Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №607/27198/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 Справа №607/27198/25 Провадження №2/607/1238/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника відповідачки-позивачки, адвокатки Коцюби Н. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача, встановлення нікчемності частини правочину, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором №Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року в розмірі 59 535,29 грн, з яких: 23 681,18 грн – сума заборгованості за основним боргом; 7,42 грн – сума заборгованості за відсотками; 35 846,69 грн – заборгованість за комісіями та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) уклала із Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - Первісний кредитор, АТ «Ідея Банк») Кредитний договір № Z40.28281.006359838.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 07072023 (далі по тексту - Договір факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права Вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року, в сумі 59 535,29 грн, з яких: 23 681,18 грн - заборгованість за основним боргом; 7,42 грн - заборгованість за відсотками; 35 846,69 грн - заборгованість за комісіями.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 07 липня 2023 року Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року, в сумі 59 535,29 грн, з яких: 23 681,18 грн - заборгованість за основним боргом; 7,42 грн - заборгованість за відсотками; 35 846,69 грн - заборгованість за комісіями.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

24 лютого 2026 року судом зареєстровано відзив представника ОСОБА_1 - адвокатки Коцюби Н. Я. у якому сторона відповідача заперечила задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відзив мотивований тим, що заявлені до ОСОБА_1 позовні вимоги є повністю необґрунтованими, безпідставними та недоведеними. Позов не містить доказової бази щодо відкриття банком позичальнику рахунку, видачі банком та отримання позичальником кредитних коштів. Наявний у справі розрахунок сам по собі, без надання доказів отримання ОСОБА_1 , кредитних коштів не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо його істотних умов. В кредитному договорі зазначаються рахунки, які мали би бути ідентичними тим, що зазначені у виписці та ордері-розпорядженні, щодо перерахування кредитних коштів на рахунок іншого банку та на рахунок страхової компанії. Проте вони відрізняються. У кредитному договорі зазначається рахунок, на який має здійснюватися повернення заборгованості за договором п. 1.6. – НОМЕР_1 . Відповідно цей рахунок має бути зазначений у виписці як рахунок, на який позичальнику надійшли кредитні кошти. Натомість сума в розмірі 24 000,00 грн – видача кредиту згідно кредитного договору, відображається у виписці по рахунку НОМЕР_2 . Надалі по виписці суми, які надходять і зазначаються призначенням для погашення кредиту не відповідають номеру рахунку, який зазначений у кредитному договорі. Відповідно ордер-розпорядження, що долучений позивачем на підтвердження заборгованості відповідача не є належним доказом у даній справі, так як він не підтверджує ні факт видачі банком кредиту позичальнику ні факт отримання позичальником кредиту.

Позивач заявляє до стягнення заборгованість за плату за обслуговування кредиту в розмірі 35 846,69 грн, що є неправомірною вимогою та такою, що суперечить чинному законодавству України. За викладених обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили та досягли згоди у письмовому вигляді про всі істотні умови договору кредиту та страхування. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

27 лютого 2026 року судом зареєстровано зустрічний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокатка Коцюба Н. Я., до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про захист прав споживача, встановлення нікчемності частини правочину, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що у відповідності до приписів Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», АТ «Ідея Банк», а в подальшому ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло право вимоги на стягнення заборгованості, порушило її права споживача банківських послуг та ввело її в оману, включивши в умови Договору про надання споживчого кредиту оплату додаткових послуг, які відповідно до законодавства надаються безкоштовно та в подальшому здійснює неправомірне стягнення цієї плати. Банк у Договорі кредиту та страхування від 12 лютого 2020 року не зазначив, а позивач за первісним позовом не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин, пункт 1.5, положення пункту 4 Договору кредиту та страхування та пункту 5 (колонка 7 таблиці обчислення вартості кредиту) Додатку до цього Договору в частині плати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до кредитного договору, не містить підпису позичальника ОСОБА_1 , що в свою чергу є ще одним підтвердженням того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умовах кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, та виходячи з нікчемності пункту 1.5., положення пункту 4 Договору кредиту та страхування від 12 лютого 2020 року та пункту 5 (колонка 7 таблиці обчислення вартості кредиту) Додатку до цього Договору, в частині плати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, ОСОБА_1 вважає за необхідне просити суд, у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину, зобов`язати ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснити перерахунок заборгованості відповідачки-позивачки, шляхом зарахування вже сплаченої комісії в сумі 3 480,00 грн в рахунок обов`язкових платежів, а саме тіла кредиту.

02 березня 2026 року судом зареєстровано відповідь на відзив представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Сова Ю. М. у якій цей представник стверджує, що відповідно до п. 2 Паспорту споживчого кредиту за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року «Плата за обслуговування кредитної заборгованості: 4,00% щомісячно від початкової суми кредиту». Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування комісії за обслуговування зазначеного договору. Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже, укладений Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено Закон України «Про захист прав споживачів».

Протокольною ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні, яке відбулося 16 березня 2026 року, суд постановив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 607/27198/25 - зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про захист прав споживача, встановлення нікчемності частини правочину, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

30 березня 2026 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву представника позивача-відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М. С.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись із зустрічною позовною заявою, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Першочергово слід наголосити на тому, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» кредитний договір з ОСОБА_1 не укладало, а тому в даному випадку ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним відповідачем в питанні визнання договорів недійсними. Звертає увагу на необхідність відрізняти правовідносини між сторонами з приводу укладання договору про надання коштів, коли відповідна кредитно-фінансова установа має виконати обов`язки, визначені законодавством, та безпосередні кредитні правовідносини після видачі кредиту щодо його повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами, які можуть бути предметом відступлення.

Первісний кредитор є безпосередньо стороною правовідносин з укладання спірного договору, який оскаржується, натомість вимоги позовної заяви ОСОБА_1 заявлено до ТОВ «ФК «ЄАПБ», однак вони стосуються обов`язків кредитора в період, коли ТОВ «ФК «ЄАПБ» ще не було учасником правовідносин за відповідним кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною кредитних відносин, а лише має право вимоги стягувати суму заборгованості за відповідним договором.

Жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_1 не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору нею висловлено не було. Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем-позивачем не спростовано належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами вищезазначеного договору. Відтак з огляду на свободу договору, яка передбачена ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору.

В даному випадку кредитний договір № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Доводи ОСОБА_1 , щодо нібито порушення первісним кредитором норми законодавства, зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою.

Протокольною ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні, яке відбулося 22 квітня 2026 року, суд постановив перейти від спрощеного провадження до загального позовного провадження. В цьому ж судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті, ухвалу занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання представник позивача-відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з`явився, в своїх заявах по суті просив розгляд справи проводити без участі представника цього товариства, первісний позов підтримує в повному обсязі, просить зустрічну позовну заяву залишити без задоволення.

Представник відповідачки-позивачки - адвокатка Коцюба Н. Я. суду пояснила, що вона підтримує позицію, яка висловлена нею в інтересах ОСОБА_1 у відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві, просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ», а зустрічний позов задовольнити.

Суд, заслухавши представника відповідача–позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

12 лютого 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z40.28281.006359838 (далі - Договір), згідно якого відповідачка-позивачка отримала кредит в розмірі 24 000,00 грн, зі сплатою 0,01 % річних, строком на 36 місяців, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Пунктом 1.3 встановлено, що фіксована процентна ставка становить 0,01 % річних.

Пунктом 1.4 встановлено, що строк кредиту - 36 місяців.

Пунктом 1.6 встановлено, дату повернення кредиту – 12 лютого 2023 року.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб, шляхом переказу коштів в розмірі 20 000,00 грн на рахунок НОМЕР_3 позичальника, який відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 4 000,00 грн, згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ» в АТ «Ідея Банк» IBAN НОМЕР_4 через транзитний рахунок відкритий в АТ «Ідея Банк».

Пунктом 4. сторони дійшли згоди про те, що в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: a) детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з повернення «Кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором. Цей Договір та Додаток 1 до Договору були надані Клієнту для ознайомлення до моменту їх укладення.

У Додатку № 1 до Договору № Z40.28281.006359838 міститься графік щомісячних платежів згідно кредиту, який ОСОБА_1 отримала.

Також графік щомісячних платежів, викладений в п. 5 паспорту споживчого кредиту №Z40.28281.006359838, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена 12 лютого 2023 року.

АТ «Ідея Банк» повністю виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 12 лютого 2020 року, згідно якого отримувачем вказано ОСОБА_1 , сума - 24 000,00 грн, підстава: договір №Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року. Також згідно з ордером-розпорядженням № 2 від 12 лютого 2020 року, ОСОБА_1 сплатила страховий платіж.

Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_5 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 згідно кредитного договору № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року, у період з 12 лютого 2020 року по 07 липня 2023 року здійснювалося погашення кредиту №Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року на загальну суму 3 480,00 грн з яких: 318,82 грн – погашення простроченого основного боргу; 0,59 грн – погашення строкових процентів; 3 160,59 грн – погашення плати за обслуговування кредиту. Проте кошти вносилися в недостатній кількості для повного повернення кредиту внаслідок чого утворилася заборгованість.

За змістом довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року АТ «Ідея Банк», станом на 07 липня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 59 535,29 грн, з яких: 23 681,18 грн - заборгованість за основним боргом; 7,42 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 35 846,69 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Суд наголошує, що відповідачкою ОСОБА_1 не надано доказів на спростування вище наведеної інформації та обставин, не надано жодних обґрунтувань на підтвердження факту повного виконання умов Договору та повернення кредиту.

Відтак до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея банк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права Вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року в сумі 59 535,29 грн.

Отож, взяття на себе ОСОБА_1 кредитних зобов`язань та їх невиконання відповідачкою і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

В силу вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, встановивши отримання відповідачем-позивачем кредитних коштів та їх неповернення у встановлені Договором строки, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу від 07 липня 2023 року № 07072023, заборгованості за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року.

Щодо вимог позивача-відповідача про стягнення заборгованості за комісіями, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Верховний Суду постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 виснував, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, відповідачці-позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме: заборгованість за комісіями, в розмірі 35 846,69 грн, не підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Водночас кошти, які були зараховані на оплату цих послуг у розмірі 3 160,59 грн повинні бути зараховані на погашення заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» та стягнення з відповідачки-позивачки заборгованості в розмірі 20 528,01 грн (23 681,18 (заборгованість за основним боргом) + 7,42 грн (заборгованість за відсотками) = 23 688,60 - 3 160,59 (кошти зараховані на погашення заборгованості за комісією).

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: встановити нікчемними пункт 1.5., положення пункту 4 Договору кредиту та страхування Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року та пункту 5 (колонка 7 таблиці обчислення вартості кредиту) Додатку до цього Договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», право вимоги за яким набуло ТОВ «ФК «ЄАПБ»; зобов`язати ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за Договором кредиту та страхування Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року шляхом зарахування вже сплаченої ОСОБА_1 , яка є комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 3 480,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту та списати нараховану заборгованість зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 35 846, 69 грн, то суд відмовляє їх задоволенні.

Суд звертає увагу на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

У виниклих правовідносинах суд виявив нікчемність правочину, який було укладено 12 лютого 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 - договору кредиту та страхування №Z40.28281.006359838 в частині сум комісійної винагороди, яка відображена в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит в розмірі 34 559,28 грн та заявлена до стягнення позивачем на суму 35 846,69 грн, врахував її, а тому прийняв рішення, що частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме: заборгованість за комісіями в розмірі 35 846,69 грн, не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а кошти які були зараховані на оплату цих послуг у розмірі 3 160,59 грн повинні бути зараховані на погашення заборгованості за кредитом, що описано вище.

Відтак заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про захист прав споживача, встановлення нікчемності частини правочину, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості до задоволення не підлягають, оскільки не є належним способом захисту, адже суд перевірив доводи ОСОБА_1 та її адвокатки Коцюби Н. Я. та у мотивувальній частині судового рішення, застосував відповідні положення норм матеріального права, які підтверджують обставину нікчемності правочину, в частині виникнення заборгованості за комісіями.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідачка-позивачка звільнена від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 044,06 грн (20 528,01 * 3 028,00 : 59 535,29), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № Z40.28281.006359838 від 12 лютого 2020 року у розмірі 20 528 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім),01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог первісного позову – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача, встановлення нікчемності частини правочину, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 044 (одну тисячу сорок чотири),06 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач-відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач-позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 17 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.Я. Герчаківська