Постанова від 23 грудня 2025 р. у справі №753/1239/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13913/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 753/1239/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги: ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Якусика О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з нього на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу) та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 236 828,07 грн, франшизу у розмірі 1600 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2024 року о 15:00 год в місті Києві на вул. Г. Бабіча, 7 (АЗС «UPG»), сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Кіа Sportage» з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та «Mercedes-Benz 600» з номерним знаком НОМЕР_2 , в результаті якої власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz» - позивачу - завдано матеріальних збитків.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року у справі № 753/23273/24 відповідача визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Кіа Sportage» з номерним знаком НОМЕР_1 була застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК «УНІКА», поліс № 222029485, 06 грудня 2024 року ПрАТ «СК «УНІКА» сплатило на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 141 211,81 грн.

Згідно зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1346/12-24 від 10 грудня 2024 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mercedes-Benz 600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату настання події 15 листопада 2024 pоку, становить 378 292,24 грн.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, оскільки пошкодження майна негативно вплинуло на моральний стан позивача та спричинило душевні страждання. Також позивач зазначає, що моральна шкода завдана не лише у зв`язку з пошкодженням його майна, яке було єдиним сімейним засобом пересування та спричинило сильні душевні хвилювання через порушення звичайного порядку життя та обмеження у переміщенні, але й через протиправні дії відповідача, а саме - порушення правил дорожнього руху, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1500 грн, моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь відшкодування за завдану матеріальну шкоду в розмірі 218 292,24 грн та відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, вказує на те, що страховик несе додаткову відповідальність (договірну) у вигляді доплати ПДВ. Проте, решта суми збитку - ремонту колісного транспортного засобу, без урахування коефіцієнту фізичного зносу, - підлягає стягненню відповідно до статті 1194 ЦК України з винуватця ДТП.

Сума виплаченого страхового відшкодування 141 211,81 грн та ПДВ 52 628,46 грн перевищують ліміт відповідальності страховика за мінусом франшизи. Таким чином, відповідач, відповідно до ст. 1194 ЦК України, повинен відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 219 792,24 грн.

В процесі судового розгляду сторонами було підтверджено, що відповідач сплатив позивачу суму франшизи у розмірі 1500 грн.

Таким чином, залишок боргу становить 218 292,24 грн = 219 792,24 - 1500.

На підтвердження своєї позиції, що КТЗ і досі не відремонтований відповідно до вимог заводу виробника і що до одометра не вносилися жодні зміни, посилається на доданий до апеляційної скарги висновок судового експерта № 3 від 30.06.2025 року, за результатами якого було встановлено наступне:

- станом на момент дослідження (20 червня 2025 року) ознак втручання в покази одометра на автомобіля «Mercedes-Benz 600» з державним номерним знаком НОМЕР_2 в період часу із 07.07.2022 по 28.11.2024 року, а також в будь-який інший період часу, який був зафіксований дилерськими діагностичним обладнанням встановлено не було, з причин викладених в дослідницький частині.

- наявний ремонт автомобіля «Mercedes-Benz 600» з державним номерним знаком НОМЕР_2 на момент огляду (20 червня 2025 року), було проведено з порушенням вимог «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу», та відповідно вимог виробника колісного транспортного засобу, з причин викладених в дослідницькій частині.

На доведення пробігу транспортного засобу надає витяги ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, відповідно до яких позивач є власником 7 автомобілів. Зазначена інформація пояснює, чому в період 07 липня 2022 року по 28 листопада 2024 року пробіг автомобіля становить 1462 км, тобто в цей період позивач мав змогу користуватися іншими транспортними засобами.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в судовому засіданні від 30 травня 2025 року (24 хв. 42 сек. до 24 хв. 55 сек.), відповідаючи на відповідне запитання суду, сторони підтвердили факт сплати відповідачем франшизи в розмірі 1600 грн. Тобто, факт сплати відповідачем на користь позивача суми франшизи не підлягає доказуванню як такий, що визнаний сторонами.

Щодо незаконності рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то представник посилається на положення статтей 20 і 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до страховика з вимогою про відшкодування шкоди, завданої його здоров`ю; також, позивачем не надано доказів розміру шкоди завданої його здоров`ю.

Відповідач стверджує про необґрунтованість доводів позивача щодо стягнення моральної шкоди, який вказав, що автомобіль був єдиним засобом пересування сім`ї і його пошкодження спричинило сильні душевні страждання через порушення звичайного порядку життя та обмеження у вигляді переміщення, оскільки судячи з пробігу «єдиного сімейного засобу пересування», вся сім`я позивача три роки фактично автомобіль не використовує.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру понесених витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, не обґрунтував, які пошкодження автомобіля залишилися не відремонтованими, не надав жодного висновку щодо необхідності додаткових ремонтних робіт, що виникли у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та їх вартості, а також не довів, що такі витрати перевищують суму страхового відшкодування, отриману ним від ПрАТ «СК «Уніка». З огляду на викладене, позивач не довів розмір заподіяної шкоди у зв`язку з ДТП. При цьому, згідно із страховим актом / наказом № 24143088988/1, складеним ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», розмір франшизи за полісом № 222029485 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на яку було зменшено страхове відшкодування, складає 1500 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 12, п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на дату ДТП).

Стягуючи з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн, місцевий суд виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було заподіяно моральну (немайнову) шкоду у зв`язку із пошкодженням відповідачем належного позивачеві автомобіля, яка полягає у порушенні звичного для позивача укладу життя, певного емоційного напруження, виникненні потреби докласти додаткових зусиль для захисту порушеного права у суді, погіршення життєвих умов, пов`язаних із неможливістю використання транспортного засобу.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам і нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року у справі № 753/23273/24 відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Згідно з постановою суду, 15 листопада 2024 року о 00:00 год за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, керуючи транспортним засобом «Kia», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, через що здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП відбулось механічне пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП (т. 1 а.с. 16-18).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3 , автомобіль «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на автомобіль «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована Приватним акціонерним товариством «СК «Уніка», що підтверджується полісом № 222029485 (т. 1 а.с. 19).

Наявні у матеріалах справи копії фотозображень свідчать про характер пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: в ділянці правої передньої і бокової частин автомобіля, суттєвої деформації внутрішньої частини кузова автомобіля (т. 1 а.с. 164-174).

Зі звіту щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, від 10 грудня 2024 р. № 1346/12-24 вбачається, що станом на дату настання події (15 листопада 2024 року) вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становила 157 252,71 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей - 378 292,24 грн, ринкова вартість колісного транспортного засобу - 973 718,20 грн, а розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість - 141 464,17 грн (т. 1 а.с. 22-31).

Відповідно до ремонтної калькуляції від 15.11.2024 № 1348/12-24, вартість ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складала 378 292,24 грн, з яких: вартість запасних частин склала 315 770,76 грн; вартість малоцінних деталей - 6315,42 грн; вартість робіт із заміни запчастин - 24 866,66 грн; вартість додаткових витрат - 266,67 грн; вартість матеріалів для фарбування - 21 152,73 грн; вартість робіт із фарбування - 9 920,00 грн.

У поясненні до ремонтної калькуляції міститься застереження, що ціна обчислена з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 20% (т. 1 а.с. 35-37).

Згідно зі страховим актом/наказом від 05.12.2024 № 24143088988/1, на підставі наявних документів подія, що мала місце 15 листопада 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Г. Бабича, 7, біля заправки UPG, виїзд із Дарницького моста, кваліфікована як страховий випадок. Розмір страхової суми складав 160 000 грн, вартість матеріального збитку відповідно до звіту оцінювача від 04.12.2024 № 766663 - 142 711,81 грн, а сума страхового відшкодування - 141 211,81 грн. У зв`язку з цим вирішено виплатити позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 141 211,81 грн шляхом банківського переказу (т. 1 а.с. 88).

Згідно з частинами першою і другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пунктів 9.1. і 9.4. статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 01.01.2024 страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За статтею 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону № 1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.1. статті 36 Закону № 1961-IV регламентовано, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За змістом статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 року у справі №337/1673/16-ц та від 20.06.2019 року у справі № 362/5422/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22 вказано, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків відповідно до підпункту «а» пункту 193.1. статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: фактичне здійснення ремонту автомобіля; чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

За частинами першою і другою статті 509 і частиною першою статті 526 зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина перша і третя статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 листопада 2024 року о 00:00 год за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Kia», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mercedes» отримав пошкодження правої передньої частини та всередині кузова. Настання дорожньо- транспортної пригоди перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача ОСОБА_3 , який порушив пункт 13.1. Правил дорожнього руху, що доведено постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року у справі № 753/23273/24 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

ПрАТ СК «Уніка», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , виплатило позивачу 141 464,17 грн страхового відшкодування в межах страхової суми, що складала 160 000 грн, однак чого було недостатньо для повного відшкодування позивачу завданих збитків.

Отже, між сторонами виникло деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з відшкодування позивачу різниці між сплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування та розміром реальних збитків.

Позивач просив стягнути з відповідача 236 828,07 грн на відшкодування майнової шкоди. Проте зазначена сума є необґрунтованою, оскільки за змістом вищенаведених норм матеріального права відшкодуванню підлягають саме дійсні збитки, тобто ті, яких фактично зазнала потерпіла особа, що передбачає виключення із розрахунку суми податків. Разом з тим, відповідно до примітки ремонтної калькуляції вартість запчастин та робіт на виконання ремонту автомобілю включала 20% податку на додану вартість, а отже, вирішуючи питання про дійсний розмір завданого позивачу збитку, необхідно виходити з наступного.

Як вбачається з дослідженої апеляційним судом ремонтної калькуляції від 15.11.2024 № 1345/12-24, вартість запасних частин склала 315 770,76 грн, малоцінних деталей - 6 315,42 грн, фарбування - 21 152,73 грн, що в загальному розмірі склало 343 238,91 грн, з яких податок на додану вартість склав 68 647,78 грн. Тож дійсний розмір збитків за заміну деталей до автомобіля і його фарбування становив 274 591,13 грн.

Вартість робіт із заміни запчастин становила 24 866,66 грн, додаткових витрат - 266,67 грн, а робіт з фарбування автомобіля - 9 920,00 грн, що всього склало 35 053,33 грн. Позивач не надав доказів, що ремонт автомобіля був проведений на СТО, що є платником ПДВ (висновок у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22). Таким чином, дійсний розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, без урахування ПДВ складав 309 644,46 грн.

Оскільки розмір сплаченого страховою компанією на користь позивача суми страхового відшкодування склав 141 464,17 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 168 180,29 грн. ( 309 644,46 грн. - 141 464,17 грн.)

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц Верховний Суд зазначив, що «якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь різниці між страховою сумою, яка стягнута судами з страхової компанії на користь позивача, останній посилався на те, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, що не відшкодовує йому завданої шкоди, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума вартості відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу яка складає 48 354,33 грн (90 477,94 - 42 12,58 грн). Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування. Однак суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 212-214, 304, 316 ЦПК України не перевірили викладених в позовній заяві доводів та не спростували їх належним чином, не застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови у стягненні шкоди з ОСОБА_2 , на те, що витрати стягуються судом лише після проведення ремонтних робіт автомобіля та доведеності їх сплати є помилковими, не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи. Позивачем заявлено вимоги, зокрема до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної ним ОСОБА_1 шкоди (збитків) до яких законом віднесено також і витрати, які особа як вже зробила так і мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому реальних збитків (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 90 477,94 грн, а відповідачами не спростовано заявлений позивачем розмір шкоди будь-якими іншими належними доказами.»

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність розміру понесених витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, оскільки такий висновок спростовується наявними у матеріалах справи письмовими доказами: звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 10.12.2024 № 1346/12-24, ремонтною калькуляцією від 15.11.2024 № 1348/12-24, страховим актом/наказом від 05.12.2024 № 24143088988/1, тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

З огляду на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи у розмірі 1500 грн, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач зазначив, що він сплатив франшизу повністю, що визнав позивач (т. 1 а.с. 156, аудіозапис судового засідання від 30 травня 2025 року: 24:47 хв - 24:48 хв).

Частина перша статті 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зважаючи на те, що франшиза була сплачена відповідачем на користь позивача, підстав для задоволення відповідної позовної вимоги не існувало відповідно до статті 599 ЦК України, у зв`язку з виконанням відповідачем зобов`язання з виплати франшизи, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача франшизи в розмірі 1600 грн слід відмовити.

Необґрунтованим також є висновок місцевого суду про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн, оскільки судом не у повному обсязі враховано фактичні обставини справи.

За частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості ( правовий висновок Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 754/6422/21)

Не погодившись із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, позивач в апеляційній скарзі зазначав, що сам факт пошкодження в ДТП з вини відповідача належного позивачу автомобіля є достатньою підставою для висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди. Вважав, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки матеріали справи свідчать про явне небажання відповідача відшкодовувати завдану внаслідок ДТП шкоду, що спричиняє позивачу додаткові моральні страждання, він прикладає багато зусиль для відновлення свого порушеного права, що займає в нього час та негативно впливає на нервову систему. Тому позивач наполягав на відшкодуванні моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

З доводами апеляційної скарги колегія суддів частково погоджується, та з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, та що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування в сумі 3000 грн є непропорційним до обсягу моральних страждань позивача та недостатнім для компенсації заподіяної моральної шкоди.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду, колегія суддів дійшла висновку, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь перенесених позивачем страждань внаслідок пошкодження його транспортного засобу, їх характер та тривалість, ту обставину, що з вини відповідача було порушено звичний спосіб життя позивача, оскільки він змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та відновлення пошкодженого майна, розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у сумі 5000 грн., частково задовольнивши позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 щодо відсутності підстави для стягнення на користь позивача морального відшкодування, оскільки позивач не звертався до страховика з відповідною заявою апеляційний суд відхиляє.

