Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №340/4528/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4528/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 щодо зарахування періодів його роботи з 01.01.2004 по 07.03.2007 та з 12.03.2007 по 27.01.2025 на посаді лікаря-анестезіолога до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати йому періоди роботи з 01.01.2004 по 07.03.2007 та з 12.03.2007 по 27.01.2025 на посаді лікаря-анестезіолога до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію з дати призначення з 27.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У квітні 2025 року він звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів його роботи на посаді лікаря-анестезіолога у 2004 – 2024 роках у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач відмовив у цьому, пославшись на те, що після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 після 01.01.2004 до страхового стажу у подвійному розмірі.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 01.01.2004 – 23.03.2005, 29.11.2005 – 07.03.2007, 12.03.2007 – 31.08.2012, 01.09.2012 – 31.12.2024 до страхового стажу у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 27.01.2025, виплативши йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що правові підстави для зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 відсутні.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1996 року працює лікарем у закладах охорони здоров`я.

У січні 2025 року позивач, досягнувши віку 60 років та продовжуючи працювати в КНП «Добровеличківська лікарня», звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 29.01.2025 про призначення йому пенсії за віком.

До заяви він надав довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, а саме: довідку КНП «Добровеличківська лікарня» №20/01-16 від 27.01.2025 про його роботу у 1996 – 2007, 2012 – 2025 роках; довідку КНП «Помічнянська міська лікарня»№01-02/31 від 13.01.2025 про його роботу у 2007 – 2012 роках.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області №110950002621 від 06.02.2025 прийняло рішення, яким з 27.01.2025 призначило позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На час призначення пенсії страховий стаж позивача за розрахунками відповідача склав 41 рік 4 місяці 16 днів (порахований по 31.12.2024). При цьому період роботи з 01.10.1998 по 31.12.2003тривалістю 5 років 3 місяці врахований до страхового стажу в подвійному розмірі (10 років 6 місяців).

Згодом ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №110950002621 від 24.04.2025 про перерахунок пенсії, яким у зв`язку з додатково наданими позивачем документами про навчання у вищому навчальному закладі за денною формою у 1987 – 1993 роках врахувало до страхового стажу ще 5 років 9 місяців 27 днів та перерахувало у зв`язку з цим пенсію з 27.01.2025.

Тож загалом страховий стаж позивача для обчислення розміру пенсії за віком за підрахунками відповідача склав 47 років 2 місяці 13 днів (566 місяців), а коефіцієнт страхового стажу – 0,47167. Основний розмір пенсії за віком позивача, визначений відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», склав 17815,74 грн., а доплата за 12 років понаднормового страхового стажу, передбачена абзацом 2 частини 1 статті 28 цього Закону, склала 283, 32 грн.

Між тим, у квітні 2025 року представник позивача – адвокат Дзісь А.Р. звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 03.04.2025, у якій просив зарахувати період роботи позивача лікарем-анестезіологом з 01.01.2004 по 31.12.2024 до страхового стажу у подвійному розмірі та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

На цю заяву ГУ ПФУ в Кіровоградській області надало відповідь №2793-2552/Д-02/8-1100/25 від 01.04.2025, у якій зазначило, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Правові підстави для зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 відсутні.

Позивач, не погодившись з такою відповіддю, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Вказані пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах в подвійному розмірі, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ є діючими і на теперішній час.

Так, положеннями статті 24 Закону № 1058-IV не скасовано статтю 60 Закону № 1788-ХІІ та не зупинено її дію. А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону № 1058-IV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

В постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ, вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за 1058-IV.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність права у позивача на зарахування стажу в подвійному розмірі, яке передбачене ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, не пов`язаного із набранням чинності Закону № 1058-IV та яке не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Судом з`ясовано, що відповідними записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.03.1985 підтверджено, що позивач працював у закладах охорони здоров`я на таких посадах:

1) Добровеличківська центральна районна лікарня:

- 01.10.1998 – 23.03.2005– завідуючий реанімаційним відділенням,

- 24.03.2005– 28.11.2005– заступник головного лікаря по лікувальній частині,

- 29.11.2005– 07.03.2007– лікар-анестезіолог.

2) вузлова лікарня станції Помічна (перейменована у 2015 році в КЗ «Помічнянська лікарня», перетворена у 2019 році в КНП «Помічнянська міська лікарня»):

- 12.03.2007 – 31.08.2012 – лікар-анестезіолог.

3) Добровеличківська центральна районна лікарня (реорганізована у 2019 році в КНП «Добровеличківська центральна районна лікарня», у 2021 році перейменована в КНП «Добровеличківська лікарня»):

- 01.09.2012 і до призначення пенсії 27.01.2025– лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Отже, враховуючи правилами статті 60 Закону України №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Законом України №1058-IV, вказані періоди роботи позивача на посаді лікаря-анестезіолога в закладах (відділеннях) охорони здоров`я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Також, колегія судді зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки твердження про те, що страховий стаж з метою призначення позивачу пенсії обчислював не він, а за принципом екстериторіальності інший територіальний орган ПФУ - ГУ ПФУ в Київській області - належними доказами не підтверджені, рішення №110950002621 від 06.02.2025 приймало саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області, водночас у матеріалах пенсійної справи позивача, відсутні будь-які розпорядчі акти ГУ ПФУ в Київській області (рішення, протоколи, розпорядження), які б стосувалися спірних правовідносин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров