Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №357/11761/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10622/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 357/11761/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Ярмоли О.Я.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав щодо її малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем ОСОБА_2 познайомився у вересні 2015 року та з жовтня 2015 року вони разом почали проживати однією сім`єю у квартирі батьків ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , разом з ними проживала донька від першого шлюбу відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від спільного проживання у позивача та ОСОБА_2 народилась спільна донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наприкінці 2016 року позивач з ОСОБА_2 та двома дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 переїхали проживати в належну позивачу квартиру АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась ще донька ОСОБА_9 .

Позивач є батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , про що зроблено відповідний запис в актових записах про народження дітей. Позивач вказує, що він з ОСОБА_2 не реєстрували шлюб, але проживали однією сім`єю, спільно виховували і утримували трьох дітей.

Стверджував, що донька ОСОБА_2 - ОСОБА_7 сприймала позивача як батька, він ставився до неї як до своєї рідної дитини, жодної різниці в ставленні до дітей не було. Позивач займався приватним підприємництвом, ОСОБА_2 йому допомагала і підтримувала.

Однак, влітку 2023 року позивач помітив зміну поведінки ОСОБА_2 , яка почала весь час проводити в телефоні, припинила цікавитись іншими справами, мало часу приділяла сім`ї, дітям.

Згодом, ОСОБА_2 з дітьми переїхала жити до своїх батьків, але донька ОСОБА_8 виявила бажання і залишитися жити з позивачем.

Стверджував, що навідував дітей і дружину у її батьків, намагався налагодити відносини, зберегти сім`ю. Однак, ОСОБА_2 почала носити мусульманський головний убір (хіджаб), який закривав її обличчя, на що вона пояснювала, що це допомагає їй боротись з алергією і їй так легше.

У вересні 2023 року захворіла наймолодша донька ОСОБА_9 та ОСОБА_2 повернулася з дітьми проживати до позивача.

Одного дня, коли позивач повіз двох молодших дітей на додаткові заняття, ОСОБА_2 без пояснень зникла з квартири у невідомому напрямку, що спонукало позивача викликати поліцію та заявити про зникнення ОСОБА_2 .

Після цього позивач отримав повідомлення від ОСОБА_2 про те, що позивач «самий кращий батько на землі, а мати не впоралася». Потім, позивач випадково у комп`ютері дитини знайшов відкритий акаунт електронної пошти ОСОБА_2 , де була інформація про заброньовані нею квитки на автобус до Польщі й авіаквиток до Каїру. Пізніше поліція змогла зв`язатись з ОСОБА_2 в месенджері і 25 вересня 2023 року вона передала своє фото та заяву на ім`я начальника Білоцерківського РУП, в якій просила припинити її розшук, зазначивши, що з нею все добре і що про своє місце перебування вона повідомляти не бажає.

Вказував, що з 23 вересня 2023 року він сам виховує і утримує трьох дітей, оскільки їхня мати з власної ініціативи, без пояснення будь-яких причин, покинула сім`ю.

Біологічний батько старшої доньки ОСОБА_7 жодної участі в житті дитини не приймав, за наявною у позивача інформацією він тривалий час проживає в Польщі. Лише після звернень до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради з метою вирішення питання законності виховання позивачем доньки ОСОБА_7 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , почав у телефонному режимі спілкуватись з ОСОБА_4.

У липні 2024 року вперше ОСОБА_7 подзвонила мати, поговорила також з молодшими доньками. ОСОБА_2 тимчасово розблокувала зв`язок з позивачем. Із спілкування стало відомо, що ОСОБА_2 не збирається повертатись в Україну, що у неї нове життя, яке не пов`язане з позивачем та їхніми дітьми, що вона повністю довіряє виховання дітей позивачу.

24 липня 2024 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради видала наказ №116 про взяття на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до якого малолітню ОСОБА_4 взято на первинний облік, влаштовано ОСОБА_11 в сім`ю ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що ОСОБА_7 є членом його сім`ї з 2015 року, він виховує її і ставиться до неї як батько з її чотирирічного віку. У сім`ї троє дітей, сестри дуже прив`язані одна до одної, з усіма трьома доньками у позивача дуже добрі, довірливі відносини. Позивач виховує та утримує трьох дітей, піклується про їхнє здоров`я, всебічний розвиток, навчання. Позивач будує будинок, щоб покращити житлові умови, щоб створити максимально комфортні умови життя дітям.

ОСОБА_3 почав виходити на зв`язок та спілкуватися з ОСОБА_4 лише після того, як позивач звертався до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради з метою вирішення питання про законність виховання доньки ОСОБА_7 ; щось випитував, обіцяв.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у відповідній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки не відповідає нормам матеріального права й фактичним обставинам справи.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 не брав участі у вихованні ОСОБА_7 , участь у вихованні брав лише він та відповідачка ОСОБА_2 . Позивач ставився до дітей однаково, турботливо, відповідально. За всі роки батько ОСОБА_7 майже ніколи не приділяв увагу ОСОБА_4, не утримував її, з 2018 року жодного разу з нею не зустрічався. Попри обізнаність ОСОБА_7 про існування біологічного батька, апелянт вважає, що вона би його не впізнала, вважає своїм батьком позивача.

Позивач не втручався у взаємовідносини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з питань виховання ОСОБА_7 , вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 повинна самостійно вирішувати, яким чином їй залучати і чи взагалі залучати до участі у вихованні ОСОБА_12 .

Стверджує, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині створює правову невизначеність для нього та ОСОБА_7 , оскільки на сьогоднішній день на апелянта покладено обов`язок щодо її утримання, збереження життя та здоров`я «до влаштування дитини», що свідчить про тимчасовий характер рішення органу опіки та піклування. Таким чином, апелянт не вважається опікуном ОСОБА_7 в сенсі закону і не має формального права законно вирішувати всі питання, які стосуються її приватного життя, як-от влаштування до навчального закладу, при звернення за медичною допомогою тощо.

Наголошує на небажанні ОСОБА_7 розлучатися зі сестрами, змінювати місце проживання, вважаючи апелянта її батьком, попри її обізнаність про біологічного батька.

Звертає увагу, що ОСОБА_7 перебуває у тривожному стані, їй страшно і вона дуже засмучена з огляду на наведену невизначеність.

Вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що перебування ОСОБА_3 поза межами території України є об`єктивною перешкодою його участі у вихованні дитини, що він надавав матеріальну допомогу ОСОБА_4 і що відповідач не уникає можливості брати в подальшому активну участь у житті своєї дитини, пропонує ОСОБА_7 переїхати до Польщі та влаштувати її там до школи, оскільки:

- з 2018 року ОСОБА_3 проживає у Польщі і хоча до 2022 року він періодично приїжджав в Україну, проте ОСОБА_7 не відвідував жодного разу;

- до моменту звернення позивача до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради відповідач ОСОБА_3 жодного разу не телефонував позивачу або ОСОБА_4, не цікавився, як вона живе при війні та без матері, не піклувався та не з`ясовував, чи існувала потреба в її евакуації до Польщі, не пропонував будь-яку допомогу матеріального характеру чи у виїзді дитини до нього, проявляв цілковиту байдужість;

- зі слів сестри ОСОБА_2 , вона повідомляла ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 живе без матері разом з позивачем, проте він жодним чином не відреагував на це;

- ОСОБА_7 жодного разу не розповідала про те, що ОСОБА_3 пропонував їй переїхати до Польщі, натомість вона зазначала, що він пропонував їй приїхати до нього, коли «підросте», не уточнюючи конкретного моменту;

- на день народження ОСОБА_7 у 2024 році привітав її письмово через вайбер, навіть не зателефонувавши. Вказує на те, що відповідач ОСОБА_3 жодного разу не виходив за зв`язок з позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування заперечень зазначає, що апелянт не навів обґрунтувань щодо злісного ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків і не надав доказів застосування до нього превентивного заходу у вигляді попередження про зміну свого ставлення до виховання ОСОБА_7 , притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення за неналежне виховання дитини або що він веде аморальний спосіб життя чи зловживає алкогольними напоями.

Вказує на те, що за місцем роботи відповідач характеризується позитивно, відсутність спілкування із вчителями не свідчить про відсутність інтересу до дитини.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 бере участь в утриманні та вихованні дитини шляхом переказу грошових коштів бабусі і що він має можливість та бажання надсилати кошти на утримання ОСОБА_7 безпосередньо апелянту, однак, який відмовився в судовому засіданні надавати номер своєї картки, зазначивши, що йому не потрібно жодної матеріальної допомоги.

На відносини відповідача з донькою негативно вплинув наявний між сторонами конфлікт, водночас, той факт, що вихованням та утриманням ОСОБА_7 займається апелянт, не свідчить про небажання відповідача займатися її утриманням і вихованням.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 і третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради не скористалися, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення місцевого суду відповідно до частини третьої статті 360 і частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача ОСОБА_3 , з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_4 , у зв`язку з чим 09 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ; батьками ОСОБА_7 записано відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (т. 1 а.с 8).

ІНФОРМАЦІЯ_7 також народилася ОСОБА_5 , у зв`язку з чим 26 липня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ; батьками ОСОБА_8 записано позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 9).

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , у зв`язку з чим 21 травня 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ; батьками ОСОБА_10 записано позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 10).

23 вересня 2023 року позивач ОСОБА_15 звернувся до Білоцерківського районного управління поліції із заявою, в якій повідомив, що 23 вересня 2023 року зникла його цивільна дружина ОСОБА_2 зі свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 12).

26 вересня 2023 року оперуповноважений Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції І. Мозоль доповіла начальнику Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області полковнику поліції М. Пелеху, що під час проведення розшукових заходів установлено, що за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» ІНФОРМАЦІЯ_8 о 07:59 год. безвісти зникла ОСОБА_2 перетнула державний кордон України. З відповідачем вдалося зв`язатися за допомогою соціальної мережі «Messenger Facebook». ОСОБА_2 повідомила, що з нею все добре і про своє місце перебування не хоче повідомляти (т. 1 а.с. 13).

25 вересня 2023 року відповідач звернувся до начальника Білоцерківського районного управління поліції в Київській області із заявою, в якій просила припинити розшук відносно неї у зв`язку з тим, що з нею все добре, про місце перебування не бажає повідомляти (т. 1 а.с. 14, 15).

Наказом Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 24.07.2024 № 116 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, малолітню ОСОБА_4 » вирішено, з-поміж іншого:

1) начальнику відділу опіки та піклування служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Дишлюку В.О.:

- у день прийняття наказу взяти на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- після взяття дитини на первинний облік разом з працівниками уповноважених суб`єктів, до компетенції яких належить питання надання послуг дітям і сім`ям та забезпечення захисту їх прав, скласти індивідуальний план соціального захисту та затвердити його на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини;

- здійснювати контроль за дотриманням прав дитини;

2) влаштувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ю ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , до влаштування дитини;

3) обов`язок щодо утримання малолітньої ОСОБА_4 , збереження її життя та здоров`я покласти на ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).

З акту від 18.06.2024 вбачається, що представник управителя ОСББ «Зелена - 28, 30» - голова правління Семеняк О.І., співвласник житлового будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , за участю мешканців будинку ОСОБА_16 , кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_17 , кв. АДРЕСА_5 склали цей акт про те, що за свідченням співвласників та вищезазначених мешканців будинку у квартирі АДРЕСА_6 фактична кількість осіб, які проживають у цій квартирі, 4 особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 1 а.с. 20).

Згідно з довідкою ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області від 19.06.2024 № 223, ОСОБА_4 навчається в цьому ліцеї з 01 вересня 2023 року по день складання довідки; дитиною опікується ОСОБА_18 . Мати учениці не цікавиться навчальними досягненнями своєї дитини, не відвідує батьківські збори, з класним керівником не спілкується (т. 1 а.с. 30).

З квитанції АТ «Укрпошта» від 02.12.2024 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 здійснив переказ коштів на суму 4060 грн. «допомога на утримання дитини ОСОБА_4 від батька ОСОБА_19 » (т. 1 а.с. 155).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, що викладений в рішенні виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 50 від 28.01.2025 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно їхньої малолітньої дочки ОСОБА_4 », відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що є правовою підставою для позбавлення їх батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно їх малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини (а.с. 166-167).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради УРСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Підставою позбавлення батьківських прав батька, матері дитини за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 363/1161/21, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150 та 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язання виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків з виховання, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі заходи впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд підкреслює, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші заходи впливу виявилися безрезультатними.

Умовою щодо ухилення від обов`язків з виховання дитини у якості підстави для позбавлення батьківських прав, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно врахував, що ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки; що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_3 щодо дитини є саме свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо нього.

Крім цього, матеріали справи містять докази переказу відповідачем ОСОБА_3 коштів на утримання доньки ОСОБА_7 .

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що факт розірвання сімейних стосунків між відповідачами та постійне проживання ОСОБА_3 за межами України є об`єктивною причиною, що унеможливлює постійне й належне виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків стосовно малолітньої ОСОБА_7 . При цьому, відповідач не повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та не втратив інтерес до доньки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для урахування висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 січня 2025 року не містить об`єктивних характеристик відповідача ОСОБА_3 , у ньому не з`ясовано та не надано оцінки дійсних мотивів поведінки батька та можливих причин його ухилення від виконання батьківських обов`язків.

У висновку служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_7 не наведено жодних конкретних мотивів того, в чому саме полягає захист інтересів неповнолітньої дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав щодо неї, зокрема не вказано, у чому полягає позитивний вплив позбавлення батька батьківських прав на інтереси дочки, а також того, що до цього відповідача застосовувалися інші заходи впливу з метою спонукання його до забезпечення належного виконання батьківських обов`язків, і що такі заходи виявилися безрезультатними.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

У справі, що розглядається, судом надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас, установлені судом у цій справі обставини тривалого невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо виховання дочки, вказують на наявність підстав для того, щоб з метою забезпечення дотримання якнайкращих інтересів дитини, є необхідним попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність зміни свого ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та покласти на орган опіки і піклування Білоцерківської міської ради здійснення контролю за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої і четвертої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішення попередженням відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно своєї доньки ОСОБА_7 , а контроль за виконання цим відповідачем обов`язків покласти на Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, коли є рішення судів (що набрало законної сили) за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, тоді в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду іншим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Тож саме другий з батьків дитини під час звернення повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступним реченням:

Попередити ОСОБА_3 про необхідність зміни свого ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Покласти на Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради здійснення контролю за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 .

В решті рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року в цій частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.