Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №160/2283/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2283/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000027/2 від 27.11.2025 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2025/000204.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що декларантом не було надано належних та достатніх документів, які підтверджують транспорту складову митної вартості товару.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Україна (Покупець) та компанією ISTANBUL TARIM URUNLERI VE GIDA SAN TIC LTD STI, Туреччина (Продавець) укладено Контракт від 08.11.2024 № 08/11-2024, за у мовами якого покупець купує товар: Екстракт кореня колючелистника 50% (екстракт мильного кореня 50%); Мильний корінь (корінь колючелистника золотистого). Постачання товару здійснюється продавцем на умовах EXW, Стамбул, Туреччина, згідно з Інкотермс 2010. Ціна за товар встановлюється в доларах США та визначається згідно з інвойсами на кожну партію товару.

На підставі Інвойсу від 11.11.2025 № STN2025000001611 в адресу покупця поставлено партію товару загальну суму 4 200,00 дол. США.

З метою митного оформлення партії товару представником позивача 27.11.2025, з урахуванням проведених митних консультацій, подано до Київської митниці ЕМД № 25UA100430588854U6, до якої були додані: пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.11.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № STN2025000001611 від 11.11.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 221126 від 22.11.2025; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № A6272987 від 21.11.2025; банківський платіжний документ б/н від 13.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від № 158 від 21.11.2025; довідка № 25/11/2025 від 25.11.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.11.2024 № 08/11-2024; додаток № 1 до Зовнішньоекономічного договору від 08.11.2024; Договір про надання послуг митного брокера № 241224 від 24.12.2024; Договір (контракт) про перевезення № 692 від 11.11.2025; Договір (контракт) про перевезення № 698 від 17.11.2025; заява декларанта від 27.11.2025 про не застосування обмежень щодо пропуску та випуску товарів, встановлених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»; електронний сертифікат про непреференційне походження товару № D1938187 від 20.11.2025; копія митної декларації країни відправлення від 21.11.2025 № 25341300EX00951678.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100430/2025/000027/2 від 27.11.2025 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2025/000204, які є предметом оскарження в цій справі.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не довів, що подані декларантом документи містили числові розбіжності.

Натомість в результаті дослідження документів, які були подані до митного органу на підтвердження транспортної складової, суд апеляційної інстанції встановив, що останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення транспортної складової митної вартості товару на шляху переміщення до кордону України, а також вартість перевезення, які також були подані разом з митною декларацією до Київської митниці.

Суд звертає увагу апелянта на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, згідно з яким якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган необґрунтовано зауважив про неподання декларантом окремих документів, пов`язаних з експедиторськими послугами, адже такі документи, як заявка на перевезення, повідомлення про додаткові витрати, тощо не є обов`язковими з метою визначення митної вартості товару, оскільки не підтверджують ані факт надання транспортних послуг, ані їх вартість. Такі документи є внутрішніми документами між суб`єктами договірних правовідносин, на підставі яких погоджується вид послуг та їх вартість. У свою чергу вартість послуг оформлюється належними первинними документами, які і були надані під час митного оформлення товару. Натомість митний орган не довів, що такі документи мають числові розбіжності, доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що такі документи можуть не містити всі складові перевезення.

Так само митний орган не є органом, який уповноважений здійснювати контроль за дотримання умов договорів (контрактів), як зовнішньоекономічних, так і внутрішніх, а тому декларант не зобов`язаний подавати до митного органу всі документи, які передбачені умовами договорів, які не визначені Митним кодексом України як такі, що є обов`язковими для цілей митного оформлення товару.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подані позивачем разом з ЕМД документи в повній мірі підтверджують всі складові митної вартості товару, в тому числі витрати на його транспортування.

Первинні документи, які були подані позивачем до митного органу, є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

При цьому митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/2283/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 11 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова