Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №295/6971/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6971/25

Категорія 52

2/295/3292/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря – Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивач через свого представника – адвоката Голубця Н.Й. звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 843655,78 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та понесені судові витрати.

Вимоги позову мотивовані тим, що 28.12.2024 о 00-03 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Hundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Житомирі, на перехресті нерівнозначних доріг вулиць І. Мазепи – Гоголівська, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухвася по головній дорозі, та допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 21.01.2025 у справі № 296/78/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219787904, тому страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 156800 грн. Проте відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 27.01.2025 № 04/01/25 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, становить 844004,34 грн. Позивач також понесла витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 7951,44 грн, а також вона зазнала душевних страждань внаслідок пошкодженням належного їй автомобіля, чим заподіяно моральну шкоду, які оцінила в 100000,00 грн.

Також, за змістом позову, в сукупності позивачу завдно шкоди в розмірі 843655,78 грн, яка включає в себе: 687204,34 грн витрат на ремонт автомобіля, 7951,44 грн витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження, 100000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 48500,00 грн попередніх (орієнтовних) витрат на правничу допомогу. На свої звернення до відповідача позивач відповіді не отримала, поштові відправлення були повернуті їй у зв`язку із неврученням.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 12.06.2025 прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову з викладених у ньому підстав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою сторони позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи згідно статей 280-282 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 206934 від 28.12.2024 ОСОБА_2 28.12.2024 о 00-03 год, керуючи автомобілем марки «Hundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Житомирі, на перехресті нерівнозначних доріг вулиць І. Мазепи – Гоголівська, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухвася по головній дорозі, та допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що вбачається з копії постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 21.01.2025 у справі № 296/78/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Hundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (електронним полісом) № 219787904 від 11.03.2024. За умовами договору строк дії полісу визначено з 12.03.2024 по 11.03.2025 включно. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «Hundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , встановлений у сумі 160000,00 грн на одну потерпілу особу.

Позивач є власником автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , 2022 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата реєстрації - 10.12.2022, що є також датою першої реєстрації.

За результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження судовим експертом Демешком В.Ю. складено висновок експерта № 04/01/25 від 27.01.2025, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП, що мала місце 28.12.2024, станом на дату ДТП 28.12.2024, становила 844004,34 грн.

Оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219787904, тому страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 156800 грн.

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, протиправність дій відповідача в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, а також причинний зв`язок між наявною шкодою і протиправним діянням її заподіювача були встановлені судом у справі № 296/78/25 та не потребують доказування.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що визначено ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 9.1. ст. 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 сформулювала такі правові висновки.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована й тягар із відшкодування шкоди покладений Законом № 1961-IV на страховика в межах ліміту його відповідальності, а винна особа може відповідати за заподіяну матеріальну шкоду лише в розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тому суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 684004,34 грн на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (844004,34 грн - 160000 грн = 684004,34 грн), що є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і визначеним полісом лімітом відповідальності страховика, враховуючи відповідальність страховика у вигляді сплати страхового відшкодування в межах передбаченого полісом ліміту його відповідальності за заподіяну потерпілому шкоду.

За положеннями п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як визначено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, пов`язаних із пошкодженням автомобіля 2022 року випуску, який належить їй на праві власності, неможливість його використання протягом певного часу, необхідного для ремонту, враховуючи також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу пошкодженням належного їй транспортного засобу.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якими визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд стягує з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені ним судові витрати зі сплати судового збору, а саме 5708,88 грн судового збору (694004,34 грн х 100 % : 843655,78 грн. = 82,26 %; 694004,34 грн х 82,26 % х 1 % = 5708,88 грн).

Згідно ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 в справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 в справі № 910/3929/18 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18).

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 сформулював висновок про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: ордер на надання правничої допомоги в Богунському районному суді міста Житомира позивачу адвокатом Голубцем Н.Й. від 23.05.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Голубця Н.Й. від 18.05.2018, розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 18.03.2026 на суму 45000,00 грн, а також копії платіжних інструкцій про сплату позивачем витрат на надання правничої допомоги.

Однак витрати на правничу допомогу адвоката в зазначеному розмірі є неспівмірними зі складністю цієї справи, яку не можна віднести до складних, враховуючи об`єм наданих адвокатом послуг, через що така сума витрат є необгрунтованою та не відповідає критерію розумності їх розміру. За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 76-82, 133, 135, 137, 141, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 684004,34 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 5708,88 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 714713,22 грн (сімсот чотирнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень двадцять дві копійки).

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Л.М. Семенцова