Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №280/7190/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року справа 280/7190/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції в Запорізькій області 15.08.2025 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом в якому просить стягнути ОСОБА_1 241591,60 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, 4800,00 грн вартість послуг з оцінки збитків та 2956,70 грн судових витрат.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що службове розслідування щодо завдання матеріальної шкоди за наслідком скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди не проводилось, наказу про відшкодування шкоди, завданої особою, начальником не приймалось, доказів подання пропозицій щодо добровільного відшкодування шкоди та відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди позивачем суду не надано. Органу поліції потрібно було провести розслідування з метою визначення розміру завданої шкоди та притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. Позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, що є порушенням встановленого законом порядку відшкодування завданої шкоди.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що підставою притягнення поліцейського до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та дорожньо-транспортною пригодою, що спричинило шкоду встановлені ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/4381/22 (кримінальне провадження №1-кп/334/628/22) від 16.11.2022, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв`язку із примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України, а тому підстави для проведення службового розслідування були відсутні. Скоївши дорожньо-транспортну пригоду, відповідач достеменно знав про спричинення матеріальної шкоди, однак, жодних дій, направлених на її відшкодування, добровільно не вчинив. Оскільки станом на час подання позовної заяви відповідач не відшкодував матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою наслідком якої стало пошкодження авто позивача, є доведеним право на стягнення матеріальної шкоди.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2022 у справі №334/4381/22 на підставі розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, встановлено наступні обставини: 18.04.2022 приблизно о 8:00 годині, в світлу пору доби, водій ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по проїзній частині вулиці Бородінська у м. Запоріжжя з боку вулиці Маршала Чуйкова в напрямку вулиці Половецької. В цей же час, в попутному напрямку з автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , попереду нього рухалися три автомобілі: першим рухався легковий автомобіль червоного кольору, з ввімкненим покажчиком лівого повороту, який наближаючись до прилеглої території зліва (заїзд до СТО), зупинився з метою надання переваги в русі зустрічним транспортним засобам; другим рухався легковий автомобіль синього кольору, який почав знижувати швидкість руху та зупинився за легковим автомобілем червоного кольору; третім рухався легковий автомобіль білого кольору, який також почав знижувати швидкість за легковими автомобілями червоного та синього кольору. В цей же час, у зустрічному вказаним транспортним засобам напрямку рухався автомобіль “Кобальт АРК-18-01 NZ”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , від керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час руху, в районі будинку 89 по вул. Бородінській водій автомобіля “Toyota Prius”, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити автомобілі, які рухалися в попутному з ним напрямку попереду та момент початку зниження ними швидкості руху, та маючи при цьому технічну можливість уникнути зіткнення з ними, діючи із злочинною недбалістю, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та лише безпосередньо перед зіткненням застосував гальмування та небезпечний та невиправданий дорожньою обстановкою маневр відвороту вліво.

Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області №901 від 31.05.2021 “Пpo закріплення працівників за службовими транспортними засобами” поліцейський водій БПОП ГУНП в Запорізькій області капрал поліції Білий Н.Р. закріплений за службовим автомобілем марки Toyota Prius реєстраційний номер 082337 кузов № НОМЕР_3 , 2013 ріку випуску, штатна група АП, інв. №101510874, власником якого є ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області №323 від 21.04.2022 та №369 від 13.05.2022 за фактом ДТП за участю поліцейських БПОП ГУНП в Запорізькій області проведено службове розслідування, за наслідками якого за порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, та пункту 13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок чого службовий автомобіль пошкоджено, поліцейські БПОП ГУНП отримали тілесні ушкодження, відповідача попереджено про неповну службову відповідність.

Своїми діями водій ОСОБА_1 , відповідно до висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 “Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод” та фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1 “Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення” №KCE-19/108-22/3836 від 27.05.2022, порушив вимоги пунктів 10.1, 12.3. чинних на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху, відповідно до яких: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 12.3. Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Toyota Prius”, реєстраційний номер державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв лобове зіткнення з автомобілем “Кобальт АРК-18-01 NZ”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному йому напрямку.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2022 у справі №334/4381/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв`язку із примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України.

ГУНП в Запорізькій області з ТОВ “Южтрансінвест” 29.11.2022 укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки збитків (завданої матеріальної шкоди) об`єкта: транспортного засобу Toyota Prius реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN НОМЕР_3 , 2013 ріку випуску, колір білий.

ТОВ “Южтрансінвест” 12.12.2022 надано звіт №20119 про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку завданого власнику КТ3 Toyota Prius реєстраційний номер 082337 становить 241591,60 грн.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію”, відповідно до частини 1 статті 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Проте, в Законі України “Про Національну поліцію” відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Отже, оскільки у Законі України “Про Національну поліцію” відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, то до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.

Так, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Відповідно до статті 2 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України (далі - особи).

Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до частин 1-4, 7 статті 8 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

З аналізу наведених норм вбачається, що службове розслідування може не призначатись якщо за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом встановлено такі факти як: винна особа; причини завдання шкоди; розмір шкоди.

Оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2022 у справі №334/4381/22, на яку посилається позивач, як на підставу для звільнення від обов`язку проведення службового розслідування, не було визначено розмірі завданої ОСОБА_1 шкоди, то й підстави для застосування частини 3 статті 8 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність звіту №20119 від 12.12.2022 про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, також не звільняє позивача від обов`язку проведення службового розслідування, оскільки саме в ході такого розслідування і мало бути встановлено розмір заподіяних збитків.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами 3, 4 та 5 цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 10 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Під час судового розгляду не встановлено факту направлення позивачем претензії відповідачу та факту відмови останнього добровільно відшкодувати збитки завдані державі.

Таким чином, у спірному випадку позивачем порушено порядок відшкодування завданої шкоди, встановлений Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 11.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко