Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №607/7359/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 Справа №607/7359/25 Провадження №2-др/607/74/26

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, скасування заборгованості та повернення коштів ,-

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», представник заявника ОСОБА_1 з адвокат Коцюба Н.Я. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, скасування заборгованості та повернення коштів.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує на те, що при ухваленні рішення від 01 липня 2026 року у вказаній цивільній справі, судом не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, відтак просить стягнути із АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн. понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, подавши клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлялась неодноразово, вчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи, згідно ч.4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, скасування заборгованості та повернення коштів.

01 липня 2026 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, скасування заборгованості та повернення коштів, задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» скасувати кредитну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 80 744 (вісімдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн. 79 коп., яка обліковується по її картковому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий за платіжною карткою. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 списані грошові кошти у розмірі 29 568 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн.. 20 коп., що були нараховані як відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 80 744 (вісімдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн. 79 коп., зарахувавши їх на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий за платіжною карткою. У решті вимог, відмовлено.

Додаткове рішення може бути ухвалене у випадках і за умов, передбачених ст. 270 ЦПК України . Згідно із ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, ч.1 ст.270 ЦПК встановлює вичерпний перелік випадків, у яких може бути ухвалене додаткове рішення: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, є вичерпним.

Таким чином, ЦПК України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем.

Крім цього, представником позивача адвокатом Коцюбою Н.Я. заявлено вимогу про стягнення понесених судових витрат та про намір подати суду упродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення, додаткові докази на підтвердження витрат ОСОБА_1 , які остання понесла на правничу допомогу.

Після ухвалення судового рішення, представником позивача, через систему «Електронний суд» 04.07.2026 на підтвердження понесення судових витрат, надано: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року; додаток до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року, згідно якого, сторони погодили, що гонорар адвокату становить 15 000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 03 липня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2025 року, згідно якого, адвокатом надано послуги на суму 15 000,00 грн., які включають: - ознайомлення з матеріалами справи – 1000 грн.; надсилання адвокатських запитів – 1000 грн.; вироблення правової позиції та вивчення судової практики у даній категорії справ – 1000 грн.; підготовка та подання позову – 5000 грн.; складання інших документів процесуального характеру у ході розгляду справи 2000 грн.; участь в судових засіданнях – 5000 грн.

Таким чином, представником позивача своєчасно була подана заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та своєчасно надані суду документи щодо понесених судових витрат після ухвалення судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 р. у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020р. у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи. Визначаючи розмір понесених судових витрат на правову допомогу, суд уважає, що такі критерії понесених витрат зазначені у акті приймання –передачі наданих послуг від 03.07.2026 по договору про надання правничої допомоги як ознайомлення із матеріалами справи та вироблення правової позиції та вивчення судової практики слід об`єднати. Відтак, суд вважає, що загальна вартість понесених таких витрат повинна складати 14 000 грн.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, скасування заборгованості та повернення коштів задоволено частково, що складає 70 відсотків,з урахуванням принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9800 грн. (14000*70/100).

На підставі наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 9 800 (дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570.

Головуючий суддя В. В. Ромазан