Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №676/2429/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/2429/26

Провадження № 33/820/411/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Смірнова В.В., за участю секретарів судового засідання – Жураківського В.А., Яхієвої М.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , пенсіонера,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 о 17:25 год. 18 березня 2026 року по вул. Івана Огієнка - Соборна в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по другорядній дорозі, а саме по вул. Соборній, не був уважним, не стежив за змінами дорожньої обстановки, не врахував схеми організації дорожнього руху при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Івана Огієнка, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі транспортному засобу «Nissan X-Trail» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, а саме по вул. Соборна, що змусило водія ОСОБА_2 раптово змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування, з метою уникнення зіткнення, чим порушив вимоги п.16.11, п.2.3(д) ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати та закрити провадження в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянута 02 квітня 2026 року без його участі. Про вказану постанову він дізнався 20.04.2026 року, після чого 28.04.2026 року була подана апеляційна скарга, тобто з пропуском встановленого законом строку на оскарження.

Для дотримання прав ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали судової справи, заслухавши ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова – скасуванню, а провадження – закриттю за таких підстав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція приходить до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

При цьому суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Вищезазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано.

Суд першої інстанції, як на доведеність вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №618736 від 19 березня 2026 року та інші матеріали справи.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1-4 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність за: - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками; - порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди; - ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху; - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КУпАП, порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, слід вважати, що після виявлення особи, яка вчинила правопорушення, відносно останнього не пізніше двадцяти чотирьох годин повинен бути складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, будь-яких випадків відстрочення моменту складання протоколу чинним законодавством не передбачено.

Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Розшук осіб, причетних до порушення ПДР, здійснюється шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, відкритих джерел інформації, надсилання запитів про отримання необхідних фото- та/або відеофіксацій відповідної пригоди, виклику осіб для прибуття до підрозділу або відвідування їх за місцем проживання (перебування), роботи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, до обов`язкових складових правопорушення нормативними актами віднесено визначення потерпілого, якому безпосередньо було створено аварійну обстановку.

Судом першої інстанції встановлено, що адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 122 КУпАП вчинене ОСОБА_1 по вул. Івана Огієнка - Соборна в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області і пов`язане із порушенням останнім п.16.11, п.2.3(д) ПДР України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що о 17 год. 25 хв. 18 березня 2026 року по вул. Івана Огієнка - Соборна в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, а саме по вул. Соборній, він не був уважним, не стежив за змінами дорожньої обстановки, не врахував схеми організації дорожнього руху при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Івана Огієнка, не виконав вимогу дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі транспортному засобу «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що, як зазначено у протоколі, змусило водія ОСОБА_2 раптово змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення.

Разом із тим, під час апеляційного розгляду встановлено істотні суперечності у протоколі, на підставі яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зокрема, на теперішній час у матеріалах справи наявні примірники протоколу про адміністративне правопорушення, які мають однакові серію та номер, стосуються однієї і тієї самої особи, тієї самої дати, часу, місця та події, однак містять різні відомості щодо конкретної норми Правил дорожнього руху України, порушення якої ставиться у провину ОСОБА_1 , та різний час складення.

Так, у примірнику протоколу, який був вручений ОСОБА_1 , зазначено про порушення ним вимог п. 16.12 та п. 2.3(д) ПДР України.

Водночас, у примірнику протоколу з тією самою серією та номером, який міститься в матеріалах судової справи, зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог п.16.11, п.2.3(д) ПДР України. Крім того, в описовій частині вказано, що порушення вчинив ОСОБА_3 .

Таким чином, зміст протоколу у частині протоколу істотної обставини – конкретного пункту Правил дорожнього руху, який ставиться у вину особі, – є різним, оскільки п. 16.11 та п. 16.12 ПДР України регулюють різні правовідносини.

Так, відповідно до п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі.

Натомість п. 16.12 ПДР України регулює порядок проїзду перехрестя рівнозначних доріг та передбачає обов`язок водія нерейкового транспортного засобу дати дорогу транспортним засобам, які наближаються праворуч.

Отже, зазначення у протоколі п. 16.11 або п. 16.12 ПДР України має різне юридичне значення та передбачає різні фактичні передумови виникнення обов`язку водія надати перевагу в русі.

При цьому фактичний опис події, наведений у протоколі, що міститься у матеріалах справи, прямо вказує на те, що ОСОБА_1 рухався по другорядній дорозі, а автомобіль «Nissan X-Trail» – по головній дорозі, а також зазначено про невиконання вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу».

Таким чином, фактичні обставини, викладені у зазначеному примірнику протоколу, відповідають правовому регулюванню, передбаченому п. 16.11 ПДР України.

Разом із тим, ОСОБА_1 був вручений примірник протоколу, в якому зазначено зовсім іншу норму – п. 16.12 ПДР України.

За таких обставин неможливо достовірно встановити, яке саме порушення Правил дорожнього руху було пред`явлено ОСОБА_1 , як підстава для притягнення його до адміністративної відповідальності. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вручався примірник протоколу один раз.

Вказана обставина має істотне значення також з огляду на реалізацію особою права на захист, оскільки особа повинна мати можливість знати, яке саме адміністративне правопорушення їй ставиться у провину, та відповідно до цього будувати свою правову позицію.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на те, що відповідно до ст. 256 КУпАП суть адміністративного правопорушення повинна відповідати ознакам відповідного складу правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не може самостійно визначити, який із двох примірників протоколу є правильним, та замінити зазначений у врученому особі примірнику п. 16.12 ПДР України на п. 16.11 ПДР України.

Інший підхід фактично означав би зміну судом змісту підстав адміністративної відповідальності та усунення недоліків протоколу не органом, який його склав, а судом, що не відповідає засадам змагальності та забезпечення права особи на захист. Судова практика також виходить із того, що розгляд справи здійснюється в межах обставин, викладених у протоколі, а суд не вправі самостійно редагувати його зміст або відшукувати докази на користь обвинувачення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 122 КУпАП для наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити створення саме аварійної обстановки, тобто що внаслідок порушення Правил дорожнього руху інші учасники дорожнього руху були примушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів для забезпечення особистої безпеки чи безпеки інших громадян. Така ознака є обов`язковою для кваліфікації діяння за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Оцінюючи відеозаписи, долучені до матеріалів справи, суддя апеляційного суду встановлює, що він не містить достатніх об`єктивних даних, які б дозволяли достовірно встановити, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 водій автомобіля «Nissan X-Trail» був змушений раптово змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення.

Із відеозаписів не вбачається об`єктивної фіксації такого характеру маневру автомобіля «Nissan X-Trail», яка б безсумнівно свідчила про вимушеність цього маневру саме діями ОСОБА_1 .

Також, відеозапис не дає можливості достовірно встановити причинно-наслідковий зв`язок між рухом автомобіля «Mercedes-Benz» під керуванням ОСОБА_1 та необхідністю застосування водієм автомобіля «Nissan X-Trail» екстреного гальмування або різкої зміни напрямку руху.

Сам по собі факт одночасного перебування двох транспортних засобів у районі перехрестя, їх зближення чи зміна траєкторії руху ще не свідчить про створення аварійної обстановки у розумінні ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Для висновку про створення аварійної обстановки необхідно встановити саме вимушений характер відповідної реакції іншого учасника дорожнього руху та її причинний зв`язок із порушенням Правил дорожнього руху особою, яка притягається до відповідальності.

У даному випадку такий причинний зв`язок належними та достатніми доказами не підтверджений.

Посилання у протоколі на те, що дії ОСОБА_1 змусили водія ОСОБА_2 раптово змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування, саме по собі не може вважатися доказом цієї обставини, оскільки протокол є одним із джерел доказів, а наведені у ньому відомості підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими доказами.

Водночас об`єктивний відеозапис, який міг би підтвердити зазначену у протоколі обставину, такого підтвердження не містить.

Таким чином, доказами у справі не підтверджено належним чином одну з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме – створення ОСОБА_1 аварійної обстановки.

При цьому відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок щодо таких обставин має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні доказів у їх сукупності.

Крім того, наявний у справі відеозапис не підтверджує належним чином, що саме дії ОСОБА_1 спричинили аварійну обстановку та змусили водія іншого транспортного засобу різко змінити напрямок руху або застосувати екстрене гальмування.

Отже, наявні у справі докази не утворюють належної, достатньої та несуперечливої сукупності, яка б давала підстави поза розумним сумнівом встановити в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, не ґрунтується на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.5 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Вікторія СМІРНОВА