Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №285/3954/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3954/26

провадження у справі № 2-а/0285/88/26

12 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………...................Літвин О. О.,

секретаря……………………...................Клечковської М. М.,

розглянувши адміністративну справу

за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Житомирській області

про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №7414374 від 21.06.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч.5 ст.121 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що згідно з оскаржуваною постановою 21.06.2026 у місті Звягелі на вулиці Троїцькій, 16 він керував автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.п.«в» п.2.3 Правил дорожнього руху України. Із такими висновками поліцейського не згоден, стверджуючи, що зазначеного порушення не вчиняв. Вказує, що працівник поліції не повідомив йому про розгляд справи та складання постанови, не роз`яснив передбачених законом прав, не запропонував надати письмові пояснення, заявити клопотання чи подати докази. Також поліцейський не зібрав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова має формальний характер і не відповідає фактичним обставинам справи

Ухвалою від 03.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

У відзиві від 15.07.2026 представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що позивач керував автомобілем, не будучи пристебнутим ременем безпеки, а тому його правомірно притягнуто до відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП. Стверджував, що відеозаписами підтверджуються зупинка автомобіля, повідомлення позивачу суті правопорушення, визнання ним факту порушення та роз`яснення процесуальних прав.

Також було долучено відео з портативного відеореєстратора працівників поліції.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Постановою серії ЕНА №7414374 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 21.06.2026 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

За фабулою постанови, ОСОБА_1 21.06.2026 о 11:37 год в м. Звягель по вул Троїцька (Воїнів Інтернаціоналістів), 16 керував транспортним засобом «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР (порушення правил користування ременями безпеки).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів (п.1 ст.247 КУпАП України).

Правомірність та обґрунтованість зазначеної постанови про накладення штрафу є предметом даного спору.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.3.в ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними.

За порушення правил користування ременями безпеки встановлено відповідальність, передбачену ч.5 ст.121 КУпАП, та передбачено безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.ст.7, 245, 251, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на засадах законності, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. При її розгляді суд зобов`язаний встановити, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також оцінити всі наявні у справі докази, тобто будь-які фактичні дані, що підтверджують або спростовують обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Значна частина поданого у цій справі поліцією відзиву фактично складається з відтворення положень Конституції України, КУпАП, законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, відомчої Інструкції, а також загальних висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Водночас наведені норми та правові позиції здебільшого не співвіднесені відповідачем із конкретними обставинами цієї справи і не містять пояснення, яким саме доказом підтверджується спірний факт, керування позивачем транспортним засобом без використання ременя безпеки. Саме по собі цитування законодавства, виклад загальних повноважень поліції та обов`язків водіїв не є доказом учинення конкретною особою адміністративного правопорушення.

Тому під час оцінки обґрунтованості оскаржуваної постанови суд бере до уваги не обсяг наведеного відповідачем нормативного матеріалу, а конкретні фактичні доводи та зміст поданих на їх підтвердження доказів.

В порушення вимог закону до оскаржуваної постанови не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та такого, який узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», доказу в розумінні ст.251 КУпАП, який підтверджує порушення позивачем ПДР, наявність в його діях складу правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Під час дослідження наданого відповідачем оптичного диска встановлено, що він містить відеозапис, здійснений відеореєстратором, установленим у службовому автомобілі поліції. На відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , попереду службового автомобіля, а надалі його зупинку. Зйомка транспортного засобу позивача здійснюється виключно із заднього ракурсу, унаслідок чого салон автомобіля, водій та положення ременя безпеки під час руху не проглядаються. Приблизно через п`ять секунд після зупинки відчиняються двері водія, після чого позивач виходить з автомобіля.

Отже, відеозапис підтверджує лише обставини руху автомобіля, його зупинки та подальшого виходу позивача із салону. Водночас він не містить відомостей, які давали б змогу встановити, чи був позивач пристебнутий ременем безпеки під час руху, а тому не підтверджує факту вчинення ним правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. Сам собою вихід позивача з автомобіля через декілька секунд після його зупинки не свідчить про те, що під час керування транспортним засобом він не користувався ременем безпеки.

Крім того, відображений на відеозаписі час події (близько 11:23) не відповідає часу вчинення правопорушення, зазначеному в оскаржуваній постанові (11:37), а будь-яких пояснень щодо такої розбіжності відповідачем не надано.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи та не звільняє уповноважений орган від обов`язку довести її належними, допустимими й достатніми доказами. Викладені у постанові обставини мають підтверджуватися сукупністю узгоджених між собою доказів, які не залишають розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Доказова база повинна випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Отцюрк проти Німеччини», «Лутц проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії») гарантії справедливого судового розгляду поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, що за своєю природою мають каральний характер. За таких обставин обов`язок доведення вини покладається на орган, який здійснює провадження, тоді як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Всі перераховані вище обставини у своїй сукупності дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в постанові час та місці дійсно допустив умисне порушення ПДР, а встановлена невідповідність даних оскаржуваної постанови об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження його винуватості у вчиненому адміністративному правопорушенні.

Відтак, докази, що підтверджують наявність події і складу правопорушення відсутні, а тому суд приходить висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 665,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 5, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7414374 від 21.06.2026,

винесену інспектором Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Рибаком Сергієм Олександровичем,

про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн,

а провадження по справі закрити.

Стягнути Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 665,60 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин