Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №607/23066/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23066/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/846/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заплітна Ірина Анатоліївна на рішення Тернопілського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року постановлене суддею Дзюбичем В.Л. у справі №607/23066/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період начання,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення з його батька - відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання позивача на період навчання.

В обґрунтування позову вказував, що він є повнолітнім, навчається в Тернопільському центрі професійно-технічної освіти ДНЗ "Тернопільський ЦПТО" на денній формі навчання за державним замовленням, отримує стипендію в розмірі 1250 грн. У зв`язку з навчанням не має змоги працевлаштуватись, щоденно несе витрати, пов`язані з навчанням, доїздом, харчуванням, а тому потребує додаткової фінансової допомоги. Сума коштів, яка необхідна позивачу для проживання на місця складає 12 575 грн, а тому просив стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 6000,00 грн щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення 23 років.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень, щомісяця, починаючи з 04.11.2025 та на час його навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Заплітну І.А. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що після досягнення ним повноліття припинилося стягнення аліментів, які раніше сплачувалися відповідачем на підставі рішення суду, однак він продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Зазначає, що його щомісячні витрати на проживання становлять 11 325 грн, що підтверджується наданими суду доказами. Основний тягар його матеріального забезпечення покладений на матір, з якою він проживає, тому, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини, половина необхідних витрат має покриватися відповідачем.

Вважає, що суд безпідставно врахував як підставу для зменшення розміру аліментів той факт, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки навіть за умови стягнення аліментів у заявленому розмірі загальний розмір утримань не перевищуватиме встановленого законом граничного розміру відрахувань із заробітної плати.

Крім того, вважає помилковим висновок суду про недоведеність заявленого розміру аліментів, оскільки до матеріалів справи були подані належні та допустимі докази, які підтверджують його щомісячні витрати та потребу у стягненні аліментів у сумі 6 000 грн, а суд першої інстанції не навів мотивів відхилення таких доказів.

Посилається на рівність обов`язків батьків, щодо утримання повнолітньої дитини, вважає, що суд не дослідив фактичний обсяг матеріальної участі матері у його утриманні, не встановив її матеріального становища та не врахував, що вона забезпечує не лише фінансове, а й побутове утримання позивача, при цьому її щомісячний дохід є меншим за дохід відповідача, а для покриття витрат вона користується кредитними коштами.

На його переконання, принцип рівності прав та обов`язків батьків не означає автоматичного покладення на кожного з них однакового фінансового навантаження, оскільки розмір участі кожного з батьків має визначатися з урахуванням їх матеріального становища та реальної можливості надавати утримання.

Крім цього вказує, що суд першої інстанції не врахував усіх доходів відповідача. Зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків відповідач, окрім заробітної плати, отримував також інші щомісячні доходи, а згідно з відомостями податкового органу середньомісячний розмір його доходу у 2025 році становив близько 40 000 грн.

Вважає, що такі обставини можуть свідчити про приховування відповідачем своїх реальних доходів з метою зменшення розміру аліментних зобов`язань.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Зазначає, що твердження про відсутність перешкод для стягнення аліментів у заявленому розмірі не враховує зміни його сімейного та майнового становища.

Вказує, що після ухвалення оскаржуваного рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 26 травня 2026 року у справі №607/297/26 було збільшено розмір аліментів на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_3 до 4 800 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідач зазначає, що несе й інші постійні витрати, зокрема сплачує комунальні платежі, здійснює витрати, пов`язані з використанням автомобіля у службових цілях, включаючи витрати на паливо, ремонт, запасні частини, технічне обслуговування, сезонні шини, паркування та миття автомобіля, а також бере участь у лікуванні своїх батьків. Також вказує на відсутність у нього будь-якого нерухомого чи іншого цінного майна, що, на його думку, свідчить про обмеженість його матеріальних можливостей.

Щодо доводів апеляційної скарги про належність і допустимість доказів, поданих позивачем на підтвердження необхідності стягнення аліментів у розмірі 6 000 грн, відповідач зазначає, що сам по собі факт належності та допустимості доказів не свідчить про їх достатність для підтвердження заявленого розміру аліментів. На його думку, позивачем не доведено об`єктивної необхідності визначення аліментів саме у такому розмірі, не підтверджено фактичний обсяг, регулярність та обґрунтованість заявлених витрат, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив менший розмір аліментів.

Заперечує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив матеріальне становище матері позивача та її участь у його утриманні. Зазначає, що мати позивача була допитана судом як свідок, повідомила про свій середньомісячний дохід, який становить близько 20 000 грн, а тому судом належним чином встановлено її матеріальне становище та участь у забезпеченні повнолітнього сина. При цьому посилання апелянта на використання матір`ю кредитних коштів, на думку відповідача, не підтверджує, що такі кошти були використані саме на утримання позивача, оскільки вона несе також власні витрати.

Вважає безпідставними твердження про приховування ним доходів та умисне їх заниження. Зазначає, що працює в АТ «Універсал Банк» із посадовим окладом 23 377 грн, який є нарахованою заробітною платою до сплати податків та інших обов`язкових платежів, а тому фактичний дохід є меншим. Вказує, що суми 1 242,43 грн та 2 570 грн, на які посилається апелянт, не є додатковими доходами, а мають компенсаційний характер та виплачувалися як компенсація за використання транспортного засобу та страхова виплата.

Також зазначає, що зменшення його доходу порівняно з попереднім місцем роботи зумовлене зміною місця роботи та об`єктивним зменшенням трудового навантаження, а не наміром приховати доходи. При цьому наголошує, що під час розгляду справи надавав суду всі необхідні документи щодо свого матеріального становища та зміни місця роботи.

Крім того, звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого він зареєстрований як фізична особа – підприємець та здійснює господарську діяльність. На думку відповідача, зазначена обставина свідчить про можливість отримання позивачем доходу, однак будь-яких доказів щодо фактичного розміру такого доходу чи його впливу на потребу у стягненні аліментів у сумі 6 000 грн позивач не надав.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року.

У даному шлюбі в них народилися діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 зарахований в державний навчальний заклад «Тернопільський центр професійно-технічної освіти» (ІІІ рівень атестації) група ПМ-1 (денна форма навчання), з професії «Прикладна механіка», курс 1, термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2027, державна форма навчання, що підтверджується довідкою №402 від 18 серпня 2025 року, виданою директором ДНЗ «Тернопільський ЦПТО» Державний навчальний заклад «Тернопільський центр професійно-технічної освіти».

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період січень-жовтень 2025 року, відповідач ОСОБА_6 отримав за вказаний період доходи у ТОВ “Свайп-АП” у загальному розмірі 425770, 74 грн та з цієї суми сплатив податки та військовий збір у загальній сумі сумі 95670 грн.

З 11 березня 2026 року відповідач ОСОБА_6 працює в АТ “УніверсалБанк” на посаді фахівця відділу супроводження банківських систем та термінальної мережі Управління супроводження банківських систем та закупівель, з посадовим окладом у розмірі 23 377 грн, що підтверджується довідкою АТ “УніверсалБанк” №90 від 31.03.2026 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).

Виходячи з викладеного, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

- продовження ними навчання;

- потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, зокрема, як механізм забезпечення реалізації її права на освіту та забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У справі, що переглядається, позивач досяг повноліття, але йому ще не виповнилось 23 роки, він навчається у навчальному закладі за бюджетною формою навчання на денній форма навчання, не працює, доходів не має, відомості, отримує стипендію.

З системного аналізу фактичних обставин, установлених при розгляді справи, та наведених норм законодавства суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач має обов`язок утримувати сина ОСОБА_1 попри досягнення ним повноліття, адже останній навчається, у зв`язку з чим не працює, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків для задоволення елементарних життєвих потреб.

В апеляційній скарзі, виходячи з її змісту, позивач не погоджується із присудженим на його користь аліментів у розмірі 4500 грн, оскільки вважає, що у відповідача є можливість сплачувати аліменти у розмірі 6 000 грн.

Колегія суддів погоджується з розміром визначених судом аліментів у твердій грошовій сумі 4500,00 грн щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд врахував визначені ст. 182 СК України обставини, в тому числі можливість відповідача надавати утримання своєму неповнолітньому синові у розмірі, визначеному у позовній заяві.

Посилання апелянта на те, що його щомісячні витрати становлять 11 325 грн, не спростовують висновків суду першої інстанції. Надані позивачем докази підтверджують лише заявлений ним розрахунок витрат, однак самі по собі не свідчать про необхідність покладення на відповідача обов`язку компенсувати саме половину таких витрат.

При визначенні розміру аліментів суд оцінює не лише потреби повнолітньої дитини, що продовжує навчання, а й фінансові можливості кожного з батьків, тому заявлений позивачем розмір витрат не є визначальним для вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно визнав недоведеним заявлений позивачем розмір аліментів колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази та надав їм оцінку в їх сукупності. Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про об`єктивну необхідність визначення аліментів у розмірі саме 6 000 грн та можливість відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно врахував факт сплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітнього сина є безпідставними, оскільки відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, наявність у платника інших дітей, яких він зобов`язаний утримувати. Отже, виконання відповідачем обов`язку щодо утримання іншої дитини є юридично значимою обставиною, яка підлягала обов`язковому врахуванню судом незалежно від встановлених Законом України «Про виконавче провадження» граничних розмірів відрахувань із заробітної плати. При цьому саме по собі неперевищення встановленої законом межі відрахувань не свідчить про наявність у відповідача реальної можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив матеріальне становище матері позивача та обсяг її участі в його утриманні. Як убачається з матеріалів справи, мати позивача була допитана судом як свідок, повідомила про розмір свого доходу та обставини матеріального забезпечення сина, а тому твердження про недослідження цих обставин не відповідають матеріалам справи. Сам по собі факт користування матір`ю кредитними коштами також не свідчить про спрямування таких коштів виключно на забезпечення потреб позивача та не є належним доказом збільшення витрат саме на його утримання.

Доводи апеляційної скарги щодо приховування відповідачем своїх доходів колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач надав суду довідки про місце роботи та розмір заробітної плати, а також пояснення щодо інших виплат, які, як установлено судом, мали компенсаційний характер і не свідчили про отримання ним стабільного додаткового доходу.

Саме по собі зменшення рівня заробітної плати порівняно з попереднім місцем роботи не є доказом недобросовісної поведінки відповідача чи умисного приховування доходів, оскільки не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували такі твердження.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на відомості про середній розмір доходу відповідача у 2025 році, колегія суддів зазначає, що розмір аліментів визначається, виходячи з матеріального становища платника на час вирішення спору.

Крім цього, розмір доходу відповідача у 2025 році після сплати податків та військового збору становив у середньому 33 000 грн на місяць, що не спростовує висновків суду першої інстанції про можливість відповідача надавати утримання своєму неповнолітньому синові у сумі 4500 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру аліментів у сумі 4 500 грн щомісячно.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та незгоди позивача із визначеним судом розміром аліментів, однак не містять підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заплітна Ірина Анатоліївна - залишити без задоволення.

Рішення Тернопілського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді О.З. Костів

Н.М. Храпак