Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №480/9476/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р. Справа № 480/9476/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 17.12.25 у справі № 480/9476/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

третя особа: Міністерство Оборони України, інша особа - Військова частина НОМЕР_2

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, інша особа - Військова частина НОМЕР_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ,

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати документи за увесь період служби (зокрема за періоди служби у в/ч НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та за період наявних відряджень):

- належним чином засвідчену копію витягу з послужного списку або копію обліково - послужної картки або довідку про проходження військової служби (трудову діяльність) військовослужбовця (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170);

- належним чином засвідчену копію службової картки ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчену копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- належним чином засвідчені копії бойових наказів (бойові розпорядження) щодо ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчену копію журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно - вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення щодо ОСОБА_1 ;

- належним чином засвідчені копії рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

15.12.2025 позивач подав заяву про виключення з числа учасників Військову частину НОМЕР_2 та залучення за потреби як третьої особи Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в/ч НОМЕР_5 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 матеріали адміністративної справи № 480/9476/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, інша особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 вказану позовну заяву прийнято та залишено без руху.

Не погодившись з ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 480/9476/25, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на безпідставність, необґрунтованість і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати зазначену ухвалу.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Відповідно до статтею 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади від 23.07.2025 зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача з 14.03.2000 та на момент подання позову є місто Київ. Позовні вимоги зверненні до відповідача — Військової частини НОМЕР_1 , яка також зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Таким чином офіційним місцезнаходженням як позивача, так і відповідача є місто Київ.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду зобов`язано ОСОБА_1 надати належні докази, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин щодо його фактичного перебування в місті Суми у зв`язку з проходженням військової служби станом на час подання позову та постановлення оскаржуваної ухвали у справі № 480/9476/25. На виконання вимог зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції позивач жодних документів не надав.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції вдався до формального аналізу реєстрації та не розмежував поняття «місце проживання» і «місце перебування». З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 25 КАС України дійсно передбачено альтернативну підсудність справ за вибором позивача — за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) або знаходження особи-позивача.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, обов`язок доказування наявності підстав для застосування правил альтернативної підсудності (зокрема, факту проживання чи перебування у місті Суми на законних підставах) покладено саме на позивача.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, на які посилався скаржник, та перевірки фактів його перебування у місті Суми у зв`язку з проходженням військової служби, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду позивачу було надано процесуальну можливість надати будь-які належні й допустимі докази, на підтвердження вказаних обставин.

Проте позивач, наданим йому процесуальним правом не скористався, вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконав.

Колегія суддів зазначає, що самі лише твердження особи про її перебування чи проходження служби в певному регіоні, не підтверджені належними й допустимими документальними доказами, не можуть слугувати правовою підставою для визначення територіальної підсудності справи.

За таких обставин висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних у матеріалах справи офіційних даних — Витязі з Реєстру територіальної громади, згідно з яким зареєстрованим місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є місто Київ.

Стосовно посилань апелянта на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обмеження доступу до правосуддя та порушення принципу процесуальної економії, колегія суддів зазначає таке.

Право на судовий захист не є абсолютним. Чинним процесуальним законодавством встановлено певні обмеження, зокрема щодо територіальної підсудності справ, які мають на меті забезпечити чіткий, впорядкований та ефективний розгляд спорів належним судом. Судовий розгляд справи судом, до юридичної компетенції якого вона не віднесена законом, є порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції права на розгляд справи «судом, встановленим законом».

Направлення справи до Київського окружного адміністративного суду за належною територіальною підсудністю в жодному разі не обмежує ОСОБА_1 доступу до правосуддя та не позбавляє його права на судовий захист.

Окрім того, позивач клопотав про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке згідно з нормами КАС України здійснюється без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Отже, це повністю спростовує доводи скаржника про ускладнення реалізації його процесуальних прав як військовослужбовця через географічну відстань суду.

З огляду на викладене, невиконання позивачем процесуального обов`язку щодо доказування свого місця перебування, Сумський окружний адміністративний суд дійшов правомірного висновку про відсутність законних підстав для залишення справи у своєму провадженні та обґрунтовано передав її за підсудністю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода позивача з передачею справи не свідчить про порушення його прав, якщо справа направляється до суду за його офіційним місцем реєстрації чи місцем знаходження відповідача, оскільки у такому випадку в повній мірі забезпечується розгляд справи судом, установленим законом.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується реєстрація ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 саме у місті Києві, висновок Сумського окружного адміністративного суду про передачу справи до Київського окружного адміністративного суду є законним та обґрунтованим.

Отже, вирішення спору за зареєстрованим місцем проживання позивача та за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ та Київську область (Київський окружний адміністративний суд). За таких обставин ця справа не підсудна Сумському окружному адміністративному суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу у справі слід залишити без змін.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 30, 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 480/9476/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц