Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №160/1362/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року справа 160/1362/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 (суддя Конєва С.О.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за підготовку та захист дипломного проєкту “магістра” в Українській інженерно-педагогічній академії у 2021 році за 122 календарних днів, що передбачена статтею 15 Закону України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням за підготовку та захист дипломного проєкту “магістра” в Українській інженерно-педагогічній академії у 2021 році за 122 календарних днів, що передбачена статтею 15 Закону України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.01.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надавалось п`ять днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог статті 160 КАС України та з дотриманням вимог частин 1, 2 статті 161 КАС України, а саме: із зазначенням у позові місця проживання позивача згідно відомостей, які містяться у застосунку "Дія" чи/ або надати відповідні докази про місце проживання позивача за зазначеною у позові адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог пункту 2 частини 5 статті 160, частини 4 статті 161 КАС України;

- доказів, які свідчать про проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_1 саме в 2021 році (період, що є предметом спору), у відповідності до вимог частини 4 статті 161 КАС України;

- доказів, що свідчать про проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 за 4 місяці перебування в навчальних відпустках в 2021 році та надати докази перебування у навчальній відпустці у цей період (копії наказів чи інше), у відповідності до вимог частини 4 статті 161 КАС України;

- докази, які підтверджують факт навчання позивача саме в 2021 році у наведеному у позові навчальному закладі, 4 місяці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви.

Надаючи оцінку законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного:

Право на звернення до суду реалізується, серед іншого, у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування для юридичних осіб або прізвище, ім`я, по батькові для фізичних осіб сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, якщо в позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями, бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України, в разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем до неї додані наявні в нього докази, що на його думку підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Для всебічного, повного, об`єктивного вирішення справи, з`ясування всіх обставин законності рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративний суд зобов`язаний витребувати необхідні докази самостійно у відповідності до частини 4 статті 9, частини 4 статті 77, частини 3 статті 80 КАС України.

Таким чином, у спірному випадку суд не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання певних доказів колегія суддів вважає безпідставним.

На переконання колегії суддів, залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного місця проживання, за умови наявності електронного кабінету, є проявом невиправданого, надмірного формалізму, який явно не узгоджується з реалізацією права громадянина на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, завданням адміністративного судочинства, направленого на своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, створює штучні перепони у доступі громадянина до суду та порушує принцип верховенства права.

Верховний Суд в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до неправомірного обмеження права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд повинен переконатись в тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до правосуддя таким чином, що порушується сам зміст цього права. Обмеження буде неспівмірним з положенням стаття 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (Уейт і Кеннеді проти Німеччини). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитись розгляду по суті своєї справи (Цалкізіс проти Греції). Надмірний формалізм може суперечити практичному та ефективному праву доступу до суду. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову по суті (Белеш проти Чехії, Волчлі проти Франції). Є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, а утворюють перепону, яка перешкоджає вирішенню справи (Карт проти Туреччини, Есім проти Туреччини, Ефстатіу проти Греції).

Колегія суддів ще раз наголошує, що у даній конкретній справі відсутні об`єктивні підстави для залишення позовної заяви без руху та для повернення позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241 244, 315, 320 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 про повернення позовної заяви.

Справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з 11.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко