Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №464/7816/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7816/25

пр.№ 2/464/115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Солонківської територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.07.2017 Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис №02. Проте подружнє життя не склалося, вони не проживають разом з 2019 року та рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.06.2023 шлюб розірвано. Під час перебування у шлюбі з позивачем відповідачка народила доньку, біологічним батьком якої позивач не є, однак його було зазначено батьком дитини в актовому записі про її народження. Рішенням Пустомитівського районного суду м. Львова від 31.05.2024 ОСОБА_5 визнана батьком дитини ОСОБА_6 , виключено з актового запису № 2 від 22.06.2022 про народження ОСОБА_6 відомості про ОСОБА_1 як батька дитини та внесено відповідні зміни до актового запису. Про зазначені обставини позивач дізнався лише після отримання копії позовної заяви, оскільки відповідачка залишила позивача та їхнього спільного сина, коли дитині був один рік, і відтоді не цікавилася життям сина, зокрема його умовами проживання, навчанням та розвитком. Малолітній син ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 22.05.2023. Оскільки відповідачка ОСОБА_3 не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини, з метою захисту права дитини на належне утримання, позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Судовим наказом Сихівського районного суду м. Львова вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Незважаючи на вищевказане судове рішення, відповідачка ухиляється від сплати аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 . Мати дитини належним чином не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні сина, його матеріальному забезпеченні, навчанні та розвитку, не проявляє належної уваги до його потреб. Зокрема, відповідачка не підтримує регулярного спілкування з дитиною та навіть не вітає сина з днем народження. Натомість батько ОСОБА_1 належним чином піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, забезпечує її належним харчуванням, медичним доглядом та іншими необхідними умовами для життя і розвитку. Малолітній ОСОБА_4 перебуває на повному утриманні батька, який самостійно вирішує питання, пов`язані з вихованням, утриманням та забезпеченням належних умов для розвитку сина, без участі та підтримки відповідачки. Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради від 05.11.2024 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 . Відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, при цьому будь-які перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні останній не чиняться. Син не підтримує спілкування з матір`ю та не виявляє до неї інтересу. Крім цього, відповідачка не з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення такого. З огляду на викладене, з метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів дитини, звернувся до суду з таким позовом.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Стецик О.П., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник Солонківської територіальної громади в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, щодо вирішення спору покладався на розсуд суду.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, до суду надійшли до пояснення, відповідно до яких просив суд у задоволенні позову відмовити, а розгляд справи здійснювати за його відсутності. Зазначив, що у разі позбавлення батьківства матері дитини, позивач зможе отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що позивач намагається застосувати способи захисту сімейних прав та інтересів дитини з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши та оцінивши докази у справі в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (статті 3, 9).

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України (СК України) батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

З аналізу зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №592/17972/19 також звернув увагу на таке.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (провадження № 61-2081св21).

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2017, відповідачка ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду м. Львова від 20.06.2023 шлюб, укладений 14 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , розірвано.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 22.05.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 за вищевказаною адресою не проживає та незареєстрована. ОСОБА_1 самостійно займається вихованням малолітнього сина ОСОБА_4 , житлово-побутові умови проживання сім`ї є добрими.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодружений, не є офіційно працевлаштованим, має постійне місце проживання, підстав для відстрочки чи звільнення від військової служби під час мобілізації не має.

Як видно з характеристики учня Комунального закладу Солонківської сільської ради «Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа» від 25.05.2023, ОСОБА_4 навчається в цій школі, дитина виховується в неповній сім`ї, проживає з батьком та бабусею, які займаються його вихованням. Мати з сім`єю не проживає, сином не цікавиться та не бере участі у вихованні, до школи жодного разу не приходила.

Згідно з характеристикою Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області від 24.102024, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований в с. Хоросно з 15.03.1997, жодних заяв чи скарг на поведінку останнього до Раковецького старостинського округу не надходило. За характером доброзичливий, працьовитий та товариський, завжди готовий надати допомогу, сам займається вихованням сина ОСОБА_4 . Активно бере участь у громадському житті села та старанного допомагає у наведенні порядку та підтримці благоустрою.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками, і бути законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, що якнайкраще відповідатиме інтересам дітей

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради від 05.11.2024 №825, комісія з питань захисту прав дитини вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні сина, його матеріальному забезпеченні, навчанні та розвитку, не проявляє належної уваги, не спілкується з сином. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини досліджено ряд документів: характеристику навчального закладу, акт обстеження умов проживання дитини, характеристику батька, заслухано пояснення баби, вчителя та класного керівника дитини, а також знайомих, родичів та друзів сім`ї позивача. Відповідно до такого висновку матір дитини ОСОБА_3 була відсутня на засіданні комісії.

Вказаний висновок містить інформацію щодо проживання, навчання дитини та участь у цьому батька дитини. Разом з тим, у висновку відсутні відомості щодо встановлення органом та піклування дійсних причин можливого ухилення матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та з приводу вжитих заходів з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків. На переконання суду, вищевказаний висновок є недостатньо обґрунтованим та не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

В ході розгляду справи ОСОБА_4 , який досягнув восьмирічного віку та є малолітнім, на пропозицію суду пояснив, що проживає з батьком, матері не бачив. Однак у разі зустрічі з матір`ю хотів би з нею спілкуватися.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 , який є братом матері позивача, надав показання про те, що проживає з малолітнім ОСОБА_4 в одному будинку від моменту його народження та йому відомо обставини спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Коли дитині виповнилося більше року, ОСОБА_3 вийшла на роботу, у зв`язку з чим свідок допомагав доглядати за дитиною. У 2019 році остання пішла на роботу та після цього додому не повернулася, не підтримувала жодного зв`язку з сином та фактично не брала участі в його вихованні. Малолітній ОСОБА_4 запитував про матір, однак фактично його вихованням, утриманням та забезпеченням необхідних умов для життя займається батько.

Свідок ОСОБА_9 надала показання про те, що фактично щодня спостерігає за життям та вихованням дитини, яка постійно перебуває разом із батьком. За її словами, батько з раннього віку особисто займався вихованням сина, зокрема навчав його ходити, їздити на велосипеді. Дитина розумна та комунікабельна, належно доглянута. Крім цього, повідомила, що після досягнення дитиною приблизно одного року вона не бачила матір разом із сином та не спостерігала її участі у вихованні дитини. Матір фактично не бере участі в повсякденному житті та вихованні сина.

Свідок ОСОБА_10 , яка є класним керівником ОСОБА_4 , надала показання про те, що останній закінчив третій клас школи. Протягом усього періоду навчання дитини батьківські збори та шкільні заходи відвідував переважно батько, який сумлінно ставиться до виконання батьківських обов`язків, цікавиться навчанням сина та бере активну участь у його шкільному житті, докладає значних зусиль для забезпечення належного навчання та виховання сина. Щодо матері дитини свідок зазначила, що бачила її лише на початку їх спільного подружнього життя та надалі участі в шкільному житті дитини остання не брала. На шкільні заходи матір не приходила. Дитину до школи іноді могла приводити бабуся.

Разом з тим, показання вищевказаних свідків не вказують на причину можливого ухилення матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про те, що до відповідачки застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, покладення на орган опіки та піклування обов`язку здійснювати контроль за виконанням матері батьківських обов`язків.

Фактів притягнення відповідачки до юридичної відповідальності за невиконання обов`язків щодо виховання дитини судом не встановлено.

Визнання за рішенням суду батьківства іншої особи щодо іншої дитини відповідачки ОСОБА_3 , батьком якої раніше був зазначений ОСОБА_11 , не є належним доказом у справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_4 .

Враховуючи усе вищевказане в сукупності, суд дійшов висновку, що належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що відповідачка ОСОБА_3 злісно та свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, тобто, що остання систематично продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, відсутні.

Оскільки позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки щодо сина та фактично розірвання його сімейних зв`язків з матір`ю не відповідатиме інтересам дитини, і застосування такого заходу за встановлених судом обставин не є необхідним.

Разом з тим, відповідачку необхідно попередити про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Солонківську територіальну громаду (в особі виконавчого комітету Солонківської сільської ради) як орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Таким чином, достатні підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 223, 263 – 265, 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України, –

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Солонківської територіальної громади, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, – відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Солонківську територіальну громаду (в особі виконавчого комітету Солонківської сільської ради) як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО