Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №520/6269/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р. Справа № 520/6269/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 11.05.26 по справі № 520/6269/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС України у Харківській області), в якому просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області код ЄДРПОУ 38631015 щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20407 грн 12 коп, що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

2. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20407 грн 12 коп., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 407,12 грн, що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 407,12 грн, що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20407,12 грн., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу ДСНС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок №44) не є складовою грошового забезпечення.

Виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), і військовим збором на загальних підставах. Такий висновок зокрема наведений у роз`ясненнях Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05 (додається) у відповідь на звернення Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідач звертає увагу, що податкове законодавство пов`язує виникнення обов`язку податкового агента не з календарним періодом, за який проводиться виплата, а саме з фактом нарахування відповідного доходу та його фактичної виплати особі. Саме у цей момент виникає обов`язок податкового агента визначити розмір податкового зобов`язання та здійснити відповідні утримання. У даному випадку дохід був визначений, нарахований та виплачений лише у 2026 році після набрання законної сили судовим рішенням та проведення відповідних розрахунків. Саме на дату такого нарахування відповідач був зобов`язаний застосувати порядок оподаткування, чинний на момент виплати доходу. При цьому відповідач у спірних правовідносинах не виступає суб`єктом, який самостійно визначає розмір чи порядок справляння військового збору. ГУ ДСНС України у Харківській області виконувало функції податкового агента, визначені ПК України, та діяло у межах імперативних приписів податкового законодавства. Відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо самостійного вибору ставки військового збору поза межами чинного нормативного регулювання.

З огляду на викладене відповідач вважає, що вказані позовні вимоги не відповідають приписам ПК України, а отже є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, проходив службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та 19 жовтня 2021 року звільнений зі служби, виключений з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

На виконання рішення суду від 16.10.2025 року по справі № 520/11739/24 відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача, у розмірі 113 372,88 грн, а в подальшому 27 лютого 2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 87 297,12 грн утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 20 407,12 грн та військовий збір за ставкою 5 % у сумі 5 668,64 грн.

Позивач вважаючи невиплату відповідачем грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення позивача порушенням своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11739/24, встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком № 44.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі №520/11739/24, яким встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 по справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, зокрема, особи рядового і начальницького складу ДСНС мають право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження служби.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.102025 у справі № 520/11739/24 нарахував позивачу кошти в загальній сумі 113 372,88 грн.

Із суми нарахованих позивачу коштів було утримано згідно з платіжними інструкціями від 26.02.2026 № 14112, № 14113 податок з доходів фізичних осіб у сумі 20 407,12 грн та військовий збір у розмірі 5 668,64 грн (5%) відповідно, однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.

Отже, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду недоплаченого грошового забезпечення позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ГУ ДСНС України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 407,12 грн, що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/11739/24.

Посилання відповідача на лист Державної податкової служби України від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки листи (роз`яснення) не є нормативно-правовими актами та носять виключно інформаційний характер, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача та не приймає їх до уваги.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/6269/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий