Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №446/1573/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1573/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка-Бузька кримінальне провадження № 12026141420000070 від 07.04.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, Львівської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні якого перебуває одна неповнолітня дитина, директор ТОВ «Гай-Тех» та зареєстрований як ФОП « ОСОБА_4 », раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -

встановив:

Судом визнано доведеним, що постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.09.2025 у справі № 446/1614/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_4 вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили, в частині позбавлення права керування транспортними засобами, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керування транспортними засобами.

Так, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.09.2025, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, умисно керував транспортним засобом, а саме: 06 квітня 2026 року приблизно о 10 год. 52 хв. автомобілем марки «Mercedes Benz», з номерним знаком НОМЕР_1 на автодорозі у АДРЕСА_3 , після чого був зупинений працівниками поліції: поліцейськими СРПП відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області та інспектором СРПП відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що знав про винесення щодо нього постанови, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами. Однак, керував транспортним засобом та був вимушений сісти за кермо. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо його не карати.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

При цьому, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. Його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 при виборі заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 здійснив добровільний внесок на підтримку Збройних Сил України, яка порядку ч. 2 ст. 66 КК України, враховується судом, як інша обставина.

Також суд враховує те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, а також обставини, яка пом`якшує покарання, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, позитивну характеристику, те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовцем не являється, а тому на підставі встановлених судом конкретних обставин події, суд дійшов висновку, що останньому слід призначити покарання в межах санкції статті у виді штрафу.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченою нових злочинів у майбутньому.

Долю речових доказів, слід вирішити у відповідності ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.

Речові докази: оптичний диск для зчитування системи DVD-R круглої форми, білого кольору, із заводським маркуванням «MEDIA» ємністю 4,7 Gb на якому містяться відеозаписи що були взяті боді-камерами працівників СРПП ВІ №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області на яких зафіксовані події 06.04.2026 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору, захиснику копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлений 11.08.2026

Суддя ОСОБА_1