Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №500/2848/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2848/26

10 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2026 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), а саме: за наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме: за наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Його дружина ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, також у дружини наявний психічний розлад. Позивач 25.03.2026 звернувся до відповідача з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. 21.04.2026 позивач отримав відмову у реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану тим, що, на думку Військової частини НОМЕР_1 , ним не додано документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів у зв`язку з чим потребує догляду. Також, на думку відповідача, до рапорту не додано документів, які вказуються на те, що дружина ОСОБА_1 потребує догляду у зв`язку з наявністю інвалідності.

Позивач зауважує, що з конструкції норми абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як от: 1) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або 2) наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. У першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів. В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми

Вважає, що за вказаної підстави для звільнення з військової служби, законодавством не встановлено жодного обов`язку доводити факт потреби у догляді за дружиною з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок психічного розладу. Позивачем було надано до рапорту документи, які в сукупності підтверджують підстави для звільнення з військової служби, в тому числі наявність дружини із відповідною групою інвалідності, встановленої внаслідок психічного розладу.

За вказаних обставин, позивач вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує. Вказує, що підставою для звільнення відповідно до абзацу одинадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ є три обов`язкові елементи: наявність у дружини інвалідності ІІІ групи; потреба дружини у постійному догляді у зв`язку з інвалідністю; наявність одного з перелічений захворювань. Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт потреби його дружини у сторонньому догляді на момент звернення з відповідним рапортом. Матеріали справи не містять висновку лікарсько-консультативної комісії, медичного висновку або іншого документа, виданого уповноваженим органом у встановленому законодавством порядку, який би прямо засвідчував необхідність здійснення догляду за дружиною позивача. Саме по собі посилання на наявність захворювання не є достатнім доказом потреби у сторонньому догляді та не підтверджує наявності підстав для звільнення з військової служби. Ще зазначає, що останні медичні документи, на які посилається позивач, датовані 2025 року та відображають стан здоров`я особи виключно на дату їх видачі. Вважає, що відмова позивачу у звільненні зі служби є обґрунтованою, а позовні вимоги такими що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби, то відповідач звертає увагу на дискреційні повноваження та зазначає, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення з військової служби.

З наведених підстав відповідач просить у позові відмовити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відмітками у військовому квитку серії НОМЕР_2 . Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Дружина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ), є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873 та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – ЕКОПФО) №263/26/985/В.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873, виданою 02.05.2024, визначено причиною інвалідності загальне захворювання та встановлено дату чергового переогляду 30.04.2026.

За змістом витягу з рішення ЕКОПФО №263/26/985/В від 09.04.2026 ОСОБА_2 з 03.04.2026 встановлено ІІІ групу інвалідності, основний діагноз: J45.8 - Змішана астма; супутні діагнози: М42.13 - Остеохондроз хребта у дорослих, шийно-грудний відділ, К86.1 - Інший хронічний панкреатит, К80.10 - Камінь жовчного міхура з іншим холециститом, без згадки про обструкцію жовчовивідних шляхів, Е04.1 - Нетоксичний одновузловий зоб, 142.8 - Інші кардіоміопатії, F41.2; ускладнення основного діагнозу: J96.10 - Хронічна респіраторна недостатність, тип І.

Також матеріали справи містять такі документи: консультативний висновок спеціаліста №197 від 20.02.2026 про те, що у ОСОБА_2 наявний психічний розлад, а саме: змішаний тривожно-депресивний розлад F41.2; виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 №15725 з посиланням на цей же діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад F41.2.

ОСОБА_1 25.03.2026 звернувся до відповідача з рапортом щодо звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, а саме: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

До рапорту позивач додав належним чином засвідчені копії таких документів: військового квитка серії НОМЕР_2 ; паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 ; витягу з реєстру територіальної громади №2026/002405657 від 15.02.2026; картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00044873748 від 07.05.2024; паспорту громадянина України ОСОБА_2 (дружини) серії НОМЕР_6 ; витягу з реєстру територіальної громади №2026/002405100 від 15.02.2026; картки платника податків дружини ОСОБА_2 ; пенсійного посвідчення дружини ОСОБА_2 , № НОМЕР_7 ; довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №721873; індивідуальної програми реабілітації інваліда №164 із зазначенням причини інвалідності ОСОБА_2 ; консультативного висновку спеціаліста №197 від 20.02.2026 щодо наявності у дружини ОСОБА_2 , психічного розладу, діагноз: F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; довідки КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради №417 від 20.02.2026 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, а саме F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6118 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, а саме діагнозу F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №15725 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, а саме діагноз F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 13.01.2026.

За результатами розгляду рапорту відповідач листом від 21.04.2026 №08/47698/26-Вн повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту на звільнення у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не додано документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів у зв`язку з чим потребує догляду. Також, на думку відповідача, до рапорту не додано документів, які вказуються на те, що дружина ОСОБА_1 потребує догляду у зв`язку з наявністю інвалідності.

Позивач вважає, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, який відсилає до абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, має право на звільнення з військової служби, а відмова у звільненні є протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 № 2232-XII.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі -Положення №1153/2008).

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).

Частиною четвертою вступу Статуту передбачено, що його дія поширюється і на військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Відповідно до пункту 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Позивач проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення №1115/2009).

Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу І Положення №1115/2009 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

За змістом пункту 12 Розділу І Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 13 Розділу І Положення №1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 88 Розділу IV Положення №1115/2009 військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Пункт 288 Розділу XII Положення №1115/2009 передбачає, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 292 Положення №1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

За нормами пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:

1) військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас Положення №1115/2009, що регулює порядок звільнення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, не визначає перелік документів, які подаються військовослужбовцем разом із рапортом на звільнення у зв`язку із сімейними обставинами під час дії воєнного стану, як це визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454 (далі – Інструкція №170).

Суд погоджується з поясненнями представника позивача про можливість застосування у спірних правовідносинах аналогії закону.

Додаток 19 до Інструкції № 170 визначає Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: пунктом 5 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/ або причину інвалідності.

Повертаючись до спірних правовідносин суд зазначає, що позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби від 25.03.2026 документи, що підтверджують статус дружини (свідоцтво про шлюб), документ, що підтверджує інвалідність дружини станом на дату подання рапорту (довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873). За змістом довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873 причиною інвалідності є загальне захворювання. Також ОСОБА_1 долучив копії документів, які підтверджують наявність у дружини психічного розладу на дату подання рапорту такі як: консультативного висновку спеціаліста №197 від 20.02.2026 щодо наявності у дружини ОСОБА_2 психічного розладу, а саме: F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; довідки КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради №417 від 20.02.2026 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, а саме: F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6118 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, а саме: F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №15725 щодо наявності у ОСОБА_2 , психічного розладу, а саме: F 41.2 Змішаний тривожний та депресивний розлад.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873, виданою 02.05.2024 дату чергового переогляду встановлено 30.04.2026. Після цього чергового огляду за змістом витягу з рішення ЕКОПФО №263/26/985/В від 09.04.2026 ОСОБА_2 з 03.04.2026 встановлено ІІІ групу інвалідності, основний діагноз: J45.8 - Змішана астма; а у супутніх діагнозах серед інших зазначено F41.2.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем до рапорту не додано документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів у зв`язку з чим потребує догляду, то суд зазначає наступне.

З конструкції норми абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от:

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або

наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Тобто в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

Водночас згідно з другою підставою, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

Доданими до рапорту документами, згаданими вище (довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №721873) підтверджується, що ОСОБА_2 визнана особою з інвалідністю ІІІ групи з причини - загальне захворювання. Водночас на дату подання рапорту дружина мала психічний розлад, підтверджений належними та допустимими доказами, а саме: консультативний висновок спеціаліста №197 від 20.02.2026, довідку КНП “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” Тернопільської обласної ради №417 від 20.02.2026 щодо наявності у ОСОБА_2 психічного розладу, F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад.

Хоч причина інвалідності на дату подання рапорту не є такою, що встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, проте ІІІ група інвалідності у дружини позивача через загальне захворювання та наявність супутнього захворювання - психічного розладу свідчать про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а наданий ним перелік документів є таким, що відповідає вимогам підпункту 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170, яка може застосовуватись за аналогією закону.

Більше того, під час чергового переогляду ОСОБА_2 включено такий діагноз як F 41.2 - Змішаний тривожний та депресивний розлад до супутніх діагнозів при підтвердженні інвалідності з 03.04.2026, дата повторного оцінювання визначена 01.05.2029.

Щодо тверджень відповідача про те, що до рапорту не додано документів, які вказуються на те, що дружина позивача потребує догляду у зв`язку з наявністю інвалідності, то суд зазначає, що Інструкцією № 170 не визначено, що для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" а саме: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, є необхідність подавати документи про потребу у догляді для особи з інвалідністю ІІІ групи, у якої наявні психічні розлади.

До рапорту від 25.03.2026 ОСОБА_1 надав вичерпний перелік документів, які є підставою для звільнення його з військової служби.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико- соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таке Положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пункту 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема: для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Відтак, лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, проаналізувавши в цілому підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 15.03.2022 № 2122-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми", зазначив про таке:

«Законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону № 2122-IX, у якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), такі як: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Отже, підстави звільнення військовослужбовця з військової служби як: (1) необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), а також особами з інвалідністю І групи (2) чи ІІ групи (3) є самостійними і не стосуються (не пов`язані) з такою підставою як: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.

Тому відповідач, кажучи про те, що надані позивачем документи не підтверджують необхідність догляду за його дружиною, яка має ІІІ групу інвалідності, підміняє одну підставу звільнення, передбачену підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, іншою, які є самостійними».

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 24.04.2024 в справі №140/12873/23 та від 30.05.2024 у справі №280/6079/23.

Наявністю у дружини позивача з числа осіб з інвалідністю III групи психічних розладів, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, і додатково не вимагає від нього доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач у контексті частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) протиправно відмовив позивачу у звільненні його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ як військовослужбовцю, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у його дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічних розладів. А тому підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2026 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: за наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 500/497/25.

Щодо вимоги зобов`язального характеру та дискреційних повноважень відповідача, то суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Питання дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень досліджувалося Верховним Судом у постанові від 24.04.2024 в справі №140/12873/23, у якій Суд, посилаючись на свою усталену практику, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

У випадку коли закон установлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням установлених судом обставин.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 в справі №140/12873/23 констатував, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 28.052024 в справі №580/4373/23.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи, що норми підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІ містять імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, суд вважає, що у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача має вказувати на зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у його дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу. Позивач надав усі необхідні документи, які підтверджують наявність такої підстави для звільнення його з військової служби. Обраний спосіб захисту порушеного права позивача свідчить про його ефективність.

Позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 21.04.2026, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, а саме: за наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, а саме: за наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.