Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №465/5602/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/5602/25

2/465/1205/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

28.07.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судового засідання – Паньковецької Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Васечко Ю.А. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 березня 2023 року близько 18 год. 30 хв. на перехресті вулиць Житомирська – Гіпсова у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Gelly», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , внаслідок якої остання отримала тілесні ушкодження.

На підтвердження заявлених вимог позивачкою подано висновок судово-медичної експертизи, відповідно до якого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала дифузний забій головного мозку, поєднану травму, закриту черепно-мозкову травму, множинні переломи кісток лицевого черепа, забійно-розмозжену рану голови, масивну лівобічну завколоорбітальну гематому, забої кінцівок та інші тілесні ушкодження, які віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.

Як зазначає позивачка, у зв`язку з отриманими ушкодженнями вона проходила тривале стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я міста Львова, перенесла оперативні втручання, тривалий час проходила реабілітацію та продовжує лікування і на даний час. Крім того, їй встановлено третю групу інвалідності, що істотно змінило звичний спосіб її життя.

Позивачка вказує, що отримані тілесні ушкодження спричинили їй значний фізичний біль, тривалі душевні переживання, необхідність тривалого лікування та реабілітації, втрату можливості вести активний спосіб життя, виконувати звичні побутові справи, а також негативно вплинули на її психоемоційний стан.

Також позивачка зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС». Страховиком здійснено страхову виплату, до складу якої входило відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 403,75 грн, однак така виплата, на її думку, не є співмірною характеру та обсягу перенесених моральних страждань. З огляду на це просить стягнути з відповідача 500 000 грн моральної шкоди.

У зв`язку з вищевикладеним позивачка і була змушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 22 липня 2025 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, письмових пояснень та інших заяв по суті спору до суду не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав, просив такий задоволити. Щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечив.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином повідомлений і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28 березня 2023 року, близько 18:30 год. у м. Львові на перехресті вулиць Житомирська-Гіпсова, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Gelly», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода – ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 квітня 2023 року було відкрито кримінальне провадження №12023141370000326 за ч.1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 31 жовтня 2024 року закрито кримінальне провадження №12023141370000326 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 під час допиту повідомив, що на момент ДТП керував своїм автомобілем марки «Gelly», номерний знак НОМЕР_1 отже, ОСОБА_2 є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки та належним відповідачем у справі.

У період з 28 березня 2023 року по 13 квітня 2023 року, з 13 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року, з 07 липня 2023 року по 12 липня 2023 року та 13 липня 2023 року по 17 липня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

В подальшому, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Відокремленому підрозділі «5-а Лікарня» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» у період з 16 серпня 2023 року по 22 серпня 2023 року, з 29 серпня 2023 року по 04 вересня 2023 року, з 09 жовтня 2023 року по 16 жовтня 2023 року, з 16 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, з 30 травня 2024 року по 05 червня 2024 року, з 26 серпня 2024 року по 02 вересня 2024 року, що підтверджується виписками з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 була госпіталізована до КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», куди потрапила у стані напівсвідомості, з конградної з елементами ретроградної амнезії, цифалгічним синдромом, нудотою, болевим синдромом у правій гомілці, лівому колінному суглобі. Прибула до лікарні у стані середньої важкості, з наявною забійно-розмноженою раною в лівій тім`яній області, яка кровоточила, масивною лівобічною навклоорбітальною гіматомою.

14 квітня 2023 року ОСОБА_1 проведено операційне вручання – розкриття та дренування гематоми правої гомілки. 14 липня 2023 року проведено оперативне втручання в об`ємі: артроскопія лівого колінного суглоба.

Через отриману травму ОСОБА_1 набула статусу особи з інвалідністю третьої групи, якій протипоказана важка фізична праця, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №600935.

У відповідності до висновку експерта №69/2023 КЗ ЛОР «Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи» у ОСОБА_1 було діагностовано: дифузний забій головного мозку, поєднана травма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкої ступені важкості, множинні переломи кісток лицевого черепа, забійно-розмозжена рана голови, масивна лівобічна завколоорбітальна гематома, забійна гематома правої гомілки, забій лівого коліна з частковим пошкодженням медіальної колатеральної зв?язки. Дана травма утворилась внаслідок контакту з тупими предметами, котрими могли бути виступаючі частини кузова транспортного засобу та дорожнього покриття, під час дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за критеріям тривалого розладу здоров`я.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Gelly», номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов`язкового страхування №210121820 у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС».

11 лютого 2025 року ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» провело на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у сумі 155 470 грн, з яких 20 926, 73 грн за шкоду, пов`язану із лікуванням потерпілої, 7 403, 75 грн моральної шкоди 80 400 грн за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності, 46 740, 76 грн за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відтак, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Таким чином, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього ОСОБА_1 було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, провадження № 61-6775 св 20, від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17, провадження № 61-22598св18.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду від 01.09.2020 року у справі № 357/6237/19-ц шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

У постанові КЦС Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Суд приймає до уваги, що сам факт отримання тілесних ушкоджень та як наслідок стійкої втрати працездатності та встановлення ІІІ (третьої) групи інвалідності, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань потерпілої, враховуючи те, що згідно з частиною першою ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За таких обставин розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості та обставин справи (характеру правопорушення, глибини душевних страждань, обставини ДТП, що сталося 28 березня 2023 року, поведінку учасників ДТП) та дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки у розмірі 100 000,00 гривень.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки моральна шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280, 282-289, 354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір урозмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Суддя Рудаков Д.І.