Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №160/32488/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року справа 160/32488/24

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.12.2024 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2.22 наказу командира військової частини №249 від 19.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати пункт 35 наказу командира військової частини №259 від 29.09.2022;

- зобов`язати нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 18.09.2022 по 31.07.2023 та додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.09.2022 по 31.01.2023;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини № НОМЕР_2 від 30.09.2022 «Про результати службового розслідування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 позовні вимоги задоволено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відповідачем не доведено факт самовільного залишення позивачем місця несення служби. При цьому самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що відповідно до абзаців 1, 2 та 4 підпункту 2.2.5. пункту 2.3. розділу 2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 №40: У військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються: накази командира (керівника) військової частини (установи) з основної діяльності; накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині). Видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказів по стройовій частині та наказів з основної діяльності в тому числі про результати службового розслідування, здійснене в межах його повноважень. Згідно абзацу 16 пункту 15 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України 15.09.2022 № 280: Сержанти і солдати, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з дати залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення. Згідно абзаців 1 та 5 пункту 16 розділу ІІ тієї ж Інструкції - не виключаються із списків особового складу військової частини, а обліковуються як тимчасово відсутні особи: які самовільно залишили військову частину та щодо яких повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або витяг із наказу (по особовому складу) про звільнення їх з військової служби командування військової частини не отримало. Апелянт вказував, що Порядком №260 забороняється виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військова частина НОМЕР_1 вказує, що з 18.09.2022 року позивача не можна вважати таким, що виконував обов`язки військової служби та його виключення з усіх видів забезпечення є цілком обґрунтованим. Виключаючи позивача з усіх видів забезпечення, видаючи наказ від 19.09.2022 №249, відповідач діяв на підставі відповідних положень наказів, виданих вищим суб`єктом владних повноважень – Міністерством Оборони України у підпорядкуванні якого знаходиться відповідач. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. В частині вирішення питання про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №8313 не містить остаточного рішення. А саме, за неможливості забезпечити участь позивача у проведенні службового розслідування у відповідності до Порядку в зв`язку з його відсутністю на військовій службі, з метою забезпечення можливості реалізації позивачем своїх прав у майбутньому, було прийнято рішення відкласти вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, до його повернення на військову службу, що знайшло відображення, як у акті службового розслідування, так і у наказі командира військової частини НОМЕР_1 про затвердження його результатів. Наказ про результати службового розслідування, що оскаржується позивачем, може бути підставою для подальшого прийняття рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, однак, сам по собі таким рішенням не є, та не створює безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків. Оцінка акту службового розслідування та наказу про результати службового розслідування, в тому числі й оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту та наказу, якщо таке рішення буде прийнято у майбутньому. Зазначає, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації у Військові частині НОМЕР_1 з 22.03.2022.

З пояснень позивача встановлено, що 31.08.2022 перебуваючи на бойовій позиції біля м.Бахмут Донецької області отримав контузію, близько 23:00 год позивача було направлено до м.Дружківка для складання первинних медичних документів. У м.Дружківка позивач перебував декілька днів та 03.09.2022 його направлено до АДРЕСА_1 , а вже звідти до м.Павлоград, де він почав проходити медичне обстеження та лікування отриманої контузії. Проходив позивач лікування в госпіталі в м.Павлограді до 14.09.2022.

Позивач вказує, що повернувся до місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 14.09.2022, що не спростовано відповідачем. Проживав позивач разом з іншими побратимами у визначеному місці командиром роти капітаном ОСОБА_2 в м.Бахмут. Весь час в період з 14.09.2022 по 03.10.2022 позивач знаходився в м. Бахмут разом з командиром взводу лейтенантом ОСОБА_3 та командиром роти ОСОБА_2 .

Командир взводу ОСОБА_4 . 03.10.2022 повідомив ОСОБА_1 , що за наказом командира роти він має здати зброю та засоби індивідуального захисту відповідальним посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та в наступному відбути до АДРЕСА_2 .

Позивач 03.10.2022 прибув до АДРЕСА_2 , доповів старшому по пункту постійної дислокації про прибуття і останній повідомив про необхідність прибути до стройової частини для подання рапортів про прибуття. В стройовій частині позивачу стало відомо, що його оголошено таким, що самовільно залишив місце несення служби.

Встановлено, що 07.10.2022 позивач подав заяву до Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, де виклав всі обставини учасником яких він став.

Адвокатом позивача направлено адвокатський запит №110 від 20.10.2024 до Військової частини НОМЕР_1 за яким запитувались ряд документів. 05 грудня 2024 року отримано лист від Військової частини НОМЕР_1 від 21.11 2024. З листа встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2022 №249 ОСОБА_1 було оголошено таким, що самовільне залишив місце несення служби 18.09.2022 та виключено з котлового, речового та грошового забезпечення. 20.09.2022 наказом №7612 розпочато службове розслідування відносно позивача за фактом самовільного залишення місця несення служби. Складено акт службовою розслідування. 30.09.2022 наказом №8313 завершено службове розслідування відносно позивача за фактом самовільного залишення місця несення служби.

Наказом №259 від 29.09.2022 позивача увільнено від займаної посади та виведено в розпорядження командира військової частини.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до статей 85, 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; - надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ, пунктів 1- 6 розділу V, пунктів 1, 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Військова частина НОМЕР_1 повідомляла ОСОБА_1 , що 20.09.2022 наказом №7612 розпочато службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби. Складено акт службовою розслідування. 30.09.2022 року наказом №8313 завершено службове розслідування відносно за фактом самовільного залишення місця несення служби. Натомість пояснення від ОСОБА_1 у межах проведення службового розслідування не витребувались, не відомо про отримання пояснень від командирів ОСОБА_1 , зокрема командира взводу ОСОБА_3 та командира роти ОСОБА_2 .

З результатами службового розслідування, актом службового розслідування, позивача не було належним чином ознайомлено.

Слід вказати, що встановлено не дотримання процедури проведення службового розслідування, відсутні матеріали службового розслідування та рапорти щодо початку та підстав проведення службового розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.

Нарікання позивача на призначення та проведення службового розслідування знайшли свої підтвердження у межах розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема такі обов`язки: - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; - вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.

Відповідно до статей 26, 27 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 45, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до частини 2 статті 24 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпунктів «д» пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Отже, передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Встановлено, що наказ командира №259 від 29.09.2022, яким ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, винесений не на підставі отримання військовою частиною витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Позивача увільнено від займаної посади за результатами службового розслідування, натомість такої підстави для увільнення від посади та військової служби не передбачено.

Згідно пояснень командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , безпосереднього командира позивача: « ОСОБА_1 нікуди не зникав 18.09.2022 і його ніхто не шукав, не дзвонив. Крім того, в акті службового розслідування зазначено, що начебто за поясненнями молодшого сержанта ОСОБА_5 підтверджено, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби. Такі пояснення є неправдивими, так як ОСОБА_5 є командиром відділення мого взводу, тобто моїм підлеглим, і в період з 07.09.2022 по 21.09.2022 він проходив стаціонарне лікування в Дніпропетровському обласному спеціалізованому реабілітаційному центрі «Солоний лиман», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2585 від 21.09.2022. Я маю в розпорядженні копію такого документа, адже здійснюю облік місця знаходження своїх підлеглих. Тому мені не відомо, яким чином ОСОБА_5 міг надати пояснення про залишення місця служби ОСОБА_1 ».

Отже, командир позивача не підтвердив самовільне залишення військової частини позивачем, вказано, що ОСОБА_1 нікуди не зникав 18.09.2022.

Відповідно до статті 1, частин 1, 2, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 2, 9, 12 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який у подальшому продовжувався.

В Україні діє воєнний стан, спеціальний правовий режим, який регулюються Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно пунктів 1, 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. На період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено на період воєнного стану особам рядового і начальницького, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, додаткову винагороду до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення підтверджується бойовим наказом, журналом бойових дій або журналом ведення оперативної обстановки, бойовим донесенням, рапортом (донесенням) командира підрозділу (групи), про участь кожного військовослужбовця, довідкою про участь у заходах.

Передбачено, що за весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Відповідно до пунктів 144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Тобто лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування, відбувається призупинення військової служби. Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 не надає докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового, продовольчого, речового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022, за період з 18.09.2022 по 31.07.2023. Враховуючи, що військову службу було призупинено без внесення відомостей до ЄРДР про самовільне залишення місця несення служби, без отримання пояснень позивача та без врахування перебування його з 18.09.2022 за місцем несення служби, грошове, продовольче, речове забезпечення та додаткова винагорода мають бути нараховані та виплачені.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили 11.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко