Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №332/916/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/916/26

Провадження № 2/332/1875/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги є позивач та відповідач.

На підставі заяви позивача приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Яною Олександрівною заведено спадкову справу № 224/2012, що згідно з вимогами чинного законодавства, передана на зберігання приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовій Тамарі Михайлівні.

За результатами розгляду заяви позивача про оформлення спадщини на житловий будинок нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність інформації про підтвердження права власності померлої на будинок. Крім того, надати запит до КП «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області щодо підтвердження належності нерухомого майна неможливо, адже КП «Імпульс» розташовано на території, що є тимчасово окупованою рф. У реєстрі прав власності на нерухоме майно та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на житловий будинок відсутні.

Отже, отримати свідоцтво про право на спадщину на частку майна, що залишилось після смерті матері, в позасудовому порядку позивач не може, у зв`язку з чим звертається до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою витребувані докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Вимоги ухвали виконані 16.03.2026.

Ухвалою суду від 24.04.2026 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання повторно не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а тому суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за його відсутності.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Після укладення позивачем шлюбу з ОСОБА_4 , вона змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 11).

За життя ОСОБА_3 , матері позивача та відповідача, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.1998 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_7 , виданого державним нотаріусом Гуляйпільскої державної нотаріальної контори Демченко Т.М., належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).

Право власності на вищевказаний будинок зареєстровано 23.11.1998 КП «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області за № 4351 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказаний будинок.

Спадкоємцями за законом першої черги є позивач та відповідач.

На підставі заяви позивача приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. заведено спадкову справу № 224/2012, що згідно з вимогами чинного законодавства, передана на зберігання приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовій Т.М., до якої 20.05.2025 звернулись сторони по справі із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину (а.с. 49-50).

З наявних матеріалів спадкової справи вбачається, що окрім позивача та відповідача інших спадкоємців за законом немає (а.с. 48-64).

За результатами розгляду заяви позивача про оформлення спадщини на житловий будинок нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність інформації про підтвердження права власності померлої на будинок. Крім того, надати запит до КП «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області щодо підтвердження належності нерухомого майна неможливо, адже КП «Імпульс» розташовано на території, що є тимчасово окупованою рф. У реєстрі прав власності на нерухоме майно та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на житловий будинок відсутні (а.с. 63-64).

Щодо належності майна померлій.

Відповідно до ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, зокрема, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на будинок 11.11.1998, відтак, при розгляді даного спору суд повинен керуватися ЦК Української РСР від 18.07.1963 в редакції від 27.12.1996.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину (ст. 560 ЦК Української РСР).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, що набрав чинності 03.08.2004, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації (БТІ), з видачею про це документів або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Наведене було передбачено Тимчасовим Положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 157/6445 від 18.02.2002 та Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966.

Щодо спадкування.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 92/2025, продовженої на підставі заяв позивача та відповідача від 20.05.2025, після померлої матері ОСОБА_3 (первісна спадкова справа № 224/2012 була заведена приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О.), останньою заповіту складено не було і, як вже було встановлено в ході розгляду справи раніше, лише позивач та відповідач є спадкоємцями за законом до майна померлої (а.с. 48-64).

Відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23).

Оскільки в позасудовому порядку позивач не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї належним чином оформлених документів, що посвідчують право власності померлої на будинок, вона була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, зважаючи на всі вищезазначені норми закону, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1225, 1261, 1268-1269 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (останні відомі місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 12.08.2026.

Суддя О.С. Яцун