Матеріальне право визначає, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 3 Закону № 1961).

Пунктом 22.1. Закону № 1961 регламентовано, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 26-1 Закону № 1961 передбачає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, страховик здійснює у зазначеному розмірі відшкодування моральної шкоди потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особі, якщо така шкода обумовлена заподіянням під час дорожньо-транспортної пригоди ушкоджень здоров`ю.

Відповідач не довів, що під час дорожньо-транспортної пригоди 15 листопада 2024 року позивач зазнав ушкоджень його здоров`ю.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що у позивача не існувало правових підстав для звернення до страховика із заявою про виплату відшкодування за завдану моральну шкоду.

Натомість, диспозиція частини першої статті 1167 ЦК України чітко визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, обов`язок з відшкодування моральної шкоди норми матеріального права прямо покладають на відповідача, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, його визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху, що перебуває у причинно- наслідковому зв`язку з порушенням прав позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 484,28 грн (т. 1 а.с. 9), а за подання апеляційної скарги - 3 727,50 грн (т. 2 а.с. 20). Також, позивач поніс витрати на оплату послуг за виготовлення висновку щодо визначення вартості матеріального збитку в розмірі 3500 грн (т. 1 а.с. 51, 192). Позов задоволено на 70,3%.

Отже, сукупний розмір витрат по сплаті судового збору та з оплати виготовлення висновку щодо визначення вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, складає: (2484,28 + 3 727,50 + 3 500) / 70,3% = 6827,40 грн.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний Суд у додатковій постанові від 04 червня 2025 року у справі № 761/1310/21, «під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такі критерії, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката, до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу на суму 9500 на стадії провадження в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 196, 197), розмір якої підтверджується договором про надання правової допомоги, укладеним між адвокатом Гафичем І.І. та ОСОБА_1 від 27.12.2024 року, актом прийому передачі надання правничої допомоги від 01.04.2025 року ( надані послуги: вивчення та аналіз наданих матеріалів, підготовка позовної заяви про стягнення шкоди, подання позову з оформленими додатками до суду, участь у розгляді справи), платіжною інструкцією про оплату 9500 грн. на рахунок адвоката Гафича І.І.

Також на стадії апеляційного провадження позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 7500 грн. (т. 2 а.с. 44 зворот). Згідно з актом наданих послуг, вартість правової допомоги включає : аналіз справи та наданих матеріалів - 2000 грн., складання апеляційної скарги - 5000 грн. Згідно з платіжною інструкцією від 20 червня 2025 року позивачем сплачено суму в розмірі 5500 грн. на рахунок Адвокатського об`єднання «Лігал Фокс»

Відповідно до акту наданих послуг від 24.06.2025 № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/06/Р, загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу склав 7500 грн, з яких 500,00 грн склали витрати, пов`язані з підготовкою заяви до експерта щодо проведення експертизи - висновку судового експерта Бородіна А.В. від 30.06.2025 № 3 за результатами проведення судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи, однак проведення якої за обставин цієї справи не вимагалося, а тому ці витрати не є обґрунтованими і в їх відшкодуванні апеляційний суд відмовляє.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, складає 11599,50 грн = (9500 + 7000) х 70,3 %.

Також, з матеріалів справи встановлено, що відповідач заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 35 000 грн (т. 1 а.с. 97).

Як вбачається з додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 07.02.2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колегія» та ОСОБА_3 , винагорода ( гонорар) за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 , а саме : складання заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, надання консультацій, становить фіксовану суму в розмірі 35 000 грн. Вказана сума згідно з платіжною інструкцією від 12.02.2025 року була сплачена ОСОБА_3 на рахунок АО «Колегія» ( а.с. 96-97, т. 1)

Приймаючи до уваги обсяг вчинених адвокатом процесуальних дій, проаналізувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначення розміру витрат в сумі 10 000 грн.

Крім того, враховуючи принцип пропорційності, визначений ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, складає 2970 грн (10 000 х 29,7 %) .

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на відповідача покладається більша сума судових витрат, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця у витратах: 11 599 грн. 50 коп. - 2970 грн = 8629 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 168 180 ( сто шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят) гривень 29 коп., моральної шкоди у розмірі 5000 ( п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті судового збору та з оплати виготовлення висновку щодо визначення розміру збитку в сумі 6827 грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8629 грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає , за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.