Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №157/1010/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1010/26

Провадження №1-кп/157/148/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025030540000223 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Червища, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацевлаштованого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 у темну пору доби, приблизно о 21 годині 20 хвилин 19 вересня 2025 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним мотоциклом марки «KINLON» моделі «JL150-70C», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись зі швидкістю 50-60 кілометрів за годину по вулиці Центральна в с. Рудка Червинська Камінь-Каширського району Волинської області в напрямку с. Оленине Камінь-Каширського району Волинської області, тобто в межах населеного пункту, з перевищенням максимально допустимої швидкості руху, на асфальтованому покриті без вибоїн на прямій ділянці дороги, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, виявивши перешкоду у вигляді пішохода ОСОБА_6 , який сидів на дорожньому асфальтованому покриті на відстані близько 1,3 м від узбіччя дороги за напрямком руху ОСОБА_4 , маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, не вжив заходів до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду для інших учасників руху перешкоди, здійснив маневр об`їзду пішохода ліворуч, не вибравши безпечного інтервалу та не розрахувавши відстань між транспортним засобом та пішоходом, у результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_6 .

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих багатоуламкових переломів верхньої третини діафізу лівої великогомілкової кістки та верхньої і середньої третин діафізу лівої малогомілкової кістки, множинні садна волосистої частини голови і лівої гомілки. За ступенем тяжкості вищевказані закриті багатоуламкові злами діафізів лівих великогомілкової і малогомілкової кісток як кожен окремо, так і весь їх перелік за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров`я належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Решта тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , як кожне окремо, так і весь їх перелік відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги пунктів 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, що знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Підтвердив, що 19 вересня 2025 року, випивши з товаришем один літр алкогольного пива, сів на власний мотоцикл і поїхав додому. По дорозі додому він помітив ОСОБА_6 , який сидів на проїзній частині, однак вчасно не зреагував і об`їхати його не зміг та задньою частиною мотоцикла зачепив потерпілого. У скоєному щиро кається та просить його суворо не карати, зважити, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував потерпілому матеріальні збитки й моральну шкоду, до цього часу допомагає ОСОБА_6 по господарству, будь-яких претензій потерпілий до нього не має.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, суд переконався, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують його особу.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченого в порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо обрання покарання для обвинуваченого, суд виходить із загальних засад призначення покарання, закріплених у статті 65 КК України, за приписами якої покарання призначається у межах, установлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила на тому, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Відповідно до положень статті 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відноситься до нетяжких злочинів.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, зокрема, його виключно позитивну характеристику за місцем проживання, його критичне ставлення до скоєного, думку потерпілого, який просить обрати обвинуваченому якнайлегше покарання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, беручи до уваги наявність одразу кількох пом`якшуючих обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання із застосуванням статті 69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, ніж встановлене санкцією частини 1 статті 286-1 КК України, зокрема до покарання у виді пробаційного нагляду з позбавленням права керувати транспортними засобами буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, на переконання суду, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових інженерно-транспортних експертиз на загальну суму 16 758 грн 40 к., що підтверджуються довідками про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на мотоцикл марки «KINLON» моделі «JL150-70C», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та полімерні уламки, згідно з ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 24 вересня 2025 року, слід скасувати.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: мотоцикл марки «KINLON» моделі «JL150-70C», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та полімерні уламки, повернути власнику ОСОБА_4 .

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових інженерно-транспортних експертиз на загальну суму 16 758 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно згідно з ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 24 вересня 2025 року, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1