Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 10 серпня 2026 р.
Справа: №450/5625/23
Суддя: Добош Н. Б.
Справа № 450/5625/23 Провадження № 2/450/320/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" серпня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого – судді Добош Н.Б.
секретаря судового засідання Солодовник Д.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся із позовною заявою до Пустомитівського районного суду Львівської області в якому просить визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку садового будинку загальною площею 71 кв.м., що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861га за адресою: с.Чишки Львівського району Львівської області. Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач та відповідач є сестрами та доньками померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Батьки сторін за час свого життя орієнтовно на початку 90-х років двадцятого століття самочинно збудували на земельній діляці, що розташовувалась на то час на території с.Соснівка Чишківської сільської ради садовий будинок загальною площею 71 кв.м. Будівельні роботи були завершені до 1997 року, після чого батьком позивачки було отримано у власність земельну ділянку площею 0,0862га під уже збудоване нерухоме майно. На даний час це земельна ділянка з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Після їх смерті відкрилась спадщина, яка була розділена в процесі судового розгляду у справі № 466/9212/14. Зокрема визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 0, 0862 га, що знаходиться в с. Соснівка, Чишківської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області,а за ОСОБА_4 визнано право власності на 11/12 частку даної земельної ділянки.
Поряд з тим, розташований на такій земельній ділянці садовий будинок площею 71 кв.м. не було успадковано жодною із сторін, оскільки цей будинок фактично є самочинним будівництвом. Зокрема 16.03.2023 державним нотаріусом надано відповідь на заяву ОСОБА_3 в якій роз`янено неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на садовий будинок через відсутність правовстановлюючих документів на такий.
Верховний суд неодноразово вказував на те, що «право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до ч.3 і 5 ст.376 ЦК України є суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкуванння відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України (постанова ВС від 18.04.202 у справі № 359/9695/17, від 24.10.2018 у справі № 0541/3459/12, від 06.03.2018 року у справі № 2-3614/08).
Із врахуванням цих законодавчих положень вважає, що у ОСОБА_3 , як однієї із спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також як однієї із співвласників земельної ділянки з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861га на якій розташований самочинно збудований садовий будинок наявне право на звернення до суду із позовом про визнання права власності на вищезазначене самочинно збудоване нерухоме майно. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.
Представником відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 подано відзив, в якому вказав, що в судовому порядку здійснено реальний розподіл спільної земельної ділянки № 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861 га між двома співвласниками – Позивачем у даній справі ОСОБА_3 , та Відповідачем у даній справі – ОСОБА_4 , шляхом виділення в натурі кожному з колишніх співвласників відповідної частини земельної ділянки. ОСОБА_8 виділено в натурі 11/12 частини земельної ділянки в порядку, визначеному Таблицею № 2 до Висновку експерта № 040/21 від 30.08.2021, а саме: частину земельної ділянки загальною площею 789,25 кв. м (11/12 частин ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 12,63 м; 36,3 м; 26,7 м; 28,3 м; 7,14 м; 10,0 м (див. зелений штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку). А, ОСОБА_9 виділено в натурі земельну ділянку загальною площею 71,75 кв. м (1/12 частина ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 10,0 м; 7,14 м; 10,0 м; 7,22 м (див. фіолетовий штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку). Відтак, право спільної часткової власності припинилося і Позивач та Відповідач стали окремими самостійними власниками новоутворених ділянок, за наслідками судового поділу в натурі ділянки кадастровий № 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861.
З огляду на те що Позивач став з 08.02.2024 (набуття рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.08.2023 законної сили після ухвалення постанови Львівським апеляційним судом) самостійним власником новоутвореної земельної ділянки загальною площею 71,75 кв. м (1/12 частина ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 10,0 м; 7,14 м; 10,0 м; 7,22 м - див. фіолетовий штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку, то Позивач може заявляти вимоги про визнання права власності виключно і лише на те нерухоме майно, яке знаходиться на належній Позивачу земельній ділянці.
В Таблиці № 2 з Висновку експертизи № 040/21 від 30.08.2021 варіант розподілу земельної ділянки, чітко та неоднозначно засвідчує що на ділянці Позивача ОСОБА_3 відсутній садовий будинок загальною площею 71 кв.м., щодо визнання права власності на який і заявлено вимоги.
Вказаний судовий будинок повністю всією своєю площею знаходиться на належній Відповідачу – ОСОБА_8 , земельній ділянці. За приписами ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Відтак, вимоги Позивача є безпідставними, оскільки заявлені щодо самочинно збудованого нерухомого майна, яке не знаходиться на його земельній ділянці. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 подано відповідь на відзив в якому вказав, що на момент пред`явлення позову у цій справі земельна ділянка №4623688200:02:002:0223, на якій розташовано спірний садовий будинок, ще не була розділена в натурі між її співвласниками (позивачем та відповідачем) а тому у позивача, нарівні із відповідачем, існувало право на звернення до суду із вимогою про визнання права власності на такий садовий будинок в порядку, визначеному ч. 5 ст. 376 ЦК України. Як вбачається із Постанови Львівського апеляційного суду від 08.02.2024 року у справі №450/4100/21, приймаючи рішення про розподіл земельної ділянки №4623688200:02:002:0223 суди не враховували наявність на ній спірного будинку. В обґрунтування викладеного апеляційний суд зазначив наступне: «доводи апеляційної скарги в частині неврахування експертом, а в подальшому і судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, наявності на спірній земельній ділянці самочинно зведеного покійними батьками сторін будинку та червоних ліній, колегією суддів відхиляються, оскільки таке може враховуватись лише тільки після визнання права власності на таке майно відповідно до закону, що за обставинами цієї справи не встановлено».
Однією заявленою позивачем самостійною підставою, для визнання права власності на спірний садовий будинок є ч. 3 ст. 376 ЦК України, згідно з якою «право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно».
За наведених вище обставин справи та законодавчих положень вбачається, що у ОСОБА_3 , як однієї із двох спадкоємців померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наявне успадковане право, передбачене ч. 3 ст. 376 ЦК України, на звернення до суду із позовом про визнання права власності на вищезазначене самочинно збудоване нерухоме майно.
Оскільки позов у цій справі було пред`явлено ще тоді, коли земельна ділянка №4623688200:02:002:0223 перебувала у спільній частковій власності сторін, а при вирішенні спору про реальний розподіл земельної ділянки №4623688200:02:002:0223 суди не враховували наявність на ній спірного садового будинку, вважаємо, що даний спір слід розглядати якраз в контексті правовідносин, що існували на момент пред`явлення позову. Водночас, у разі задоволення позову у цій справі повністю або частково рішення у справі №450/4100/21 може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Представником відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що доводи позивача є безпідставними, оскільки цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. ( ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України). Позивач заявляючи даний позов у листопаді 2023 не міг не знати про те що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської від 01.08.2023 по справі 450/4100/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Заявляючи даний позов позивач переслідував мету змінити законне та справедливе рішення Пустомитівського районного суду Львівської від 01.08.2023 по справі 450/4100/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі.
На спростування покликання сторони позивача, що судами по справі 450/4100/21 при прийнятті рішень не враховано наявність спірного будинку на земельній ділянці, вказує, що у Висновку експерта № 040/21 від 30.08.2021 в розділ «Дослідження» вказано про наявність двоповерхового цегляного будинку, який є самочинним будівництвом. У кожному варіанті розподілу земельної ділянки садовий будинок врахований, та помічений на схемі. Садовий будинок вказаний та помічений і розділі «Висновки» Таблиця № 2 до Висновку. Крім того у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 вказала що земельна ділянка є «умовно вільною», адже на такій наявний садовий будинок, який експертом врахований у Висновку експерта № 040/21 від 30.08.2021, проте він є самочинним будівництвом. Доводи ОСОБА_3 щодо оскарження судових рішень по справі 450/4100/21, в тому числі і щодо «не врахування спірного будинку на земельній ділянці» розглядалися національними судами у вказаній справі і їм надано належну оцінку у Постанові Львівського апеляційного суду від 08.02.2024 та Ухвалі Верховного суду від 12.04.2024.
Так як спірний садовий будинок знаходиться на земельній ділянці Відповідача, а не Позивача, то вимоги останнього є безпідставними, оскільки згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, такі вимоги можуть бути заявлені виключно, щодо того майна яке знаходить на землі позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у відзиві на запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.08.2017 року у справі № 466/9212/14-ц вбачається, що позов ОСОБА_3 задоволено частково, вирішено визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне спадкове майно: 7/24 квартири АДРЕСА_1 ; 7/24 гаражного боксу № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі АДРЕСА_2 ; 7/24 автомобілю марки ВАЗ 2103, 1975 р.в., після смерті спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково та вирішено визнати за ОСОБА_4 право власності на наступне спадкове майно: 17/24 квартири АДРЕСА_1 ; 1/1 земельної ділянки пл. 0, 0862 га, що розташована на території с. Соснівка, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; 17/24 гаражного боксу № НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі АДРЕСА_2 ; 17/24 автомобілю марки ВАЗ 2103, 1975 р.в., після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Постановою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22.05.2018 року у справі № 466/9212/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_11 задоволено частково; постановлено рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року в частині відмови ОСОБА_9 у визнанні права власності на спадкове майно, а саме земельної ділянки площею 0, 0862 га в с Соснівка, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області скасувати та постановити в цій частині рішення, а саме: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 0, 0862 га, що знаходиться в с. Соснівка, Чишківської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області.
Відповідно до додаткової постанови колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2018 року у справі № 466/9212/14-ц вбачається, що постановлено рішення в частині задоволення зустрічного позову про визнання за ОСОБА_4 11/12 земельної ділянки, площею 0, 0862 га, що знаходиться в с. Соснівка Чишківської сільсько ради Пустомитівського району, Львівської області змінити, та визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 11/12 частин земельної ділянки, що розташована на території с. Соснівка, Чишківської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області.
Судом встановлено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 11/12 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223, яка розташована за адресою: с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 301337946236, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності: Додаткова постанова, серія та номер: 466/9212/14-ц провадження № 22-ц/783/7322/17, виданий 03.07.2018 року, видавник: Апеляційний суд Львівської області; рішення суду, серія та номер: 466/9212/14-ц, виданий 04.08.2017 року, видавник: Шевченківський районний суд м. Львова.
Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.08.2023 у справі № 450/4100/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділення частки майна в натурі судом було вирішено здійснити реальний розподіл земельної ділянки кадастровий номер № 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861 га., що знаходиться в с. Чишки Пустомитівського р-ну Львівської області шляхом виділу в натурі ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), 11/12 частини земельної ділянки в порядку, визначеному Таблицею № 2 до Висновку експерта № 040/21 від 30.08.2021, а саме: частину земельної ділянки загальною площею 789,25 кв. м. (11/12 частин ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 12,63 м; 36,3 м; 26,7 м; 28,3 м; 7,14 м; 10,0 м, - див. зелений штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку, та шляхом виділу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) земельної ділянки загальною площею 71,75 кв. м (1/12 частина ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 10,0 м; 7,14 м; 10,0 м; 7,22 м - див. фіолетовий штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку. Постановою Львівського апеляційного суду від 08.02.2024 року дане рішення суду було залишено без змін.
У рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.08.2023 року встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 1/12 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223, яка розташована за адресою: с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 301337946236, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 , підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: IV-ЛВ № 029884, виданий 12.08.1997 року, видавник: Чишківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області.
У листі голови кооперативного садівничого товариства Джерело Львівського автотранспортного підприємства без номера та дати зазначено, що на земельній ділянці кадастровий номер № 4623688200:02:002:0223, що знаходиться за адресою: с.Соснівка, Пустомитівського району знаходиться двоповерховий будинок, який відповідає технічному паспорту виготовленому 24.02.2021 року.
Як вбачається з технічного паспорту, виготовленому ФОП ОСОБА_12 , на замовлення ОСОБА_3 24.02.2021 року такий виготовлено на садовий будинок на території с.Соснівка Чишківської сільської ради, загальна площа будинку 71,00кв.м. та зазначено рік спорудження 1997 рік.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У даній справі спадкоємцями першої черги є діти спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – сторони у справі.
Також з копії заповіту від 23 жовтня 2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю., вбачається, що ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, в загалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він законно буде мати право, заповів ОСОБА_4 .
У судових рішеннях у справі № 450/4100/21 встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_6 прийняла спадщину та з врахуванням того, що була непрацездатною мала право на обов`язкову частку. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_13 є дві доньки, що встановлено з копії спадкової справи № 449/2014, а тому кожній з них належить по 1/12 частці земельної ділянки після смерті матері, а оскільки ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 за нею належить визнати 11/12 часток земельної ділянки.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З огляду на спеціальне застереження, наведене у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.
Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).
Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, тому виключає це майно із цивільного обороту.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини. Таким чином, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з частинами третьою і п`ятою статті 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК України ).
Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини третьої і п`ятої статті 376 ЦК України ) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
У постанові від 08травня 2024 року у справі № 126/1663/23 Верховний Суд вказав, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається із заяв по суті справи сторонами визнається та обставина, що садовий будинок загальною площею 71 кв.м., що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861га є самочинно збудований.
Як встановлено при розгляді справи рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.08.2023 року, яке набрало законної сили, судом було вирішено здійснити реальний розподіл земельної ділянки кадастровий номер № 4623688200:02:002:0223 площею 0,0861 га., що знаходиться в с. Чишки Пустомитівського р-ну Львівської області шляхом виділу в натурі ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), 11/12 частини земельної ділянки в порядку, визначеному Таблицею № 2 до Висновку експерта № 040/21 від 30.08.2021, а саме: частину земельної ділянки загальною площею 789,25 кв. м. (11/12 частин ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 12,63 м; 36,3 м; 26,7 м; 28,3 м; 7,14 м; 10,0 м, - див. зелений штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку, та шляхом виділу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) земельної ділянки загальною площею 71,75 кв. м (1/12 частина ділянки) з наступними геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. А: 10,0 м; 7,14 м; 10,0 м; 7,22 м - див. фіолетовий штрихований колір Таблиці № 2 додатку до висновку. Як вбачається із Висновку експерта № 040/21, експертом було враховано наявність садового будинку на земельній ділянці та згідно реального розподілу садовий будинок знаходиться на 11/12 земельної ділянки, яка виділена відповідачу ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Окрім того, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 червня 2024 року за клопотанням сторони позивача було призначено екпертизу на вирішення якої було поставлено питання: чи відповідає садовий будинок загальною площею 71 кв.м., що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 4623688200:02:002:0223, площею 0, 0861 га, за адресою с. Чишки, Львівського району, Львівської області, архітектурним, будівельним, санітарним та екологічним вимогам законодавства України ? Листом від 08.10.2025 року справа була повернута з Львівського науково-дослідного інституту судових еспертиз без виконання, оскільки стороною позивача не було оплачено вартість проведення такої.
До матеріалів справи стороною позивача не долучено доказів про відповідність самочинно збудованого садового будинку вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином стороною позивача не доведено підставності заявлених позовних вимог, оскільки не доведено підстав визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт самочинного будівництва, визначених у ст.375, 376 ЦК України.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що позивачем не доведено підставності заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 247, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -
у х в а л и в :
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_4 , НОМЕР_4 , АДРЕСА_4
СуддяН. Б. Добош
Оригінал: reyestr.court.gov.ua