Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №440/5142/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р. Справа № 440/5142/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 (суддя С.С. Сич), по справі № 440/5142/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), в якій просив :

визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: "Черкаський апеляційний суд вирішив: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп." шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого Верховний Суд вирішив: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень" шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн.

12.05.2026 до суду надійшло клопотання Державної казначейської служби України про залишення позову без розгляду у справі № 440/5142/26. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 вже звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Казначейства, у якому просить: визнати неправомірними дії Казначейства щодо виконання виконавчих листів у цивільній справі № 709/377/21; зобов`язати Казначейство виконати зазначені виконавчі листи шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, зокрема щодо стягнення на його користь 12 000 грн витрат на правову допомогу, 4 640 грн втраченого заробітку, 3 775,40 грн витрат на експертизу та 900 000 грн. Казначейство зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито провадження у справі № 320/25722/25 за цим позовом, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

12.05.2026 до суду надійшло клопотання Державної казначейської служби України про залишення позову без розгляду по справі № 440/5142/26, яке вмотивовано тим, що ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою від 09.06.2025 до Казначейства, яка містить такі вимоги:

визнати неправомірними дії Казначейства щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Казначейство виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Черкаський апеляційний суд вирішив: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12 000 гривень. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4 640,00 гривень. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3 775, 40 гривень» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Казначейство виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданого 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Верховний Суд вирішив: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900 000, 00 гривень» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна.

Зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/25722/25 за позовом ОСОБА_1 до Казначейства, розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 задоволено частково клопотання відповідача Державної казначейської служби України про залишення позову без розгляду у справі № 440/5142/26.

Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в частині позовних вимог про: визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми; зобов`язання Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: "Черкаський апеляційний суд вирішив: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп." шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна; зобов`язання Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого Верховний Суд вирішив: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень" шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна.

В іншій частині клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Закрито провадження у справі № 440/5142/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в частині вимоги про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву частково без розгляду, пославшись на наявність у провадженні Київського окружного адміністративного суду справи № 320/25722/25, оскільки зазначені справи не є тотожними: у них відрізняються склад відповідачів, предмет та підстави позову, зокрема у справі № 440/5142/26 заявлено окрему вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка відсутня у справі № 320/25722/25, а тому відсутні передбачені пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України підстави для залишення позову без розгляду; крім того, суд передчасно дійшов висновку про необхідність закриття провадження в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога пов`язана з оскарженням неправомірних дій відповідачів та має розглядатися в межах заявленого спору, а посилання на цивільну юрисдикцію є необґрунтованим. Також відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду лише 13.05.2026, тоді як позивач отримав його фактично 15.05.2026, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати заперечення, що істотно порушило його процесуальні права та принцип змагальності сторін.

Відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення заперечував та просив відмовити.

Відповідач-2 по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.04.2026 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій просив :

визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: "Черкаський апеляційний суд вирішив: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп." шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі №709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого Верховний Суд вирішив: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень" шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн.

12.05.2026 до суду надійшло клопотання Державної казначейської служби України про залишення позову без розгляду по справі № 440/5142/26, яке вмотивовано тим, що ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою від 09.06.2025 до Казначейства, яка містить такі вимоги:

визнати неправомірними дії Казначейства щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Казначейство виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Черкаський апеляційний суд вирішив: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12 000 гривень. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4 640,00 гривень. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3 775, 40 гривень» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Казначейство виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданого 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Верховний Суд вирішив: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900 000, 00 гривень» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна.

Зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/25722/25 за позовом ОСОБА_1 до Казначейства, розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги у справах № 320/25722/25 та № 440/5142/26 є тотожними, оскільки заявлені з однакових підстав - невиконання виконавчих листів у справі № 709/377/21, між тими самими сторонами та щодо одного предмета спору, а відмінність полягає лише у додатковій вимозі про відшкодування моральної шкоди. Посилаючись на положення частини четвертої статті 46 КАС України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідач вказує, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України як орган, що представляє державу. З огляду на те, що позов у справі № 320/25722/25 подано раніше, відповідач вважає, що позов у справі № 440/5142/26 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суду від 18.05.2026, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України та зобов`язання її виконати виконавчі листи у справі № 709/377/21 є тотожними вимогам, що вже розглядаються у справі № 320/25722/25, оскільки стосуються тих самих сторін, предмета та підстав, у зв`язку з чим на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України залишив їх без розгляду; водночас вимога про відшкодування моральної шкоди у справі № 320/25722/25 не заявлялася, однак після залишення без розгляду основних публічно-правових вимог вона не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства окремо, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження у цій частині закрито з роз`ясненням, що така вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Статтею 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому суді. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду у тотожному спорі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу ''res judicata'', наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 640/5563/19.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

У постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

У межах спірних правовідносин спірним є питання наявності в межах двох справ № 440/5142/26 та № 320/25722/25 одночасної сукупності вказаних вище умов, які є підставою для залишення позову без розгляду у справі, що розглядається.

