Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №645/198/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 р.Справа № 645/198/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Феленко Ю.В.) по справі №645/198/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення поліцейського 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області сержанта поліції Шутки С.Є від 07.01.2026 про застосування до ОСОБА_1 заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у вигляді відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати останнє та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на нормах КУпАП та КАС України.

Зазначає, що нормами КУпАП визначено право оскарження дій (бездіяльності) відповідача, зокрема вжитих ним заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Наголошує, що суд першої інстанції не надав оцінку рішенню відповідача про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення з точки зору його законності .

Посилається на правові позиції Верховного Суду, в яких зазначено про те, що підставами визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що рішення відповідача про застосування до позивача заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення прийнято без наявності законних для цього підстав.

Вважає, що заявлений позивачкою спосіб захисту її прав є належним та ефективним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 260,266 КУпАП відсторонення осіб від керування транспортним засобом та огляд на стан сп`яніння є процесуальними заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, законність цих дій перевіряється та враховується судом в межах розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже висновок суду, що застосування поліцейським заходів забезпечення провадження не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не підлягає окремому скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що КУпАП прямо передбачає можливість оскарження заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, та можливість визнання застосованих заходів незаконними.

Посилається, що ознаки сп`яніння, визначені відповідачем на відеозаписі, є відмінними від зазначених у направленні на медичний огляд. Тобто , відеозапис поліцейського , долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення фіксує відсутність у позивача ознак наркотичного сп`яніння, що свідчить що рішення про застосування до неї заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення є незаконним та свавільним.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.01.2026 о 15:48:23 поліцейським 1 взводу 3 роти 3 батальйону УПП в Харківській області сержантом поліції Шутка С.Є. складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №561182 відносно ОСОБА_1 .

Згідно вказаного протоколу, позивачка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога відмовилася, чим порушила п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначений протокол щодо позивачки направлений до суду та справа перебуває на розгляді в суді.

Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідачем 07.01.2026 за наслідками огляду позивачки встановлено ознаки сп`яніння, відображені в направленні на медичний огляд, складено направлення позивачки на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та рапорт, в якому зазначено про відсторонення позивачки від керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення відповідача від 07.01.2026 про застосування до неї заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у вигляді відсторонення водія від керування транспортним засобом та огляд на стан наркотичного сп`яніння, звернулася з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, виходив з того, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, який не забезпечує відновлення її порушеного права.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, зокрема, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Зазначене узгоджується з положеннями ст.ст.2,4,19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07.01.2026 о 15:48:23 поліцейським 1 взводу 3 роти 3 батальйону УПП в Харківській області сержантом поліції Шутка С.Є. складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №561182 відносно ОСОБА_1 .

Згідно вказаного протоколу, позивачка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога позивачка відмовилася, чим порушила п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.60).

Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідачем 07.01.2026 за наслідками огляду позивачки зазначено про ознаки сп`яніння, складено направлення на медичний огляд позивачки з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.61), а також складено рапорт в якому зазначено про відсторонення позивачки від керування транспортним засобом. (а.с.63).

Наразі справа про адміністративне правопорушення щодо позивачки перебуває на розгляді в суді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до частин 1, 2 ст.260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже статтями 260, 266 КУпАП визначено, що відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд на стан сп`яніння - є процесуальними заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, спрямованими на припинення правопорушення та забезпечення розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідачем 07.01.2025 складено направлення позивачки на медичний огляд , в якому мітиться висновки відповідача щодо виявлення ознак сп`яніння та рапорт поліцейського, в якому зазначено про відсторонення позивачки від керування транспортним засобом.

В апеляційній скарзі та у відповіді на відзив на неї, позивач фактично не погоджується із відеозаписом , зробленим поліцейським під час визначення ознак сп`яніння позивачки.

Зауважень до направлення на медичний огляд та зазначеними відповідачем ознаками сп`яніння позивачки не висловлено ні в позові, ні в апеляційній скарзі.

Разом з тим, направлення, рапорт та відеозапис не є рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Відповідність та законність дій щодо вжиття заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП , у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 1 Р.ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (пункт10 Р.ІІ Інструкції № 1452/735).

Згідно з п. 12 р. ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.130 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст.221 КУпАП).

Отже, надання оцінки діям, рішенням інспектора поліції при виконанні ним своїх повноважень відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за №1452/735, є предметом розгляду судом у справі про адміністративне правопорушення при притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Дії поліцейських, які передували складенню протоколу, в тому числі: дотримання інспектором поліції вимог ст.266 КУпАП (відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд на встановлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) не породжують самостійних правових наслідків, оскільки не встановлюють прав і обов`язків учасників спірних правовідносин, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень, в розумінні ст.19 КАС України, а є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності згідно КУпАП.

Правомірність вжиття зазначених заходів має перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій направлення та рапорт є доказами, а не шляхом подання окремого позову.

Згідно з ч.2 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Отже, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

Обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що розгляд питання щодо правомірності дій поліцейського (поліцейських) по вжиттю заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, вживаючи дії забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак питання правомірності таких дій не може бути предметом окремого спору.

Також, суд відхиляє посилання апелянта на ч.1 ст.267 КУпАП, як на підставу звернення до суду , оскільки проаналізувавши вказану норму у контексті з положеннями КАС України, можна дійти висновку, що за правилами адміністративного судочинства підлягають розгляду публічно-правові спори.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 686/4562/18.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з невірно обраного позивачем способу захисту.

Проте, такі висновки суду є помилковими, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», наведене у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, оскільки перевірка правомірності дій (рішень) посадових осіб під час оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення визначається нормами КУпАП, а не КАС України, колегія суддів дійшла до висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому, закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції не роз`яснює позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, оскільки, за наведеними вище висновками суду, заявлені вимоги не можуть бути предметом окремого спору, а тому такий спір не підлягає судовому розгляду.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи дану справу по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , не врахував наведеного вище, що призвело до неправильного її вирішення.

Інші доводи і заперечення сторін у справі не впливають на вирішення даної справи та на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приписами ч.1 ст.319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з закриттям провадження у справі.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду даної справи, а також на приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат .

Керуючись ст. ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 по справі № 645/198/26 скасувати.

Провадження у справі № 645/198/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц