 грн., кисть синтетичну плоску «Favorite» № 10 «Conda» вартістю 94,92 грн., кисть синтетичну плоску «Favorite» № 2 «Conda» 48,72 грн., кисть синтетичну плоску «Favorite» № 4 «Conda» вартістю 59,22 грн., кисть синтетичну плоску «Favorite» № 10 «Conda», кисть синтетичну круглу «Shine Blue» № 2 вартістю 24,78 грн., кисть синтетичну круглу «Shine Blue» № 9 вартістю 57,54 грн. і фарби гуаш художні 12 кольорів по 20 мл «Класика» вартістю 224,70 грн. (т. 1 а.с. 118), а всього - 642,18 грн.

З квитанції про оплату від 22.06.2024 року та від 28.04.2024 року вбачається, що позивачем придбано навушники та мобільний телефон (т. 1 а.с. 119, 124).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 вищезазначеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини установлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 61-2371св18, від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У постанові від 01.04.2019 у справі № 545/819/18 Верховний Суд роз`яснив, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 Верховний Суд також зазначив, що додаткові витрати є додатковими коштами, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на стадії провадження в суді першої інстанції та апеляційного провадження відповідач визнав факт необхідності понесення позивачем додаткових витрат на оплату вартості навчання дитини в художній школі і на придбання спорядження та обладнання для навчання на загальну суму 8622,18 грн. (т. 1 а.с. 167).

Апеляційний суд зазначає, що зазначені витрати є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, оскільки пов`язані з необхідністю розвитку здібностей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до образотворчого мистецтва.

На підтвердження позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 8622,18 грн., які пов`язані з необхідністю розвитку здібностей дитини сторін у сфері образотворчого мистецтва, позивач надала квитанції про оплату вартості навчання в художній школі на загальну суму 7500 грн. (т. 1 а.с. 109-113), на придбання обладнання (т. 1 а.с. 117-119, 124), дипломи за 2021 і 2024 роки (т. 1 а.с. 116, 115).

Натомість, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8622,18 грн. додаткових витрат на дитину, понесених у зв`язку з необхідністю розвитку здібностей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1/ 2 частина від витраченої суми, що становить 4311,09 грн.

Що стосується інших витрат, понесених на утримання дитини, то апеляційний суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 зазначив, що витрати на поїздки та відпочинок, придбання одягу, взуття, іграшок, продуктів харчування та солодощів для дитини, у тому числі під час відпочинку дитини з батьком, та витрати на освітні послуги і навчання дитини з метою здобуття освіти в приватній школі, не є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України. Вказані витрати є витратами на утримання дитини, тобто аліментами.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17, скасовуючи рішення апеляційного суду про стягнення додаткових витрат і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні цих витрат, Верховний Суд послався, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо. У свою чергу, відвідування музичної школи дитиною не свідчить про її подальше відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Також судом першої інстанції не встановлено, що витрати позивача на літній відпочинок дитини зумовлені особливими обставинами, а витрати на вивчення англійської мови зумовлені із розвитком її здібностей в цьому. Позивачка самостійно, на власний розсуд, обрала заклад, у якому донька сторін провела літній відпочинок, та заклади, в яких остання навчається.

У зв`язку з наведеним, витрати позивача на придбання мобільного телефону, навушників і на літній дитячий табір не є додатковими витратами на дитину в розумінні частини першої статті 185 СК України, оскільки зазначені витрати покриваються за рахунок аліментів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в задоволенні відповідних позовних вимог.

Щодо витрат на оплату медичних послуг позивач стверджувала, що факт понесення зазначених додаткових витрат на дитину підтверджується медичними довідками, виписками, призначеннями лікарів, рахунками та квитанціями на оплату, листуванням з лікувальними закладами.

Відповідач заперечив проти доводів позивача, посилаючись на те, що позивач не була позбавлена можливості звернутися до закладів охорони здоров`я державної чи комунальної форми власності та реалізувати конституційне право на безоплатну медичну допомогу.

Позивач вказує на те, що доступ до медичних послуг в межах гарантованого пакету часто був недоступним або обмеженим з огляду на черги, відсутність спеціалістів, відсутність необхідного обладнання; позивач неодноразово зверталася до державних вузькопрофільних спеціалістів, зокрема до отоларинголога та офтальмолога, з метою діагностики й лікування аденоїдів та порушень зору в дитини, що підтверджується відповідними записами та призначеннями. Проте звернення до закладів охорони здоров`я державної форми власності не дало жодного результату, а стан дитини лише погіршувався, а аденоїди давали ускладнення, внаслідок чого дитина змушена була носити окуляри на постійній основі, а також рекомендовано оперативне втручання з видалення аденоїдів, що свідчить про використання позивачем можливості безоплатного лікування, гарантованого державою, однак, яке виявилося неефективним. Саме звернення до приватного закладу охорони здоров`я та подальше оперативне втручання було не «добровільним вибором», а вимушеною необхідністю з метою збереження здоров`я дитини, оскільки державні медичні заклади не мали необхідного обладнання та можливості встановити правильний діагноз.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Проте позивач не надала жодних доказів на підтвердження вимушеності звернення до закладів охорони здоров`я приватної форми власності, зокрема матеріали справи не містять направлення лікарів до зазначених закладів, погодження з відповідачем звернення до приватних медичних установ тощо.

Крім того, з огляду на відсутність погодження з відповідачем лікування дитини у приватних медичних закладах, позивач не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину, враховуючи, що з квітня 2023 року по березень 2024 року середньомісячний розмір аліментів становив 23 402 грн.

Посилання позивача на обмежений доступ до медичних послуг в рамках їх субсидування державою за відповідними програмами, відсутність відповідних фахівців у сфері медицини, які б могли надати медичні послуги доньці, та відсутність необхідного обладнання ґрунтуються на припущенні, адже наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_4 надавалися послуги виключно приватними медичними закладами.

Також в матеріалах справи відсутні докази досягнення взаємної згоди сторін щодо надання медичних послуг у закладах охорони здоров`я приватної форми власності або необґрунтованої відмови відповідача від їх отримання.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на отримання ОСОБА_4 медичних послуг у закладах охорони здоров`я приватної форми власності не підлягають розподілу між сторонами згідно з ч. 2 ст. 185 СК України.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання дитини, пов`язаних з навчанням з образотворчого мистецтва, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на суму 4311 грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання дитини, пов`язаних з навчанням з образотворчого мистецтва, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини в сумі 4311 грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.