Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №317/3979/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3979/26

Провадження № 2-а/317/30/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ботушанської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калачова Павла Андрійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калачова Павла Андрійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивача постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R616577 від 07.07.2026 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане діяння є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з наступним.

Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, сторона позивача вважає, що наслідком розгляду справи у зв`язку зі спливом строків на притягнення до адміністративної відповідальності мало б бути закриття провадження у справі, тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв`язку закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Просить суд скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R616577 від 07.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв`язку зі спливом строків на притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КупАП та стягнути з відповідача судові витрати.

20.07.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

22.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якій представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів із змінами, внесеними згідно із Законом № 1357- IX від 30.03.2021 уведено в дію Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, яка забезпечує облік ідентифікацію оголошення в розшук та обмін такою інформацією з іншими держаними реєстрами.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів: 010520251458450703147. Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.11.2016 №0000049812, отриманій у Дніпровському РУПСЗН м. Києва зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_1 .

В ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автоматично, рішенням вищого штабу, з 01.05.2025 року взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень, щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військовий облік не приймалося.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Згідно частини 5 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а також не став на військовий облік.

Позивачем не було виконано обов`язки щодо військового обліку.

Оскільки у спірних правовідносинах момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП не наступив, тому у відповідача не виникло правових підстав для встановлення такої обставини, як закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та, відповідно, для надіслання Національній поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку №1487.

Позивачу рекомендовано встати на військовий облік за місцем фактичного проживання, що відповідає вимогам ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за якими повинні діяти громадяни України, а саме будучи військовозобов`язаними громадяни України повинні стати на військовий облік за місцем фактичного проживання.

З огляду на викладене, вважає, що у позивача відсутні підстави про визнання протиправної бездіяльності відповідачем щодо неповідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання позивача та скасування постанови про адміністративне правопорушення за невиконання обов`язків щодо військового обліку.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, 12.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача у судове засідання не з`явилися, 10.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 року по теперішній час в Україні безперервно діє особливий період.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.11.2016 №0000046812 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ,є внутрішньо переміщеною особою; фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , гурт (а.с. 9).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» є військовозобов`язаним (а.с. 7).

В ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автоматично, рішенням вищого штабу, з 01.05.2025 року взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

07.07.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення №R616577, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказана постанова мотивована тим, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Позивачем Клепіковим Є.В. оскаржується правомірність винесеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , як суб`єктом владних повноважень, рішення у формі постанови серії №R616577 від 07.07.2026.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону .

Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Згідно абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов`язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, який діє з 05 січня 2023 року призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом також встановлено, що 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633 ІХ від 11.04.2024 року.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024, статтю 210 КУпАП викладено в новій редакції та доповнено частиною третьої, згідно якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, який діє з 05 січня 2023 року призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку.

Отже, враховуючи наведені норми права, позивач був зобов`язаний стати на військовий облік в семиденний термін з дня прибуття до нового місця проживання.

Вказаний обов`язок, як вбачається з доводів заявленого позову позивачем не спростовується.

Натомість, позиція позивача полягає в тому, що враховуючи дату прийняття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи (29.11.2016) та встановлений обов`язок у 7-ми денний термін з дня прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік, часом вчинення адміністративного правопорушення є 06.12.2016.

З цими обставинами позивач пов`язує недотримання відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності, які передбачені ст.38 КУпАП.

Положеннями статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Доводи позивача суд вважає помилковими, оскільки триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п.17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Крім того, судом взято до уваги, що позивач не заперечує той факт, що він не став на військовий облік за новим місцем проживання згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.11.2016 №0000046812 та відомостей про те, що станом, як на день складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і на час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 , став на військовий облік - матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вищевказане адміністративне правопорушення є триваючим і було виявлене вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024 року, а тому ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП в межах строку накладення адміністративного стягнення.

Крім того, суд акцентує увагу, що уточнення даних у застосунку «Резерв+» не є тотожним взяттю на військовий облік за новим місцем проживання і не свідчить про проходження такої процедури.

Мобільний застосунок «Резерв+» виконує функцію дистанційного уточнення або оновлення облікових даних, що не є юридичною процедурою взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, повністю доведена в ході судового розгляду та підтверджується наявними у справі письмовими доказами, на підставі чого постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення №R616577 від 07.07.2026 є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.139 КАС України судові витрати по справі понесені позивачем ОСОБА_1 , враховуючи, що позивачу в задоволенні позову відмовлено повністю залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст.210, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні про адміністративні правопорушення, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калачова Павла Андрійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R616577 від 07.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП- залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Калачов Павло Андрійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, офіс 212.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 (повна адреса в умовах воєнного стану не зазначається з міркувань безпеки).

Представник відповідача: Федчук Михайло Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_4 , (повна адреса в умовах воєнного стану не зазначається з міркувань безпеки).

Суддя А.В. Качан