Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №520/34692/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р.Справа № 520/34692/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/34692/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не включенні ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 21.02.2023 по 11.08.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 21.02.2023 по 11.08.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 28.07.2025 позов задоволено.

У березні 2026 р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24, та встановити строк ІНФОРМАЦІЯ_5 для подачі звіту про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 заяву задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 подати протягом дев`яносто днів з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24.

22.06.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов звіт про виконання судового рішення від 03.06.2025 у справі №520/34692/24.

У звіті відповідач зазначив, що на виконання рішення суду ним складено довідку-розрахунок №1679/ВФЗ від 11.09.2025 про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з лютого 2023 р. до серпня 2023 р., відповідні суми якої включено до заявок-розрахунків на фінансування (заявки на жовтень 2025 — червень 2026 рр.), поданих до Фінансово-економічного управління.

Зауважував, що фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» не відкрито та ІНФОРМАЦІЯ_6 не має бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди.

Вважав, що ним виконано рішення шляхом складання довідки-розрахунку та подання заявок на виділення коштів для виплати позивачу грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.06.2026 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24 в частині перерахунку додаткової грошової винагороди позивача.

Визнано поданий ІНФОРМАЦІЯ_3 звіт від 22.06.2026 таким, що не підтверджує виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24 в частині невиплаченої додаткової грошової винагороди.

Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24, в частині невиплаченої додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 - 90 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту, накласти на керівника відповідача штраф та встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення – 30 днів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що нарахування додаткової винагороди не є належним виконанням судового рішення.

Вказує, що судовим рішенням зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 21.02.2023 по 11.08.2023.

Тобто, належним виконанням рішення суду є включення ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди.

Однак, у звіті про виконання рішення суду не міститься інформація про видачу вказаного наказу, натомість ІНФОРМАЦІЯ_5 безпідставно обрано інший спосіб виконання рішення суду: нарахування та виплата додаткової грошової винагороди.

Також, зауважує, що в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 382-2 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_5 не направив ОСОБА_1 копію звіту та інших матеріалів справи, що мало бути підставою для його неприйняття судом першої інстанції.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції надано занадто великий строк для подачі звіту про виконання рішення - 90 днів, який не відповідає необхідному часу для виконання рішення суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – третя особа) не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач та третя особа просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 виконано судове рішення в частині нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Водночас, через не проведення позивачу виплат з додаткової винагороди, суд першої інстанції вважав за можливе відмовити у прийнятті звіту в цій частині з наданням нового строку для його подання – 90 днів.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №520/34692/24 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 21.02.2023 по 11.08.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення.

На виконання судового рішення, відповідач склав довідку-розрахунок №1679/ВФЗ від 11.09.2025 про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з лютого 2023 р. до серпня 2023 р.

У звіті, ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначив, що недоплачені суми грошового забезпечення включені до заявок-розрахунків на фінансування (заявки на жовтень 2025 — червень 2026 рр.), поданих до Фінансово-економічного управління.

Зауважував, що фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» не відкрито та ІНФОРМАЦІЯ_6 не має бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди.

За висновками суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_5 виконано судове рішення в частині перерахунку додаткової грошової винагороди позивача та не виконано в частині виплати заборгованості зі спірного грошового забезпечення.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що судовим рішенням зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 21.02.2023 по 11.08.2023.

Тобто, належним виконанням судового рішення є включення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 в наказ про виплату спірної винагороди .

Ухвал суду про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 520/34692/24 матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що складання довідки-розрахунку№1679/ВФЗ від 11.09.2025 не є достатнім доказом виконанням судового рішення у справі № 520/34692/24.

Водночас, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача щодо не виконання відповідачем судового рішення, не дослідив належним чином чи складались відповідачем накази про виплату додаткової винагороди із включенням до них ОСОБА_1 .

Отже, вирішуючи питання про затвердження звіту, встановлення нового строку для його подачі в частині виплати заборгованості, судом першої інстанції фактично не з`ясовано обставини виконання рішення суду.

Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для затвердження звіту в частині перерахунку додаткової винагороди та відмови у його прийнятті в частині виплати заборгованості є передчасним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.

Натомість, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Разом з цим, вирішення питання про прийняття або продовження строку подання звіту про виконання рішення суду, у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті.

Щодо доводів апелянта про невідповідність звіту вимогам ч. 3 ст. 382-2 КАС України через не направлення суб`єктом владних повноважень його копії позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-2 КАС України до звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Тобто, до звіту суб`єкт владних повноважень має надати докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

Дослідивши звіт та додатки додані до нього, колегія суддів зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно не надано доказів направлення копії звіту з додатками ОСОБА_1 .

Водночас, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 зареєстрований в системі «Електронний Суд» та отримав вищевказаний звіт у електронному кабінеті 22.06.2026, про що вказує у додаткових поясненнях, поданих суду першої інстанції.

При цьому, ОСОБА_1 у вказаних додаткових поясненнях висловив заперечення щодо обставин, викладених ІНФОРМАЦІЯ_5 у звіті, як наслідок, відсутність доказів направлення йому копії звіту не є достатньою підставою для неприйняття звіту та скасування судового рішення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо затвердження звіту, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження вирішення питання прийняття звіту про виконання судового рішення до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 по справі № 520/34692/24 скасувати.

Адміністративну справу № 520/34692/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 520/34692/24.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова