Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №280/143/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/143/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року (суддя Максименко Л.Я) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» до Запорізької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» звернулось із позовною заявою до Запорізької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради №17 від 17.12.2025.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради №17 від 17.12.2025.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

03.03.2025 представником позивача під час розгляду справи по суті заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з неможливістю до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.

05.03.2026 до суду надійшла заява (вх.№11757) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року задоволено частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» до Запорізької міської ради, треті особи - Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

17.04.2026 додаткове рішення набрало законної сили та позивачу видано виконавчий лист.

08.05.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» надійшла заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №280/146/26, в якій заявник просить визначити спосіб виконання рішення шляхом стягнення на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Встановлено спосіб виконання додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №280/143/26 шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Запорізької міської ради витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Запорізька міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 03 березня 2026, подала апеляційну скаргу, згідно з якою просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначено, зокрема, наступне.

Суд правильно зазначив, що метою Програми, що затверджена оскаржуваним рішенням, є виконання рішень про стягнення коштів місцевого бюджету, установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення з метою недопущення настання негативних наслідків для департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та структурних підрозділів департаменту освіти і науки Запорізької міської ради пов`язаних із неможливістю реалізації власних та делегованих повноважень у зв`язку із стягненнями, що є наслідком наявності відповідних рішень судів та неможливості виконання судових рішень.

Однак, згідно з ч. 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої статті 48) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Разом з цим, механізм виконання рішень про стягнення коштів місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Пунктом 25 Порядку визначено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Отже, оскаржуване рішення прийнято на виконання вказаних вище нормативно-правових актів та з метою належного виконання, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили.

Сама по собі програма не націлена на виконання судових рішень виключно по відношенню до позивача. +Дія програми направлена на виконання всіх судових рішень, як тих, що існували на момент прийняття програми, так і тих, що можливі в майбутньому.

Вказане повністю відповідає приписам пункту 3 Розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо формування бюджетних програм головними розпорядниками коштів державного бюджету, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України від 25.08.2023 №465.

Також вказані Методичні рекомендації не є обов`язковими до виконання, оскільки носять рекомендаційний характер, а тому суд першої інстанції не обґрунтовано спирався на них як на нормативно-правовий акт, що має обов`язкову силу.

Також, оскаржуваним рішенням затверджено бюджетну програму, яка є основою для розробки її паспорту.

Розділом шостим Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року N 538-р визначено, що Паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Тобто, вимога суду надати паспорт одночасно з рішенням про затвердження Програми суперечить встановленому законодавством порядку.

Неможливо скласти паспорт програми, яка ще не існує юридично, тому висновки суду щодо невмотивованості та необґрунтованості бюджетної програми з огляду на відсутність її паспорту не відповідає приписам закону.

Питання «виконання» програми на момент розгляду справи є питанням фактичного виконання бюджету, а не законності самого акта про затвердження бюджетної програми.+ На момент прийняття рішення відповідач не міг «не виконати» програму, оскільки її дія ще не розпочалася. В свою чергу неможливість передбачити повне виконання програми у майбутньому не робить оскаржуване рішення протиправним у момент прийняття.+ А питання оцінки виконання програми знаходиться поза площиною спірних правовідносин, оскільки адміністративний суд оцінює рішення, дії та/або бездіяльність суб`єктів владних повноважень на час їх прийняття.

Також скаржник зазначає, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Підставою для звернення позивача до адміністративного суду стала його незгода із рішенням Запорізької міської ради від 17.12.2025 №17 «Про затвердження Програми для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027 роки».

Оскаржуваним рішенням Запорізька міська рада вирішила Затвердити Програму для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027 роки. Додатком 1 визначені прогнозовані обсяги фінансування Програми за роками, а саме 2025 – 100,000 тис. грн., 2026 - 500,000 тис. грн., 2027 – 1 000,000 тис. грн.

Проте, позивач вважає, що реалізація оскаржуваного рішення призведе до фактичного унеможливлення негайного виконання в повному обсязі рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 ухвалене у справі №908/252/24.

Тобто, позивач ставить у залежність реалізацію оскаржуваного рішення з майбутнім та неминучим, на його думку, настанням юридичних наслідків у вигляді неповного покриття заборгованості.

При цьому, позивач не обґрунтовує та не доводить жодними доказами, в чому саме полягає порушення його прав оскаржуваним рішенням на момент звернення до суду.

За таких обставин, підстава звернення до суду не ґрунтується на законі та не підлягає судовому захисту.

Позивач обґрунтовує неправомірність оскаржуваного рішення не посиланням на конкретну норму права, яку порушено, а на власні фінансові очікування.

Також скаржник посилається на дискреційні повноваження ради.

Крім того скаржник посилається на незгоду з додатковим судовим рішенням.

Так, у своїх письмових запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідачем зазначалось, що з долучених до заяви представником позивача документів неможливо встановити ціну договору та тарифів на послуги, які сторони узгодили під час укладання договору, що свідчить про не узгодження тарифів з клієнтом.

За відсутності таких відомостей відповідач позбавлений можливості

обґрунтовано заперечувати, щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, а суд встановити порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) та настання підстав виникнення зобов`язань на оплату послуг у позивача.

Представником позивача у порушення вимог ч. 4 ст. 134 КАС України детального опису робіт до заяви не долучено, а з долученого акту передачі виконаних робіт від 03.03.2026 неможливо встановити, які саме послуги були надані адвокатом, їх вартість та час витрачений на надання таких послуг.

Більше того, матеріали справи №280/143/26 свідчать, що адвокат Приладишева Н. Г. не готувала та не подавала жодного процесуального документа - всі вони підписані та подані іншим представником (Бриль А. В.). Це підтверджує відсутність факту надання послуг саме заявленим адвокатом.

Скаржник зазначає, що Договір від 01.12.2025 нібито передбачає допомогу у справі №280/143/26, щодо визнання протиправним та скасування рішення від 17.12.2025 №17, хоча оспорюване рішення прийнято лише через 16 днів, а сама справа виникла лише через 36 днів після підписання договору;

У квитанції №03/03 від 03.03.2026 зазначено підставу - договір від 01.12.2026. Таким чином, документ містить посилання на правочин, який на момент оплати ще не існував.

Системний аналіз цих розбіжностей свідчить про штучне формування доказів витрат на правничу допомогу. Такі докази є недостовірними у розумінні ст. 75 КАС України, а витрати - нереальними.

Наведені хронологічні розбіжності та суперечності в датах документів свідчать про невідповідність поданих доказів критеріям реальності та достовірності.

Враховуючи, що згідно з квитанцією від 03.03.2026 оплата здійснювалася за договором, який фактично ще не набрав чинності (дата виникнення прав та обов`язків - 01.12.2026), такі витрати не можуть бути визнані фактично понесеними у межах даної справи.

Скаржник просить скасувати Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 280/143/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» до Запорізької міської ради, треті особи: Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про визнання протиправними та скасування рішення від 17.12.2025№ 17 «Про затвердження Програми для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025– 2027 роки».

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що на момент прийняття спірного Рішення №17, на виконанні у УДКСУ у м.Запоріжжі знаходились три виконавчих документи про стягнення на користь Позивача коштів на загальну суму 3966270,0 грн.

Інші виконавчі провадження відсутні.

Згідно з додатком №3 до Рішення №17 (Очікуванні результати, ефективність програми, за період виконання програми (2025-2027рік) завданням та показником виконання програми є саме три виконавчих документа, а не будь яка інша кількість.

Рішення №17 було прийнято Відповідачем саме з метою зупинення та змінюється порядок виконання трьох судових рішень (виконавчих документів) по стягненню коштів з боржника Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та його структурних підрозділів на користь Позивача.

Так, за змістом Програми затвердженої Рішення №17 вона прийнята відповідно до п.25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, за яким у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою, в межах яка є більш ніж в двоє є меншою ніж сума заборгованості на дату прийняття програми.

Тобто, Відповідач прийнявши рішення №17 якою затвердив Програму для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027 роки обмежив можливість стягнення існуючих грошових зобов`язань визнаних судом на користь Позивача, виключно коштами в межах існуючої програми (в двічі менше ніж сума заборгованості) та фактично з відстрочкою платежу.

При цьому слід зазначити, що прийняття такої програми не є додатковим виділенням коштів і не зумовлено було відсутністю коштів за рахунок яких могло бути виконане судове рішення, а здійснено виключно з метою недопущення стягнення коштів з інших рахунків Департаменту освіти, які визначені законодавством.

Згідно даних Бюджету Запорізької міської територіальної громади на 2025 рік затвердженого Рішенням міськради №56 від 04.12.2024 Загальний фонд фінансування (видатків) Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (без Спеціального фонду) становив 2 212 458 735,0 грн. (додаток №3 до Рішення №56

Тобто, до прийняття спірного Рішення №17, безспірне стягнення в 2025 році з рахунків боржника Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради мало здійснюватися у рамках можливих видатків в сумі 2 212 458735,0 грн, а після прийняття рішення№17 було обмежено сумою 100 000,00 грн.

Рішення №17 прямо впливає та порушує права Позивача, оскільки ним обмежено його право на виконання судового рішення про стягнення коштів за судовим рішенням.

Також позивач зазначає, що відповідачем прямо порушено процедуру прийняття бюджетної програми встановленої ч.3.ст.20 Бюджетного кодексу України, оскільки оскаржувана бюджетна програма прийнята після формування прогнозу місцевого бюджету та його затвердження, без передбачених Бюджетним кодексом підстав та на термін не передбачений для бюджетної програми.

Як правильно встановив суд у відповідача були відсутні передбачені законодавством об`єктивні обставини ініціювання бюджетної програми.

Наявність судового рішення за якою передбачено безспірне списання коштів з місцевого бюджету є самостійною та достатньою підставою стягнення коштів з місцевого бюджету.

Згідно до ст.19 Конституції, Запорізька міська рада, як орган місцевого самоврядування приймаючи спірне Рішення №17 зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в затвердженій Програмі та апеляційні скарзі посилається на те, що положеннями Порядку №845 визначено можливість прийняття окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

Так, пункт 25 Порядку №845 передбачає лише можливу наявність у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, а не встановлює право її прийняття органом місцевого самоврядування.

Тобто посилання на можливу наявність у боржника бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду не є тотожним праву на прийняття такої програми.

Оскаржувана Програма затверджена Рішенням №17: прямо обмежує виконання рішень рамками бюджетного фінансування; ставить їх виконання у залежність від асигнувань; фактично дозволяє їх часткове або тривале невиконання.

Посилання апелянта на дискрецію є безпідставним, оскільки: дискреція не дозволяє порушувати Конституцію; орган влади не має права обмежувати виконання судових рішень; суд має повноваження перевіряти такі рішення. У даному випадку має місце перевищення повноважень.

Позивач посилається на необґрунтованість Програми: відсутність розрахунків; відсутність зв`язку з реальним боргом; відсутність альтернативних механізмів фінансування.

Апеляція скарга цього не спростувала.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Дніпровського територіального управління стягнуто на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» 4 113 102,81 грн.

Згідно Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі № 908/252/24 набрало законної сили та 12.12.2024 на їх виконання видано накази.

13.12.2024 накази №908/252/24 пред`явлено до органів Державної казначейської служби України в Запорізькій області.

Листом від 06.01.2025 УДКСУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя повідомило, що взяло на виконання судові накази по справі №908/252/24, але виконати немає змоги через відсутність бюджетних асигнувань у боржника, що унеможливило виконання рішення у загальному порядку.

21.11.2025 позивач звернувся із заявою про зміну способу виконання по справі №908/252/24 до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 10.12.2025 спосіб виконання було змінено з метою забезпечення реального, а не формального виконання. Так, відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області стягнення на користь позивача має бути здійснено з Департаменту освіти і науки ЗМР. 15.12.2025 накази та ухвалу суду про зміну способу виконання нами було подано до УДКСУ у м. Запоріжжі, в якій обслуговується Департамент освіти і науки ЗМР.

Рішенням № 17 від 17.12.2025 Запорізька міська рада затвердила Програму для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, — а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Частина 3 статті 24 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами пункту 22 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 2 статті 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (Положення №215), відповідно до підпункту 3 пункту 4 якого Казначейство, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

За положенням пункту 1 Порядку № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За пунктом 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»;

коди класифікації видатків бюджету - коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, коди програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, коди типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів/тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільовий метод, коди економічної класифікації видатків бюджету;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України, Податковому кодексі України, Законах України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про виконавче провадження» та актах Кабінету Міністрів України, що регулюють бюджетні відносини.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Приписами пункту 24 Порядку № 845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Пунктом 25 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Приписами пункту 26 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.

Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку.

Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

Пунктом 28 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

За положенням пункту 31 Порядку № 845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.

На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.

Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що виконання судового рішення є обов`язковим і забезпечення його виконання покладено на Державу. Водночас законодавцем визначено окрему процедуру виконання судових рішень щодо стягнення коштів з органів, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і саме цією процедурою встановлені особливості виконання таких рішень.

Так, норми Порядку №845 визначають повноваження органу Казначейства, яке, як центральний орган, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, зобов`язане вживати заходів щодо боржників у разі недостатності коштів на їх рахунках для виконання виконавчого документу. Проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України є одним із засобів впливу на бюджетну установу з метою стимулювання її у найкоротші строки вжити заходів, спрямованих на вирішення питання щодо отримання коштів, необхідних для погашення заборгованості. Умовою вжиття такого заходу є надіслання органом Казначейства вимоги боржнику, якою його зобов`язано вчинити дії, спрямовані на встановлення асигнувань протягом одного місяця після отримання такої вимоги. Наявність у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень є підставою для списання коштів лише з рахунку, відкритого на виконання цієї програми та відкладення безспірного списання з нього у разі надіслання вимоги.

Проте така програма не звільняє бюджетний орган від обов`язку виконати вимогу органу Казначейства щодо вжиття заходів, спрямованих на отримання необхідного фінансування цієї програми та не обмежує право органу, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, встановлювати обмеження щодо проведення платежів боржника, що передбачено пунктом 31 Порядку № 845.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Дніпровського територіального управління стягнуто на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» 4 113 102,81 грн.

Так, на виконанні в УДКСУ у м. Запоріжжі перебувають наступні виконавчі документи по справі № 908/252/24, стягувачем за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП»:

- наказ Господарського суду Запорізької області від 20.06.2025 по справі № 908/252/24 про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 3761 1401) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції;

- наказ Господарського суду Запорізької області від 12.12.2024 по справі № 908/252/24 про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37611401) 3 936 270,00 грн основного боргу, 40 041,57 грн пені, 37 1 10,92 грн 3% річних, 33 569.82 грн інфляційних втрат, 66 1 10,50 грн судового збору;

- наказ Господарського суду від 20.01.2025 по справі № 908/252/24 про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37611401) 25 000,00 грн витрат на професійну (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції, з урахуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 по справі № 908/252/24 про зміну способу виконання рішення суду, зазначивши про стягнення вищевказаних коштів шляхом їх списання з відповідних рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради .

Тобто, на виконанні у УДКСУ у м. Запоріжжі станом на 15.12.2025 перебували виконавчі документи лише щодо стягнення на користь позивача суми боргу в розмірі 4 113 102,81 грн.

Рішенням № 17 від 17.12.2025 Запорізька міська рада затвердила Програму для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027 роки.

Так, Програмою передбачено загальний бюджет на виконання всіх судових рішень на загальну суму 1 600 000 грн на 2025– 2027 роки, з яких у 2025 році — 100 000 грн, у 2026 році – 500 000 грн та у 2027 році 1 000 000 грн.

У розділі «Координація та контроль за ходом виконання Програми» вказано, що Головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, на підставі отриманої інформації від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (у встановлені строки) готує паспорт бюджетної програми та звіт про виконання паспорту бюджетної програми.

Колегія суддів наголошує, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 30.08.2018 у справі №916/4106/14, встановлено обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Отже, прийняття оскаржуваного рішення не обґрунтовано конкретними нормами законодавчих актів. Враховуючи те, що даним рішенням відповідач обмежив обсяг фінансування для забезпечення виконання рішень суду протягом 2025-2027 років певним розміром, що є меншим від загального розміру боргу відповідача за виконавчим листам, що знаходиться на виконанні в ГУ ДКСУ, такі дії не лише перешкоджають ефективному виконанню рішень суду та виконавчих документів, тобто не відповідають меті бюджетної програми, затвердженої оскаржуваним рішенням, не передбачають альтернативних заходів, які б надавали можливість збільшити обсяг цієї бюджетної програми у разі потреби, а і свідчать про створення відповідачем штучних перешкод для належного та своєчасного виконання рішень судів та виконавчих документів, зокрема виконавчих листів позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що саме законність рішення суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) є предметом оскарження у даній справі, а тому позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права, з урахуванням норм статтей 19, 264 КАС України.

Аналогічний висновок у тотожних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справа №200/21286/16-а.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Щодо посилання скаржника на незгоду з додатковим судовим рішенням, колегія суддів зазначає таке.

За положенням статті 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Рішення щодо частини позовних вимог може бути оскаржено у загальному порядку.

За частиною 5 статті 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, додаткове рішення є рішенням суду яке оскаржується окремо або разом з судовим рішенням.

Так, скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просив скасувати лише рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року в адміністративній № 280/143/26.

Отже, заявник не звертався із апеляційною скаргою щодо оскарження жодаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року. Так, висловлювання у апеляційній скарзі щодо незгоди з прийнятим рішенням не є тотожнім зверненням з вимогами щодо його оскарження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров