Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №390/569/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 390/569/26 (суддя Підгірська Г.О., м Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2026 року у справі №390/569/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Садовського Микити Олександровича – сержанта поліції, поліцейського 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач-1), Садовського Микити Олександровича – сержанта поліції, поліцейського 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві (далі – відповідач-2) в якому просить скасувати постанову про накладання на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.140 КУпАП від 23.02.2026 та закрити провадження по цій справі.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.02.2026 відповідачем було складено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА 6711079, відповідно до якої 23.02.2026 водій керував автобусом при цьому здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Харків без узгодженої уповноваженим органом Національної поліції України схеми маршруту руху та розкладу руху, чим порушив п.32.2. ПДР за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2026 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, обставини на підставі яких складена оскаржувана постанова, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства поліцейський вмотивовано виніс оскаржувану постанову за ч.2 ст.140 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування судом першої інстанції матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки є водієм, а не посадовою особою до компетенції якої належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів…; відсутня об`єктивна сторона правопорушення, оскільки водій повинен мати при собі схему маршруту та розклад руху та на водія не покладається обов`язок щодо погодження у визначеному законодавством порядку з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Схема руху за маршрутом, за яким здійснювалося перевезення позивачем, не потребує погодження з органами національної поліції, оскільки така вимога у Постанові КМУ №176 відсутня.

Правові підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача відсутні.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідач-1 просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає про відсутність позивача узгодженої з уповноваженим підрозділом Національної поліції: схеми маршруту руху та розкладу руху.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач є водієм механічного транспортного засобу - автобусу S 416GT-HD, з номерним знаком НОМЕР_1 .

Як вбачається із затвердженого зразка паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень, він погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Позивач керував автобусом який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Харків без узгодженої схеми маршруту руху та розкладу руху.

Відповідач 2 поліцейський 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві. ОСОБА_2 , діючи згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", зафіксував подію на нагрудний відеореєстратор, відеозапис якого додано на оптичному диску до відзиву.

У зв`язку з цим позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 23.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав при собі та не надав працівникам поліції схему маршруту та розклад руху під час здійснення регулярних пасажирських перевезень.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 140 КУпАП порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб. квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду

- посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до пункту п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з п. 2.1 «г» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожне перевезення небезпечних вантажів документацію відповідно до вимог встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", та "Про перевезення небезпечних вантажів".

Відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 52-3 КУпАП до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належить здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів з уповноваженими органами Національної поліції під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до п.1.2 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278 перевізник - юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами. Згідно п. 1.3 цього автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. У відповідності до п. 1.4 Порядку схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України. В пункті 2.12 Порядку прямо зазначено, що паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим затвердження паспорта автобусного (пункт 2.13) підрозділом Національної поліції України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи відповідач-2 поліцейський 2 го взводу 7 роти 4 батальйону ПОЛК -1 УПП м Києві. Садовський М.О., діючи згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", зафіксував подію правопорушення на нагрудний відеореєстратор, відеозапис з якого наявна в матеріалах справи.

З цього відеозапису видно, що позивач на вимогу працівників поліції не надав їм будь-яких документів, які підтверджують наявність у нього схеми маршруту руху та розкладу руху під час здійснення регулярних пасажирських перевезень.

Отже, зважаючи на те, що позивач не мав при собі та не пред`явив працівникам поліції для перевірки документи, зазначені в пункті п. 2.1 «г» ПДР України, а саме схему маршруту та розкладу руху, суд апеляційної інстанції вважає, що такі дії правильно було кваліфіковано працівником поліції, як такі що містять склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Колегія вважає безпідставними доводи позивача про те, що його протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності правові підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, оскільки такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17.

З огляду на колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" констатував, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знає, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності враховуючи те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки є водієм, а не посадовою особою до компетенції якої належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів…; відсутня об`єктивна сторона правопорушення, оскільки водій повинен мати при собі схему маршруту та розклад руху та на водія не покладається обов`язок щодо погодження у визначеному законодавством порядку з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування; схема руху за маршрутом, за яким здійснювалося перевезення позивачем, не потребує погодження з органами національної поліції, оскільки така вимога у Постанові КМУ №176 відсутня, враховуючи те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме у зв`язку з не пред`явленням працівникам поліції для перевірки документів зазначених в пункті п. 2.1 «г» ПДР України - схеми маршруту та розкладу руху, а не у зв`язку з наявністю чи відсутністю перелічених ним обставин на які він посилається в апеляційній скарзі.

Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2026 року у справі №390/569/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов