Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №676/5923/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №676/5923/26

Суддя: Воєвідко Я. І.

Справа № 676/5923/26

Номер провадження 3/676/1759/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області протокол та матеріали справи, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , військовослужбовця, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711326 від 05 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 13:52 год. 05 липня 2026 року по вул. Устима Кармалюка (Куйбишева), 2 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області керував транспортним засобом «Kia Sorento» на іноземній реєстрації НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у визначеному законодавством порядку відмовився у повному обсязі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повторно не з`явився без поважних причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, на підставі ст.268 КУпАП, суд приходить до переконання, що справу можна розглядати у її відсутності. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711326 від 05 липня 2026 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 липня 2026 року та інші матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вважає, що справа підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Положення ч.1 ст.130 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, у тому числі алкогольного.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас, дослідивши наданий до матеріалів справи відеозапис із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, зокрема відеофайл «clip 4», суд встановив ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та просить поліцейських провести йому такий огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, одна поліцейський безпідставно відмовив, мотивуюче дане тим, що необхідно їхати до іншого медичного оскільки даний медичний заклад не проводить розширене дослідження на стан наркотичного сп`яніння.

Таким чином, поведінка ОСОБА_1 об`єктивно свідчить не про відмову від проходження огляду, а про готовність пройти відповідну медичну процедуру, в медичному закладі чітко висловив свою згоду на проходження огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння. Отже, сама по собі обставина, що огляд у фактично не був проведений, через не згоду поліцейських з можливостями медичного закладу на проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, не може автоматично свідчити про відмову особи від його проходження, оскільки для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно встановити саме факт відмови особи від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.

Зі змісту дослідженого відеозапису не встановлено, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі, не проведення огляду було зумовлене не діями ОСОБА_1 , а діями працівників поліції.Така поведінка особи не може ототожнюватися з категоричною та усвідомленою відмовою від проходження огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється, зокрема, наявність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні. При цьому такі докази підлягають оцінці у їх сукупності, а відповідно до ст.252 КУпАП їх оцінка має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може беззаперечно підтверджувати факт відмови особи від проходження огляду, якщо інші наявні у справі докази, зокрема відеозапис, свідчать про протилежне. Зазначені у протоколі відомості щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності дають можливість безсумнівно встановити факт такої відмови.

Досліджений судом відеозапис зокрема «clip 4» спростовує обставини викладені в протоколі та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 погодився пройти огляд, проїхав разом із працівниками поліції до медичного закладу та після прибуття до нього висловив згоду на проведення відповідного огляду.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх, належних та переконливих доказів того, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Відсутність самого медичного огляду за таких обставин не може бути поставлена у вину особі, якщо її поведінка об`єктивно свідчила про готовність та згоду пройти такий огляд.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженим судом відеозаписом «clip 4». За таких обставин протокол у цій частині не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки сам по собі протокол не є беззаперечним доказом факту відмови від проходження огляду, а інші наявні у справі докази не містять достатніх та переконливих даних, які б підтверджували таку відмову.

Частиною 2 ст.62 Конституції України зазначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Пунктом 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146). Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 року (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08) Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи наведене вище, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.266, 283, 284, 287, ч.2 ст.294 КУпАП, суд -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницької апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Я.І. Воєвідко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua