Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №195/214/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 195/214/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року (суддя Кондус Л.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № R33544 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного покарання у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за рішенням Виконавчого комітету Мирівської сільської ради від 04.09.2020 позивач призначений опікуном над малолітніми племінниками, що мають статус дітей-сиріт і 19.03.2022 року разом з дітьми виїхав за кордон, в Україну не повертався. Дані про себе в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів не оновлював, у кабінеті не реєструвався. Про винесення стосовно себе постанову № R33544 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП обізнаний не був. При цьому, повістку про виклик до РТЦК не отримував, а постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності винесена за відсутності позивача, чим істотно порушені його права. Відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, а в самій постанові відсутнє посилання на будь який належний та допустимий доказ того, що позивач не встав на військовий облік у відповідному центрі комплектування та соціальної підтримки, можна дійти єдиного вірного правового висновку про протиправність та незаконність оскаржуваної постанови. Відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки особа, яка притягається до відповідальності не була проінформована про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Позивач вказував, що йому не надсилали чи іншим чином не повідомляли про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також тому, що у порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, відповідачем не забезпечено можливість скористатися фундаментальним правами - дати пояснення у справі, подати докази, скористатися послугами адвоката, а отже порушено право на захист.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за рішенням Виконавчого комітету Мирівської сільської ради від 04.09.2020 позивач призначений опікуном над малолітніми племінниками, що мають статус дитей-сиріт і 19.03.2022 разом з дітьми виїхав за кордон, в Україну не повертався. Дані про себе в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів не оновлював, у кабінеті не реєструвався. Заявник вважає, що йому не потрібно було оновлювати дані про себе для РТЦК, перебуває за кордоном. Скаржник вказував, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував, від її отримання не відмовлявся. Поштове відправлення повернули адресату, так як будинок розташований у приватному секторі і за вказаною у відправленні адресою адресат відсутній.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно копії повістки № 1648468 на ім`я ОСОБА_1 , останньому повідомлено про необхідність явки на 14 год 00 хв. 19.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Томаківка) для уточнення даних.

Повістка направлена засобами поштового зв`язку 31.12.2024, повернувся конверт з неврученням відправлення. З копії конверту та поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 була направлена повістка з рекомендованим поштовим відправленням, а також про повернення повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 67).

24.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

25.08.2025 постановою .в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 № R33544, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку «Укрпошта» була направлена повістка про необхідність прибуття 19.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Під час розгляду справи було встановлено, що в поштовому повідомленні, що повернулось до РТЦК наявна відмітка про те, що адресат відсутній за вказаною адресою та печатка «Укрпошти» від 24.01.2025, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно до п.п. 2 п. 41 Порядку № 560.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210-1 КУпАП.

За змістом статті 245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вбачається, що позивач не 19.01.2025 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», тобто вчинив правопорушення передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

25.08.2025 постановою № R33544, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку «Укрпошта» була направлена повістка про необхідність прибуття 19.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Під час розгляду справи було встановлено, що в поштовому повідомленні, що повернулось до РТЦК наявна відмітка про те, що адресат відсутній за вказаною адресою та печатка «Укрпошти» від 24.01.2025, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно до п.п. 2 п. 41 Порядку № 560.

Згідно зі ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів тощо.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до п.3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі Порядок №560) призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз.4 п.69 Порядку № 560 у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно паспортних даних, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку.

Згідно з п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі Правила №270), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З аналізу наведеної вище правої норми вбачається, що відповідно вимог Правил №270 працівники оператора поштового зв`язку Укрпошта зобов`язані вручити повістку особисто, у разі відсутності такої особи повістка повертається відправнику.

Згідно до копії повістки № 1648468на ім`я ОСОБА_1 , останньому повідомлено про необхідність явки на 14 год. 00 хв. 19.01.2025 для уточнення даних. З копії конверту та поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 була направлена повістка з рекомендованим поштовим відправленням, а також про повернення повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, наведені вище обставини підтверджують факт невиконання обов`язку, визначеного у ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності.

При цьому, наявність такої обставини як перебування позивача за кордоном та перебування на його утриманні малолітніх дітей не є обставиною, що дає право призовниками, військовозобов`язаними, резервістами в особливий період порушувати правила військового обліку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 гривень є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті, а наявні докази підтверджують обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров