Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №480/2942/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р.Справа № 480/2942/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, (головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук) по справі № 480/2942/26

за позовом ОСОБА_1

до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням ухвали суду від 23.04.2026 про роз`єднання позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 63 сесії Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області восьмого скликання 17.03.2026 в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області;

- зобов`язати Миколаївську селищну раду Сумського району Сумської області повторно розглянути клопотання № 33 від 23.01.2026 та прийняти рішення щодо надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято справу до провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

18.05.2026 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області вчиняти будь-які дії щодо організації, проведення, завершення земельних торгів, підписання протоколу торгів, укладення договору оренди, підписання будь-яких документів за результатами земельних торгів щодо земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, що розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області;

- заборони Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області та будь-яким уповноваженим нею особам вчиняти дії, спрямовані на передачу права оренди земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, за результатами електронного аукціону № лоту 001, ID:LRE001-UA-20260513-87759 | 6a0480d4d4417f4cdd83752е;

- заборони оператору електронного майданчика, адміністратору електронної торгової системи та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо проведення, завершення, оформлення результатів аукціону, визначення переможця, формування або підписання протоколу торгів щодо лоту ID: LRE001-UA-20260513-87759 | 6a0480d4d4417f4cdd83752e;

- зупинення процедури проведення земельних торгів щодо продажу права оренди земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначив, що на момент розгляду справи Миколаївська селищна рада вчиняє активні дії, спрямовані на передачу права оренди спірної земельної ділянки третім особам через електронний аукціон.

Вважав, що у разі проведення аукціону та укладання договору оренди з переможцем торгів, можливе задоволення позову не забезпечить реального поновлення прав позивача, оскільки спірна земельна ділянка буде передана іншому користувачу.

У такому випадку, виконання майбутнього судового рішення буде ускладнено або фактично унеможливлене, а позивач буде змушений ініціювати судові спори щодо скасування результатів торгів, договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що невжиття заходів фактично унеможливить ефективний судовий захист прав позивача; не врахував спеціальні положення земельного законодавства, які прямо пов`язані з предметом спору.

Зауважує, що є учасником бойових дій та має переважне (першочергове) право на одержання земельної ділянки, натомість передача спірної земельної ділянки на земельних торгах третій особі унеможливить реалізацію відповідного права і призведе до незворотних наслідків.

Натомість, суд першої інстанції неправильно застосував приписи п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, фактично звівши оцінку вимог заяви до «очевидної протиправності», та надавши оцінку оцінку спору по суті.

Миколаївська селищна рада Сумського району Сумської області (далі - відповідач) відзив на апеляційну скаргу не надала.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у заявлений спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є рішення відповідача від 17.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

З огляду на протиправність вказаного рішення позивач в заяві просив застосувати спосіб забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області та будь-яким особам вчиняти дії щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою, в тому числі щодо проведення торгів, укладення договорів оренди тощо.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, суд позбавлений можливості надати оцінку протиправності спірному рішенню відповідача під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така оцінка буде надана під розгляду справи по суті після дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів зауважує, що достовірно встановити наведені позивачем обставини без розгляду спору по суті є неможливим.

Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Так, у межах розгляду заяви про забезпечення позову судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності рішень відповідачів в оскаржуваній частині, оскільки встановлення очевидності ознак протиправності чи непротиправності таких рішень без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Отже, протиправність рішення відповідача може бути встановлено лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпеченні позову.

Разом з тим саме при вирішенні спору по суті судом буде досліджено чи має або не має позивач переважне право для надання в оренду земельної ділянки.

Відповідно до наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 5920688900:02:002:0839 площею 12,8378 га перебуває у комунальній власності Миколаївської селищної громади.

Тому саме відповідач - Миколаївська селищна рада, є уповноваженим суб`єктом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою комунальної власності площею 12,8378 га, у тому числі щодо проведення процедури публічних торгів.

Колегія суддів зауважує, що позивач не надав належних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.

Саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди .

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до вимог статті 150 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 480/2942/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова