Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №643/16230/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026Справа №643/16230/25 Провадження №2/607/1393/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок», Позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач), у якому просить стягнути із Відповідача у користь Позивача заборгованість за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року в сумі 27 022,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3146802513-625851 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов договору, сума кредиту становить 8 000,00 грн, початковий строк кредитування 30 днів, дисконтна ставка 1,43% на добу, базова процентна ставка становить 2,2% на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов договору та перерахувавши кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав в особистому кабінеті. Крім того, відповідачем було здійснено часткову оплату за вказаним кредитним договором на суму 250,00 грн. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року станом на дату подання позову становить 27 022,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 022,00 грн - заборгованість за відсотками.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

04 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» Відповідач подав відзив на позов, в якому він вважає позов необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що 23 лютого 2022 року він на веб-сайті позивача розмістив запит на отримання коштів в сумі 8 000,00 грн., які товариство перерахувало на його банківську картку, однак спірного договору із позивачем він не укладав. Відповідач стверджує, що спірний кредитний договір, як вбачається з його змісту, укладений в електронному вигляді, однак не містить підпису останнього. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спірний кредитний договір було підписано саме електронним підписом ОСОБА_1 .. Крім того, Відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної даності звернення із даним позовом в суд.

17 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення, в яких наголошує, що спірний кредитний договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології оброки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Позивач зазначає, що відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору, 23 лютого 2022 року відповідач використовуючи вищевказаний номер телефону, ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулось погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту, яка містить істотні умови договору, після чого відповідачу на вказаний номер телефону, описаний вище, було відправлено SMS-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитись з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив SMS-повідомлення на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор «4650», в подальшому, Відповідач ознайомився із офертою позивача та прийняв її умови. Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав договір одноразовим ідентифікатором «4650». Звертає увагу суду, що без виконання відповідачем всього алгоритму дій кредитний договір не був би укладений. ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів на картку № НОМЕР_3 . Також, звертає увагу суду на те, що Відповідач здійснював часткову оплату на погашення кредитної заборгованості, яка утворилась за вказаним правочином. Окрім того, позивач стверджує, що між сторонами було погоджено продовження строку користування кредитом до 120 днів, на підставі п. 3.6 договору. Щодо строку позовної давності, позивач зазначає, що такий почався з 23 червня 2022 року, однак у період дії воєнного стану в України перебіг позовної давності зупинявся на строк дії такого стану.

29 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Відповідачем подано додаткові пояснення у справі, в яких наведено аналогічні доводи, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2025 року цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за територіальною підсудністю передано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/16230/25 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Кошельок» не з`явився, просив розгляд справи проводити без участі представника цього товариства, просив позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву 04.08.2026 в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, щодо задоволення позову заперечив та просив відмовити в повному обсязі.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

23 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3146802513-625851 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «4650».

На виконання ухвали суду від 05.01.2026 року про витребування доказів у даній справі, Позивачем надано електронний договір №3146802513-625851 про надання коштів у позику від 23 лютого 2022 року із електронними підписами, у тому числі Відповідача одноразовим ідентифікатором «4650», а також протокол перевірки такого підпису.

Згідно п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 8 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Тип кредиту - споживчий кредит. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним (п.п. 1.3 - 1.4 Договору).

Проценти за користування кредитом: 3 432,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,43 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 1.43% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. (п.п. 1.4.2 - 1.5 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, кредит надається строком на 30 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 2.2 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Згідно п. 2.5 Договору, кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.

Згідно п. 3.5 Договору, сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов?язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов?язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,43% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов?язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.

Відповідно до п. 3.5.1 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.4.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Згідно п. 3.7 Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 (вісімсот три) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 та 9.3 Договору, договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим Договором. Невід`ємною частиною та додатком цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок».

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (п. 9.4 Договору).

Додаток № 1 до Договору - Графік розрахунків, є його невід`ємною частиною, містить інформацію про загальну вартість кредиту, проценти. Плата за користування кредитом (проценти) становить 521,95% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 3 432,00 грн., який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «4650». У разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором.

Окрім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту до Договору № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року, який складений позивачем, у відповідача наявна заборгованість, яка становить 26 822,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 18 822,00 грн., за період з 23 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року за відсотковою ставкою 1,43 % в день, з 25 березня 2022 року по 22 червня 2022 року за відсотковою ставкою 2,20 % в день.

Як слідує з інформації, викладеній у листі №КНО-07.8.5/1642БТ від 03 лютого 2026 року, наданої на вимогу ухвали суду від 05.01.2026, в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки з 22 лютого 2022 року по 24 березня 2024 року, вбачається зарахування 23 лютого 2022 року на вказаний платіжний засіб коштів в сумі 8 000,00 грн.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «4650».

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Твердження відповідача викладені у відзиві, про те, що відповідач не укладав оспорюваного кредитного договору суд відхиляє, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема візуальною формою дій клієнта. Так, судом встановлено, що кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про наявність вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину. Зарахування коштів у сумі 8 000,00 грн., а також належність ОСОБА_1 платіжного засобу - картки, дані якої вказані останнім у кредитному договорі, підтверджується інформацією АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/1642БТ від 03 лютого 2026 року. Водночас відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

При цьому, суд вирішуючи позов не бере до уваги покликання відповідача про те, що позивачем пропущено строк подання даного позову, виходячи із наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

У подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 19 березня 2022 року № 318, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та тривав до 30.06.2023.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся із даним позовом до Відповідача 23.09.2026.

Оскільки з 24 лютого 2022 року діяв правовий режим воєнного стану, у зв`язку із чим строки позовної давності було зупинено до 04.09.2025, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон N 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 по 30.06.2023, суд вважає, що позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України.

Такі правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі N 727/4133/22, від 21 червня 2023 року у справі № 201/11583/21 (провадження № 61-811св23), від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

У зв`язку із цим, обставини, на які посилається сторона відповідача, суд відкидає, оскільки строк позовної давності позивачем при зверненні до суду із даним позовом не пропущено.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із Відповідача по тілу кредиту є підставними.

Щодо стягнення заборгованості в частині відсотків за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Кошельок» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокуутворилась заборгованість в розмірі 27 022,00 грн., з яких заборгованість за відсотками 19 022,00 грн.

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків в розмірі 19 022,00 грн. позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами п.п.3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процентів річних, що становить 2.2 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Однак, судом встановлено, що строк користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «Кошельок» нараховано позичальнику в розмірі 19 022,00 грн..

У пункті 2.1 договору від 03 лютого 2022 року встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Лояльний період). Процента ставка 1,43 % в день від суми кредиту за час користування ним (п.1.4.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Лояльного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів.

Згідно умов графіку платежів кредитного договору № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокувбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_1 на період з 23 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року, сума кредиту - 8 000,00 грн, проценти за користування кредитом 3 432,00 грн, загальна вартість кредиту 11 432,00 грн.

В той же час згідно із п.3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору).

Судом встановлено, що відсутні докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (30-денного) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позикодавцем.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, поданого позивачем згідно умов кредитного договору, при визначенні Лояльного періоду у 30 днів, проценти, нараховані позивачем в період строку дії договору після спливу 30 днів, суттєво збільшились.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокущодо строку його дії - 30 календарних днів згідно пункту 2.1 чи 120 календарних днів (30 днів Лояльний період + 90 днів продовження строку згідно 212 ЦК України) згідно пункту 3.6. та процентної ставки, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (пункт 3.7 кредитного договору) та процентної ставки (пункт 3.8 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що починаючи з 25 березня 2022 року в ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 року.

Невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначений між сторонами згідно кредитного договору, зокрема, 30 календарних днів та 1,43 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.

Суд зазначає, що п.3.6 договору прямо суперечить п.2.1, паспорту споживчого кредиту, графіку погашення кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних витрат в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 23 лютого 2022 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

Крім того, суд враховує, що відповідачем було здійснено часткову оплату на погашення заборгованості в сумі 450,00 грн., відтак вважає, що із відповідача слід стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 2 982,00 грн. нарахованими у межах строку кредитування, тобто з 23 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року (3 432,00 - 450,00).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд, дослідивши та оцінивши докази, а також у їх сукупності дійшов переконання про часткове задоволення позову шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокуу розмірі 10 982,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 982,00 грн - заборгованість за відсотками.

Отож, враховуючи вищевикладене, позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок»» заборгованості за кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокув сумі 10 982,00 грн. У решті вимог, слід відмовити за наведених вище підстав.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 984,49 грн (10982 * 2 422,40 : 27022), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача Гурський Г.Ю. надав: договір про надання правничої (правової допомоги) від 12 лютого 2025 року та додаток від 11 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, згідно якого розмір гонорару виконавця, що підлягає сплаті становить 10 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 064,09 грн (10982 * 10 000 : 27022), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Кредитним договором № 3146802513-625851 від 23 лютого 2022 рокуу розмірі 10 982 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

У решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 984 (дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 49 коп. та 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 09 коп. витрат на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2026.

Дані про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ: 40842831, адреса місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, 08135.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан