Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №387/852/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 387/852/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2026 року (суддя Солоненко Т.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00010251 від 10.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, гранична допустима маса транспортного засобу у 44 тонни може бути застосовано виключно у випадках, коли на напівпричепі перевозиться контейнер, встановлений згідно з установленими стандартами. Відсутність такого контейнера унеможливлює правомірне застосування нормативу 44 тонни. Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, адже граничний строк сплинув 02.05.2026. Звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом. Просить застосувати наслідки недотримання позивачем процесуального строку та залишити позовну заяву без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00010251 від 10.04.2026, яка є предметом оскарження в цій справі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що транспортний засіб TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , 28.03.2025 о 09:25 год. за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,775% (3,11 тон), при дозволеній максимально фактичній масі 40 тон.

ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову в адміністративному порядку, проте скарга залишилась без задоволення.

Не погодившись з постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00010251 від 10.04.2026, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивачем була подана скарга до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування вказаної постанови, яка зареєстрована Укртрансбезпекою 22.04.2026 за № 2185/ел/0/9-26. За результатами розгляду скарги Укртрансбезпекою прийнято рішення про залишення постанови без змін. Копію даного рішення позивачем отримано лише 13.05.2026 засобами поштового зв`язку. Не погоджуючись з таким рішенням Укртрансбезпеки, позивачем було подано адміністративний позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду, у прийнятті якого ухвалою суду від 27.05.2026 відмовлено.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Отже під час апеляційного розгляду справи, насамперед, оцінці підлягають висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, адже це є доводами апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно зі ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.04.2026 було подано скаргу з долученням копії постанови.

Відтак, є очевидним, що станом на 22 квітня 2026 року позивач отримав копію спірної постанови, проте до суду звернувся лише 29 травня 2026 року, тобто з порушенням приписів статті 286 КАС України.

Щодо зазначених позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22 зазначив, що зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, з огляду на наведені висновки Верховного суду, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

Також не може розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду й подання первинного позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду, адже норми Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачають предметну юрисдикцію цієї категорії справ, які є для позивача очевидними та зрозумілими.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив строк звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи сукупність наведених обставин, не надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2026 року в адміністративній справі № 387/852/26 скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з 11 серпня 2026 року та не підлягає оскарженню в силу відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова