Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №160/34430/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34430/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №160/34430/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №045750029811 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно дублікату трудової книжки від 26.07.1988 серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 22.11.1982 по 03.04.1983, згідно з довідкою від 11.12.2024 №12/357, період роботи з 20.06.1983 по 09.03.1988, згідно архівної довідки від 16.05.2019 №74, період проходження військової служби з 10.11.1977 по 13.11.1979 відповідно до військового квитка від 10.11.1977 серії НОМЕР_2 , період навчання з 01.04.1981 по 03.03.1982 на підставі атестату від 03.02.1982 №1780;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся із заявою і документами в підтвердження стажу про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на неможливість зарахувати всі періоди роботи/

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №160/34430/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №045750029811 від 13.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки від 26.07.1988 серії НОМЕР_1 , період роботи з 22.11.1982 по 03.04.1983 згідно з довідкою від 11.12.2024 №12/357, період роботи з 20.06.1983 по 09.03.1988 згідно з архівною довідкою від 16.05.2019 №74, період проходження військової служби з 10.11.1977 по 13.11.1979 відповідно до військового квитка від 10.11.1977 серії НОМЕР_2 , період навчання з 01.04.1981 по 03.02.1982 на підставі атестата від 03.02.1982 №1780.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута апеляційним судом відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.08.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким 13.08.2025 прийнято рішення №045750029811 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Як убачається з указаного рішення, за даними пенсійного органу страховий стаж позивача становив 06 років 10 днів.

Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача:

періоди роботи згідно із записами дубліката трудової книжки від 26.07.1988 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначено дату народження;

період роботи з 22.11.1982 по 03.04.1983 згідно з довідкою від 11.12.2024 №12/357, оскільки в особовій картці форми Т-2, яка зазначена як підстава для видачі довідки, вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає даті народження позивача, зазначеній у паспорті, – ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

період роботи з 20.06.1983 по 09.03.1988 згідно з архівною довідкою від 16.05.2019 №74 з огляду на зазначення в ній дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

період проходження військової служби з 10.11.1977 по 13.11.1979 згідно з військовим квитком від 10.11.1977 серії НОМЕР_2 з огляду на зазначення у ньому дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідачем не враховано період навчання з 01.04.1981 по 03.02.1982 на підставі атестата від 03.02.1982 №1780 у зв`язку з невідповідністю зазначеного в документі імені паспортним даним позивача.

У зв`язку з неврахуванням зазначених періодів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області дійшло висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу та відмовило у призначенні пенсії за віком.

Колегія суддів вважає такий висновок пенсійного органу передчасним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, законодавство не ставить можливість зарахування трудового стажу виключно у залежність від бездоганного оформлення кожного документа, поданого особою для підтвердження такого стажу.

Визначальним для вирішення питання про зарахування відповідного періоду до стажу є встановлення факту роботи, служби або навчання конкретної особи у відповідний період.

При цьому орган Пенсійного фонду, здійснюючи реалізацію права особи на пенсійне забезпечення, має оцінювати подані документи не ізольовано один від одного, а в їх сукупності, з`ясовуючи, чи дають вони можливість ідентифікувати особу та підтвердити відповідний період діяльності.

Саме по собі існування технічної розбіжності в окремому документі не свідчить про недоведеність факту роботи, служби чи навчання та не може автоматично тягнути за собою позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Інший підхід означав би покладення на особу негативних наслідків за недоліки оформлення документів, допущені підприємствами, установами, організаціями або посадовими особами, які оформляли відповідні документи у минулому.

Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.

В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Щодо розбіжностей у даті народження, матеріалами справи встановлено, що датою народження позивача відповідно до паспорта є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із тим у частині документів, наданих для підтвердження стажу, зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів звертає увагу, що зазначена розбіжність сама по собі не є доказом того, що документи стосуються іншої особи.

Для такого висновку необхідно встановити наявність об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість ототожнення особи, зазначеної у відповідному документі, з позивачем.

Натомість відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів, фактично обмежився констатацією невідповідності дати народження, не навівши мотивів, з яких така технічна розбіжність унеможливлює ідентифікацію позивача як особи, яка працювала, проходила військову службу або навчалася у відповідні періоди.

При цьому документи містять інші відомості, які дають можливість ідентифікувати особу, а відповідачем не встановлено наявності іншої особи з аналогічними персональними даними, яка могла б бути суб`єктом відповідних трудових, службових або навчальних правовідносин.

Отже, сама по собі помилка в місяці народження – червень замість липня 1959 року – не може розцінюватися як безумовна підстава для відмови у врахуванні документально підтверджених періодів стажу.

Більше того, такий підхід відповідача не відповідає принципу належного урядування та суперечить завданню адміністративного судочинства, оскільки за формальною ознакою фактично нівелюється зміст документів, які підтверджують трудову діяльність особи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність неврахування відповідачем періодів роботи з 22.11.1982 по 03.04.1983 та з 20.06.1983 по 09.03.1988.

Щодо дубліката трудової книжки, посилання відповідача на відсутність дати народження на титульній сторінці дубліката трудової книжки також не може бути визнане достатньою правовою підставою для неврахування всіх записів, що містяться в такій трудовій книжці.

Законодавство визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому відсутність окремого реквізиту документа не свідчить про недійсність усіх внесених до нього записів, якщо за їх змістом та сукупністю з іншими матеріалами можливо встановити належність документа відповідній особі.

Відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що дублікат трудової книжки від 26.07.1988 серії НОМЕР_1 належить не позивачу.

За таких обставин неврахування записів дубліката трудової книжки лише через відсутність на титульній сторінці дати народження є надмірно формальним та не відповідає меті пенсійного законодавства.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу.

Згідно з військовим квитком від 10.11.1977 серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу у період з 10.11.1977 по 13.11.1979.

Єдиною підставою для неврахування цього періоду відповідач визначив невідповідність дати народження, зазначеної у військовому квитку, паспортним даним позивача.

Колегія суддів вважає таку підставу необґрунтованою, оскільки відповідачем не доведено, що зазначена технічна розбіжність виключає належність військового квитка саме позивачу.

При цьому орган Пенсійного фонду не позбавлений можливості перевірити відомості, наведені у документі, за іншими даними, однак відмова у зарахуванні періоду служби виключно через розбіжність у даті народження без встановлення недостовірності самого факту проходження військової служби не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, період військової служби позивача з 10.11.1977 по 13.11.1979 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо періоду навчання, у матеріалах справи наявний атестат від 03.02.1982 №1780, відповідно до якого ОСОБА_1 навчався у ПТУ №74 за спеціальністю «електрогазозварник» у період з 01.04.1981 по 03.02.1982.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII передбачено зарахування до стажу роботи періоду навчання у відповідних навчальних закладах.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних і такими, що містять відомості про періоди навчання.

Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість підтвердження відповідного періоду навчання документами навчального закладу.

Незарахування відповідачем періоду навчання з мотивів невідповідності написання імені позивача у відповідному документі паспортному написанню також є надмірно формальним.

Зміст документа, його реквізити, зазначений навчальний заклад, спеціальність та період навчання у сукупності дають можливість встановити факт навчання саме позивача.

При цьому відповідачем не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що атестат від 03.02.1982 №1780 виданий іншій особі.

Саме лише використання іншого варіанта написання імені, зумовлене особливостями оформлення документів того періоду, за відсутності інших суперечностей не може мати наслідком позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до стажу.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.04.1981 по 03.02.1982.

Колегія суддів окремо зазначає, що пенсійне законодавство має соціальну спрямованість, а тому при вирішенні питання щодо реалізації права особи на пенсійне забезпечення формальні недоліки документів не можуть переважати над установленим фактом трудової діяльності, військової служби або навчання.

Пенсійний орган, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, повинен діяти не формально, а з урахуванням усіх документів у їх сукупності, надати їм належну оцінку та, у разі виникнення сумнівів щодо належності документа, вжити передбачених законом заходів для їх перевірки.

Натомість у цій справі відповідач фактично ототожнив наявність технічних розбіжностей у документах із відсутністю підтвердження відповідних періодів стажу, не навівши достатнього обґрунтування неможливості ідентифікації позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №045750029811 від 13.08.2025.

Разом із тим колегія суддів погоджується і з визначеним судом першої інстанції способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за встановлення судом протиправності рішення про відмову у призначенні пенсії та необхідності врахування певних періодів до страхового стажу належним способом захисту є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву особи з урахуванням правової оцінки суду.

Такий спосіб захисту не передбачає підміни судом суб`єкта владних повноважень та не означає безпосереднього вирішення судом питання про призначення пенсії, яке належить до компетенції Пенсійного фонду.

Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та правильності висновків суду щодо необхідності зарахування спірних періодів до страхового стажу.

Фактично апелянт наполягає на формальному застосуванні вимог до оформлення документів, однак такі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не дають підстав для висновку про законність рішення пенсійного органу. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 -без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №160/34430/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов