Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №459/2545/20 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/2545/20 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.

Провадження № 33/811/1347/26 Доповідач в 2-й інстанції: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

На дану постанову суду ОСОБА_1 14.05.2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вимоги апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вважаю, що необхідно відмовити у поновлення строку на апеляційне оскарження і повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступного.

За змістом частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, з-поміж інших особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Системний аналіз зазначеної норми КУпАП вказує на те, що до повноважень суду апеляційної інстанції належить вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження в разі надходження такого клопотання.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена постанова судді Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2020 року прийнята у судовому засіданні без участі ОСОБА_2 . За наслідками розгляду справи ОСОБА_2 був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поряд з цим, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою лише 14 травня 2026 року, тобто по спливу значного строку.

Процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

При цьому у клопотанні про поновлення строку апелянт не навів та не надав жодного доказу та підстави про те, що йому перешкоджало в десятиденний період строку апеляційного оскарження вчасно отримати копію рішення та подати апеляційну скаргу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (Справа "МПП "Голуб" проти України" (Заява N 6778/05)).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Справа "Перетяка та Шереметьев проти України" (Заяви N 17160/06 та N35548/06)).

З викладеного, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання про те, що вказані підстави для поновлення строку не можна вважати поважними, відтак особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження.

Таким чином, враховуючи вищезазначене необхідно відмовити в задоволенні клопотання апелянта в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернути йому матеріали даної апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА