Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №452/1193/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1193/26

Провадження № 1-кп/452/301/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

із участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №12026142290000061 від 22.03.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погірці Самбірського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого у ДНЗ «Погірцівське ВПУ», пенсіонера, раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 21 березня 2026 року об 11.00год на межі між подвір`ями житлового будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклого конфлікту із сусідкою ОСОБА_4 умисно наніс їй один удар дерев`яним бруском по лівій руці, спричинивши потерпілій легке тілесне ушкодження.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, позицію потерпілої та прокурора, докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 ; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною та обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність.

На підтвердження встановлених судом обставин вина особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , який свою винність у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, пояснивши, що конфлікт виник через дії самої потерпілої ОСОБА_4 , котра його спровокувала на штовханину; вони є сусідами і в них часто виникають конфлікти через межі земельної ділянки із 2012 року, бо вода постійно тече від сусідів, а він мав намір встановити відмостку, - на що по суті раніше потерпіла давала згоду.

Незважаючи на невизнання провини обвинуваченим за інкримінованою йому статтею Кримінального Закону, його вина у пред`явленому звинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Зокрема, із показань потерпілої вбачається, що відносини по суті раніше між ними були добросусідськими до 2007 року, частину землі вона віддала йому в користування самостійно, потім ОСОБА_5 ще трьома сотими землі самовільно заволодів і з того часу почались комісії та постійні конфлікти. Того дня 21.03.26р. в 11.00год. вона вішала білизну і побачила, що на її земельній ділянці позаду своєї літної кухні обвинувачений забиває дерев`яні бруски. Тоді вона почала вияснювати у зв`язку з чим і, вважаючи його дії неправомірними витягнула один чи два стовпці, а ОСОБА_6 у свою чергу взяв один дерев`яний брусок і замахнувся вдарити потерпілу по голові; у той момент вона підняла руку захиститись, а він відповідно наніс удар по її руці; потім ще чіпав за верхній одяг. Це все побачив чоловік ОСОБА_7 та почав кричати, на що обвинувачений побіг із сокирою в його бік; чоловік узяв штихову лопату та посередині саду ОСОБА_4 почався ще один конфлікт вже між ними. Потім підбігла дружина ОСОБА_5 та вони разом їх роз`єднували, а ще підбігла ОСОБА_8 і всі розійшлись.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 надав суду аналогічні показання про те, що бачив як ОСОБА_5 наніс потерпілій один удар палкою по руці, а потім про шарпанину в саду і про те, що жінки їх пороз`єднували; разом з тим на запитання прокурора не виключив, що міг лопатою вдарити обвинуваченого ОСОБА_5 .

Допитана судом свідок ОСОБА_9 показала, що 21.03.26р. дійсно її чоловік пішов забивати дерев`яні бруски для облаштування відмостки, але ОСОБА_4 зчинила сварку та потім ОСОБА_7 вдарив лопатою по голові чоловіка ОСОБА_5 ; чи мав останній сокиру їй невідомо.

Аналогічні показання суду надала свідок ОСОБА_10 , котра пояснила, що почула крики, а потім побачила як із лопатою біг ОСОБА_7 , також вона бачила як він наносив удар лопатою батькові по голові.

Окрім наведеного вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

-Заявою ОСОБА_4 від 21.03.2026р, в якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_5 , котрий 21.03.2025р. об 11.00год під час конфлікту через земельну ділянку, вдарив її дерев`яною палицею по руці та копнув ногою у бедро, спричинивши тілесні ушкодження;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026142290000061 від 22.03.2026р, згідно якого відомо, що 21.03.2026р. в Самбірський РВП надійшла письмова заява ОСОБА_4 про те, що 21.03.2026 року об 11.00год на подвір`ї житлового будинку по АДРЕСА_1 у неї виник конфлікт із сусідом ОСОБА_5 через земельну ділянку, в ході якого останній побив заявницю;

-Висновком експерта №39/26 від 25.03.2026р., - згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи в ОСОБА_4 виявлено синець на тильній поверхні лівої китиці, який утворився від дії тупого предмету з видовженою контактуючою поверхнею, який по давності виникнення відповідає періоду 21.03.2026р. та міг утворитися при обставинах вказаних у «Постанові» і відноситься до легкого тілесного ушкодження. Об`єктивних судово-медичних даних, які б вказували на те, що виявлений синець, міг утворитися внаслідок падіння, немає;

-Протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_4 та лікаря від 30.03.2026р. та диском відеозапису вказаної слідчої дії, в ході якого вона розповіла та при яких обставинах ОСОБА_5 було нанесено їй легкі тілесні ушкодження. При слідчому експерименті також присутній лікар судово-медичний експерт ОСОБА_11 , який підтримав вищевказаний висновок та підтвердив, що тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок обставин, на які вказує потерпіла.

Оцінюючи досліджені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному Законі, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають. Одночасно судом встановлено обставини у справі та з`ясовано позицію потерпілої, котра обвинувачення підтримала та не мала наміру примиритися із обвинуваченим, просила суд обрати покарання у рамках закону, однак таке суворе, що сприятиме усвідомленню обвинуваченим вчиненого ним проступку.

Аналізуючи представлені суду докази і даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків:

Суд не вбачає підстав не вірити свідченням потерпілої, нічим не спростованими, підтвердженими доказами зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що обвинувачений спричинив їй тілесне ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності; на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває; по місцю проживання скарг на нього не поступало.

Тому судом зазначене обвинувачення визнається доведеним внаслідок з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, - у результаті аналізу показань обвинуваченого та потерпілої у судовому засіданні, доказів досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 .

Призначаючи обвинуваченому покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого; також особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейне становище, обставини вчинення.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено; обставин, що обтяжують покарання немає.

У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із позиціями обвинуваченого, сторони обвинувачення та показань потерпілої, яка наполягала на призначенні покарання відповідно до тяжкості вчиненого; із урахуванням особи ОСОБА_5 , його поведінки під час та після вчиненого; поведінки самої потерпілої під час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наслідки та обставини вчиненого особою, - суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді штрафу, - що є тотожним позиції сторони обвинувачення. При цьому суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до наведеної вимоги Кримінального Закону визначена даним судовим рішенням міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; при цьому судом справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (постанова ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), - що має місце в даній ситуації при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального проступку.

Цивільного позову в установленому порядку не заявлено; запобіжний захід не застосовувався; витрати на залучення експерта відсутні; речових доказів по справі немає.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50(п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсот п`ятдесят) гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому (ч. 15 ст. 615 КПК України).

Суддя