Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №554/6610/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р.Справа № 554/6610/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Материнко М.О., м. Полтава, повний текст складено 13.04.26 у справі № 554/6610/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування постанов про адміністративне правопорушення та закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також – відповідач), в якому просив скасувати постанови Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП – постанови № 3312 та № 3391 від 09.04.2025, та за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП – постанови № 3404 та № 3468 від 09.04.2025, постанови № 3340 від 09.04.2025.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2026 року позовну заяву задоволено.

Скасовано постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3312 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3312 - закрито.

Скасовано постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3340 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3340 - закрито.

Скасовано постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3391 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3391 - закрито.

Скасовано постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3404 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3404 - закрито.

Скасовано постанову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 3468 від 09.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 09.04.2025 року № 3468 - закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, із посиланням на фактичні обставини та норми чинного законодавства щодо підстав призначення та проведення фактичних перевірок, уважає не доведеним допущення податковим органом порушення норм закону та процедури, або вихід за межі наявних повноважень, що призвело до незаконності висновків перевірки та прийнятого за їх наслідками оскаржуваного рішення. Щодо встановлених порушень зауважує, що якщо суб`єкт господарювання, який зобов`язаний приймати спеціальні платіжні засоби згідно з вимогами Постанови № 878, відмовить у цьому покупцеві, він може бути притягнений до відповідальності за статтею 163-15 КпАП за недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів у вигляді накладення штрафу на фізичну особу-підприємця або посадових осіб юридичної особи. Також звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про наявність на кожному господарському об`єкті QR-коду, не спростовує встановлене контролюючим органом під час проведення фактичних перевірок порушення суб`єктом господарювання положень Постанови № 894.

У заяві про розгляд справи без участі позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване судове рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Героїв України, 2, що належить ПП «Карсад І», 25.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області було складено протокол № 3312 від 25.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 163-15 КУпАП, та на підставі вказаного протоколу ГУ ДПС у Полтавській області була прийнята постанова № 3312 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 Постанови КМУ від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70 А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Суховською В.В. було складено протокол № 3370 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, та на підставі вказаного протоколу відповідачем була прийнята постанова № 3340 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за порушення п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн. При цьому стаття КУпАП, за якою особа притягається до відповідальності, не вказана.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Джохара Дудаєва, 7/А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Литовченко А.О. було складено протокол № 3391 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, та на підставі вказаного протоколу відповідачем була прийнята постанова № 3391 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Качапутом О.О. було складено Протокол № 3404 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, та на підставі даного протоколу відповідачем була прийнята постанова № 3404 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

За результатами проведення фактичної перевірки автостоянки за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 60 А, що належить ПП «Карсад І», 26.03.2025 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок, управління податкового аудиту ГУ ДПС у Полтавській області Гончаром О.В. було складено протокол № 3468 від 26.03.2025 щодо порушення ОСОБА_1 установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, та на підставі даного протоколу відповідачем була прийнята постанова № 3468 від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», ч. 2 ст. 163-15 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн.

Не погодившись із прийнятими постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та закриття провадження у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не додано жодних доказів до оскаржуваних постанов, які підтверджували б зазначені в них обставини порушень з боку ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статтей 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: пов`язані з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (ст. 163-15).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як слідує з матеріалів справи, підставою притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, згідно з постановами №№ 3340, 3391, 3404, 3468 від 09.04.2025, є порушення ним Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894, якою встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно з 1 січня 2023 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту).

Разом із тим у протоколах № 3312 від 25.03.2025, №№ 3370, 3404 від 26.03.2025 про адміністративне правопорушення вказується, що протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у невстановленні на господарській одиниці банківського терміналу, а у протоколах від 26.03.2025 №№ 3391 та 3468 у незабезпеченні можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги) на автостоянках.

Суд зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 163-15 КУпАП визначає відповідальність за недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 № 894, яка проявляється у формі не забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), внаслідок чого такий суб`єкт господарювання може бути притягнений до відповідальності за статтею 163-15 КУпАП.

Водночас обов`язковість встановлення саме банківського терміналу вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 не містять, а передбачають лише забезпечення можливості здійснення суб`єктами господарювання безготівкових розрахунків будь-яким способом, в тому числі і з використанням терміналу.

Такого ж висновку дійшло Міністерство економіки України в листі від 12.11.2024, в якому зазначило, що Постановою № 894 не встановлюється обов`язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу. Закон не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків, надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачеві реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця. Закон надає торговцю можливість обрати спосіб, який буде найбільш зручний, та не вимагатиме значних витрат на впровадження безготівкових розрахунків (на оренду і обслуговування платіжного пристрою, сплату комісії за еквайрінг тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Доказів неможливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за адресами здійснення фактичних перевірок відповідачем не надано. При цьому позивач неодноразово під час розгляду справи наголошував щодо можливості здійснення безготівкового розрахунок через QR- код або безготівковий рахунок підприємства.

Окрім того, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а колегією суддів, відповідно, не встановлено факт відсутності на господарських одиницях за адресами: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70а, вул. Героїв України, 2, вул. Джохара Дудаєва, 7 А, вул. Великотирнівська, 19 а, вул. Київське шосе, 60 А, де знаходяться автостоянки ПП «Карсад-І», директором яких є ОСОБА_1 , банківських терміналів.

На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Верховний Суд в пункті 39 постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 у справі № 296/7166/16-а зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Окрім того, диспозиція статті 163-15 КУпАП визначає відповідальність за не виконання обов`язку з прийняття спеціальних платіжних засобів згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 № 894, який проявляється у формі відмови покупцю в прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу, внаслідок чого такий суб`єкт господарювання може бути притягнений до відповідальності за частиною першою статті 163-15 КУпАП.

Тобто, визначене у статті 163-15 КУпАП правопорушення передбачає вчинення дії у формі відмови покупцю в прийнятті спеціального (електронного) платіжного засобу, що свідчитиме про незабезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Таким чином для кваліфікації діяння за статтею 163-15 КУпАП встановлення особи, якій не забезпечено можливості проведення розрахунків за товари з використанням електронних платіжних засобів, є обов`язковим, оскільки у разі відсутності такої особи, відповідно, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.

Як установлено судом, матеріали фактичних перевірок не містять відомостей щодо осіб, яким було відмовлено у прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , що є підставою для скасування оскаржуваних позивачем постанов.

З огляду на викладене, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що якщо суб`єкт господарювання, який зобов`язаний приймати спеціальні платіжні засоби згідно з вимогами Постанови № 878, відмовить у цьому покупцеві, він може бути притягнений до відповідальності за статтею 163-15 КпАП, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку не встановлено відомостей щодо покупців, яким було відмовлено у прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, згідно з Постановою № 3312 від 09.04.2025, є порушення ним п. 1 Постанови КМУ від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».

Разом із тим Постанова КМУ від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» втратила чинність 01.01.2023 та не діяла на момент прийняття постанови № 3312 від 09.04.2025, що свідчить про юридичну неспроможність її застосування.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу інакше як на підставі та в порядку, встановленому законом.

Щодо відсутності в діях ОСОБА_1 повторності колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Сутність принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як слідує з матеріалів справи, постанови про накладення адміністративного стягнення № 3404 та № 3468 від 09.04.2025 щодо ОСОБА_1 прийняті за складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.

Проте у спірних постановах, усупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, оскільки у графі «суть правопорушення» відповідачем не встановлено, що позивача протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, що передбачено диспозицією саме ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Тобто не встановлена та не описана така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення адміністративного правопорушення.

Натомість, зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення № 3468 від 26.03.2025 та № 3404 від 26.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягався.

Проте в оскаржуваних постановах від 09.04.2025 № 3468 та № 3404 за результатами розгляду Протоколу № 3468 та № 3404 відповідач не конкретизував суть адміністративного правопорушення, у контексті наявності кваліфікуючих ознак, які передбачені ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, та наявність у діях ОСОБА_1 відповідного складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Тобто кваліфікація дій ОСОБА_3 у постановах № 3404 та № 3468 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП не відповідає тій кваліфікації, яка була зроблена у відповідних протоколах про адміністративне правопорушення № 3404 та № 3468, де дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Зазначене вище дозволяє дійти висновку, що відповідачем не лише не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, а й порушено вимоги ст. 283 КУпАП, що є підставами для визнання протиправними та скасування постанови № 3404 та постанови № 3468 від 09.04.2025.

Разом із тим постанова № 3340 від 09.04.2025 взагалі не містить посилання на чітко визначену статтю КУпАП, за якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням вимог до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 283 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов`язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку прийняття такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Відтак, якщо у постанові не вказано, за якою саме статтею КУпАП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності, зазначене взагалі унеможливлює визначити чітку кваліфікацію правопорушення, що свідчить про протиправність постанови № 3340 від 09.04.2025 та є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто саме відповідач зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваних постанов.

У даному випадку відповідачем не додано жодних доказів до оскаржуваних постанов, які підтверджували б зазначені в них обставини порушень з боку ОСОБА_1 .

Самі лише постанови про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у них, не дають підстав уважати, що рішення відповідача є правомірними, та вказують на те, що відповідач такі рішення прийняв необґрунтовано.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, з огляду на що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, аналогічні доводам, наведеним під час розгляду справи у суді першої інстанції, зводяться до незгоди з мотивами суду першої інстанції, якими він керувався при оцінці доказів і встановленні обставин справи, та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та надав оцінку всім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Доводи, які на думку відповідача, вказують на те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, а саме, ст. 72, 90, 242 КАС України, не спростовують встановлених судом першої інстанції фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судом доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин у справі.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом були досліджені всі ключові питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.04.2026 у справі № 554/6610/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц