Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №273/2191/24 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2191/24

Провадження № 2/273/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення правил добросусідства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати її сусідку, ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні навісом, який збудований на її земельній ділянці та самою земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , шляхом зрізання дерев, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 2300 грн.

В обгрунтування позову вказала, що з 1984 року вона проживала у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації та 25.03.2005 року зареєструвала своє місце проживання за даною адресою. Право власності на квартиру підтверджується Договором дарування від 15.09.2004 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №213500897 від 23.06.2020 року. Рішенням виконавчого комітету Баранівської міської ради від 26.08.11 № 184 «Про надання дозволу на оформлення права власності на самочинно побудовані чи переобладнані приміщення» їй надано дозвіл на оформлення права власності на самочинно побудований навіс біля сараю в АДРЕСА_3 . Довідкою КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2020 № 153 підтверджено, що до її квартири відноситься літня кухня, сарай, навіс. 12.10.2009 року вона отримала Державний акт серія ЯЕ № 770564 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0216 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (на даний час І АДРЕСА_5 ), а також з 27.03.2019 року вона володіє земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На ділянці її сусідки - ОСОБА_2 всупереч будівельним нормам, росте дерево (горіх) дуже близько (на відстані 50-60 см) до її паркану та навісу біля сараю, нависає кроною на її добудову. Велике гілля руйнує будівлю та позбавляє її можливості вільного проходу до приміщення, що у свою чергу заважає їй використовувати навіс та належну їй земельну ділянку за призначенням. На її прохання зрізати крону дерева, яка руйнує її навіс сусідка ОСОБА_2 , відповідає образами та погрозами. Така поведінка відповідачки порушує правила добросусідства, завдає їй моральних страждань, оскільки після кожного спілкування з нею, має приступ гіпертонії та нервовий зрив, вимушена приймати ліки, а іноді звертатись за допомогою до лікарів. Дані обставини є підставою для стягнення моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 2300 гривень. Дії відповідачки завдають неприпустимого впливу на її земельну ділянку та позбавляють можливості використання її за цільовим призначенням, а саме: дерево затіняє її земельну ділянку, заважає вирощувати городину, руйнує побудований навіс, заважає вільному проходу по земельній ділянці, гілля, що ламається і падає донизу на її земельну ділянку, несе загрозу її життю та здоров`ю, що у свою чергу веде до матеріальних витрат. Інші 2 дерева, що посаджені на відстані 1,5 метра, також завдають їй шкоди та заважають вільно користуватись її земельною ділянкою.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12.03.2025 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні, здійснено виклик сторін.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 12.05.2026 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свій позов і просила його задовольнити, додатково пояснила, що по території сусіднього домоволодіння часто ходить ОСОБА_2 , яка доглядає там корів, кіз, гусей. Баранівська міська рада вказувала, що власником сусіднього домоволодіння є не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , проте саме ОСОБА_2 використовує ділянку, тому вона вважає її власником ділянки та просить зобов`язати навести порядок на земельній ділянці.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Ковальчук Р.М. у судове засідання не з`явилися, адвокат Ковальчук Р.М. направила до суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутність відповідача та її представника, заперечила щодо задоволення даного позову.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , та має у власності дану квартиру, що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади, копією договору дарування від 15.09.2004 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №213500897 від 23.06.2020 року (а.с.4-9).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №770564 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0261 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6 (а.с.10).

Згідно копії витягу з рішення виконавчого комітету Баранівської міської ради від 26.08.2011 року №184 ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення права власності на самочинно побудований навіс біля її сараю в АДРЕСА_3 (а.с.11).

Згідно довідки КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2020 № 153 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 , до квартири відноситься літня кухня, сарай, навіс (а.с.14).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 26.07.2024 року, адресованої Баранівській міській раді, ОСОБА_1 просила зобов`язати свого сусіда ОСОБА_4 зрізати дерево (горіх), яке заподіює їй шкоду (а.с.15).

Згідно відповіді Баранівської міської ради від 20.08.2024 року №02-12/887, 14.08.2024 року працівниками міської ради було здійснено комісійний виїзд, під час якого було встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_6 біля межі земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку росте горіх , крона якого звисає за межі ділянки . Комісією рекомендовано ОСОБА_5 прийняти міри щодо вказаного порушення (а.с.16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будинок АДРЕСА_8 не зареєстровано (а.с.65).

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Згідно пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей.

Як вбачається з наданої представником відповідача інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 не являється власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Доказів того, що відповідач є землекористувачем сусідньої земельної ділянки, позивачем також не надано. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не може виступати належним відповідачем у даному спорі.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, нормами статті 105 Земельного кодексу України встановлено, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Таким чином, законодавство надає позивачу право самостійно обрізати гілки дерев відповідача, які виступають на її земельну ділянку, якщо таке проникнення створює їй перепони у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 280 - 282, 284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення правил добросусідства - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д.С.