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі № 320/25722/25 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, з урахуванням уточненої позовної заяви, про:

визнання неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: «Черкаський апеляційний суд вирішив: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12 000 грн 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4 640 грн 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3 775 грн 40 коп.» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданого 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: Верховний Суд вирішив: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900 000, 00 (дев`ятсот тисяч) гривень» шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна.

Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Аналізуючи зміст позовних вимог у справах № 440/5142/26 та № 320/25722/25, колегія суддів зазначає таке.

У справі № 440/5142/26 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, у якій просив:

визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів по цивільній справі № 709/377/21, виданих 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за рахунок бюджетної програми;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого: "Черкаський апеляційний суд вирішив: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп." шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

зобов`язати Державну казначейську службу України та державу Україна виконати виконавчий лист по цивільній справі № 709/377/21, виданий 25.02.2025 Чорнобаївським районним судом Черкаської області згідно якого Верховний Суд вирішив: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень" шляхом безспірного списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку держави Україна;

стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Отже, колегія суддів встановила, що заявлений у справі № 440/5142/26 позов від 25.04.2026 є тотожнім позову, заявленому від 09.06.2025 у справі № 320/25722/25, та, зокрема, стосується визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчих листів у цивільній справі № 709/377/21 та зобов`язання Казначейства і держави Україна виконати зазначені виконавчі листи шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Тобто, зі змісту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 320/25722/25 та позовної заяви ОСОБА_1 (зміна підстав та предмету позову) від 09 вересня 2025 року вбачається, що предмет та підстави позову у справі № 320/25722/25 охоплюються предметом та підставами позову у цій справі.

За приписами пунктів 7, 9 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 4 статті 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 43 КАС України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Таким чином, адміністративна дієздатність в адміністративному судочинстві належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь, органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

За приписами підпункту 3 пункту 4 цього Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є Державна казначейська служба України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 359/299/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) зазначила, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Доводи апелянта про відмінність складу відповідачів також не спростовують висновків суду, оскільки належним відповідачем у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України, а тому зазначена обставина не свідчить про відсутність тотожності спорів у відповідній частині.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позов у цій справі та в адміністративній справі № 320/25722/25 подано позивачем до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, подано щодо одного й того самого предмету оскарження про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії. Жодних посилань на те, що відповідне рішення суб`єкта владних повноваження оскаржується позивачем в частині, позовна заява не містить, адже обґрунтування позовних вимог у справі № 440/5142/26 та у № 320/25722/25 є тотожнім.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 320/25722/25, яка перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів вважає також за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставності закриття провадження у справі № 440/5142/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в частині вимоги про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди в сумі 10000 грн., оскільки така вимога у спірних правовідносинах є похідною від основних позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та зобов`язання його вчинити певні дії, оскільки заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує саме з неправомірністю таких дій. За обставин, коли основні позовні вимоги залишено без розгляду, самостійний розгляд вимоги про відшкодування моральної шкоди в межах цього адміністративного провадження є неможливим, оскільки встановлення протиправності поведінки відповідача є необхідною передумовою для вирішення питання про наявність підстав для її відшкодування. При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди сама по собі може бути предметом окремого позову в порядку цивільного судочинства, за наявності передбачених законом підстав. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду лише 13.05.2026, тоді як позивач отримав його 15.05.2026, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати заперечення, що, на його думку, призвело до істотного порушення його процесуальних прав та принципу змагальності сторін.

Сам по собі факт отримання позивачем зазначеного клопотання 15.05.2026 не свідчить про порушення його процесуальних прав, оскільки апелянтом не наведено обставин, які б підтверджували, що суд першої інстанції розглянув таке клопотання без надання позивачу можливості висловити свою позицію щодо заявленої відповідачем вимоги. При цьому позивачем не зазначено, які саме заперечення, докази чи інші обставини він мав намір подати суду, але був позбавлений такої можливості, а також не обґрунтовано, яким чином це могло вплинути на правильність вирішення судом питання щодо залишення позову без розгляду. Крім того, подання відповідачем клопотання 13.05.2026 саме по собі не свідчить про порушення встановленого процесуального порядку його розгляду, оскільки заява про залишення позову без розгляду може бути подана до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про фактичне позбавлення позивача можливості реалізувати належні йому процесуальні права або про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності учасників справи, у зв`язку з чим наведені доводи апеляційної скарги є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Отже, судом встановлено наявність проваджень з розгляду адміністративних справ про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 440/5142/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 11.08.2026 року